§13. Розділові знаки при однорідних членах речення

Однорідними називаються члени речення, тотожні за своєю ссмантико-синтаксичною функцією: вони пояснюють один і той самий член речення і виконують однакову синтаксичну функ­цію: Щастя, радість, доброта прийшли тепер до кожної оселі (Збан.); Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх про­сторах (Довж.); Глибока, тиха, нерозважлива туга вникає в сер­це, каменем лягає (Укр.); Моє щастя — Вітчизни простори, опо­виті і сонцем, і хмелем, й зернам (Стельм.).

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення: Ліси й садки укрились цвітом запашним (Заб.); Зазо­лотились, засиніли, заграли в семибарвній грі гранітних сходів мокрі схили (Баж ); Сніг укривав землю, стріхи, дерева (Гол.); Гори востаннє засвітилися легким, ажурним золотом (Гонч.); Розцві­тай же, слово, і в родині, і у школі, й на заводі, і у полі... (Тич.).

Однорідні члени речення пов’язуються між собою або тільки інтонацією, або інтонацією і сполучниками сурядності: І мене в сім 'ї великій, сім "і вольній, новій, не забудьте пом ’янути незлим тихим словом; На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає (Шевч.).

При однорідних членах речення можуть бути узагальнюваль- ні слова, які виступають тим самим членом речення, що й однорід­ні члени. Роль узагальнювальних слів найчастіше виконують зай­менники всі, все, ніхто, ніщо та прислівники скрізь, всюди, завжди, ніде: Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі (Ол.). Узагальнення є стилістичним прийомом увиразнення змісту.