logo
украинское деловое общение

§ 7. Вживання м’якого знака

Найуживанішим графічним знаком для позначення на письмі м’яких приголосних звуків є м’який знак (ь). Це єдина буква українського алфавіту, що самостійно не позначає звука. М’який знак завжди вживається після букв, що позначають приголосні звуки.

І. М’який знак пишеться:

  1. Після букв д, т, з, с, ц, л, н, які позначають м’які приголосні в кінці слова (молодь, юність, відстань, міць, біль, колись), та в середині слів перед літерами, що позначають тверді приголосні звуки (батько, донька, молотьба, сядьмо, спільний).

  2. Для позначення м’якості приголосних у середині складу пе­ред о: льотчик, п ятьох, сьомий, тьохкати.

  3. У прикметникових суфіксах -ськ(иії), -цьк(ий), -зьк(ий): український, товариський, ризький, козацький, київський.

  4. Після літери н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньккалинонька, серденько, тихесенький, ріднюсінький, повнісінький.

  5. У буквосполученнях льц, ньц, ньч, льч, що походять із льк, ньк: неньці, неньчин (із ненька), доньчин, доньці (із донька), Юльці, Юльчин (із Юлька).

  6. Після л перед літерами, що позначають м’які приголосні звуки: учительський, ковальський, сільський, їдальня.

  1. М’який знак не пишеться:

  1. Після літер, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, голуб, сім, розкіш, плач, річ, сімсот, змагаєшся.

  2. Після букви р у кінці слова і складу: календар, бібліотекар, чотирма (але: Горький).

  3. Між двома однаковими буквами, що позначають м’які по­довжені приголосні: навчання, стаття.

  4. Між двома літерами на позначення м’яких приголосних зву­ків — м’якість першого виникає як результат впливу наступного м’якого приголосного: майбутнє, радість, гордість, кінця.

  5. Після букви н перед шиплячими та перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о): менший, кінчик, тонший, селянський, громадянство.

  6. У буквосполученнях лц, нц, лч, нч, які походять із лк, нк: матінці, матінчин (із матінка), рибалчин, рибалці (із рибалка).

Примітка. Якщо м’який знак уживається в початковій формі слова, то він зберігається й в усіх інших формах, а також у похідних словах незалежно від характеру наступною приголосного: різьба — різьбяр, тьма — тьмяний.