При творенні іменників із суфіксом -ин(а) змінюються:

а) групи приголосних -цьк- — на -чч-\ козацький — козаччина, донецький —Донеччина (але: галицький — Галичина)',

б) групи приголосних -ськ-, -ск-, -сок на -щ-: полтавський

• Полтавщина, віск — вощина, пісок — піщина.

3. При творенні іменників та прикметників із суфіксом -ап- групи приголосних -ск~, -шк- змінюються на -щ-(\шч\)\ віск — вощаний, вощанка; дошка — дощаний.

4. При творенні багатьох форм дієслів II дієвідміни групи при­голосних -ск-, -ст- змінюються на -щ-([шч\), а -зк- на -жч- вереск

• верещати, простити — прощати, брязк — бряжчати.

5. При творенні форми вищого ступеня прикметників та при­слівників за допомогою суфікса -ш(ий) приголосні [г], [ж\, [з] змінюються на [дасч], а приголосний с — на [шч] (орф. щ): дорогий

• дорожчий, дужий — дужчий, високий — вищий (вище); але: легкий — легший (легше). Це стосується також дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: вужчати, дужчати.

6. Приголосні основи [к], [ц] перед суфіксом -н- змінюються на -ч-: вік — вічний, вічність, вічно; молоко— молочний; місяць

• місячний; пшениця — пшеничний.