§ 2. Подвоєння приголосних на письмі

В українській мові подвоєння приголосних відбувається вна­слідок:

1. збігу однакових приголосних звуків на межі значущих частин: беззбройний, цінний;

2. фонетичного процесу уподібнення давнього суфіксального й до попереднього приголосного, тобто прогресивної асиміляції: життя, ніччю, колосся.

В обох випадках довгі приголосні звуки на письмі позначають­ся двома однаковими літерами. Тому при поясненні подвоєння слід розрізняти, коли воно спричинене збігом однакових звуків, що нале­жать до різних значущих частин слова, а коли це результат прогре­сивної асиміляції.

Подвоєння відбувається:

1. При збігові двох однакових букв на межі:

а) префікса й кореня: беззмістовний, відданий;

б) кореня і суфікса: корінний, законний, годинник;

в) двох суфіксів: письменник, іменник;

г) основи дієслова й постфікса -ся: розрісся, піднісся;

ґ) двох частин складноскороченого слова: міськком (міський комітет), військкомат (військовий комісаріат).

2. У наголошених прикметникових і прислівникових суфіксах -енн-, -инн-: священний, непримиренний, мерзенний, невблаганно, старанно.

Примітки: 1. В українській мові, на відміну від російської, подвоєння не відбувається у суфіксах дієприкметників: нагороджений, сказаний, рублений.

2. Подвоєння не відбувається також у прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфіксів -ан, -ин, -ін-: морквяний, лебединий, чаїний.

3. Немає подвоєння у прикметниках шалений, довгожданий, буквений, потомствений.

3. Подовжуються м’які та напівпом’якшені приголосні [д'], [їй⁷], [з⁷], [с], [ц~\, [л], [«'], [ме’], [V ], [ш’], що стоять між голосними:

а) у деяких іменниках чоловічого та жіночого роду І відміни: суддя, рілля, стаття (але: статей)-,

б) в іменниках середнього роду II відміни з кінцевим -а (графічно -я): знання, життя, зілля, читання. Подовження зберігається й у похідних прикметниках: життєвий;

в) в іменниках жіночого роду III відміни в орудному відмінку однини: сіллю, заповіддю, міццю, ніччю;

г) у деяких прислівниках: навмання, спросоння, зрання, попідтинню, попідвіконню.

4. Подовжується звук [л'] в особових формах дієслова лити та похідних від нього дієсловах: ллю, виллєш, наллю, зілляти.

5. Подовжуються приголосні у словах: Ганна, ссати, бовваніти, ссавці, овва.

Примітки: 1. Приголосні [</], [т' ], [з'], [с J, [V]. [я], [я'], [яг’], [ч’]. [ш’] ие подовжуються, якщо вони стоять після голосного перед приголосним: повністю, честю, щастя, радістю.

2. Не подовжуються тверді приголосні, зокрема губні та р: сім 'я, любов ю, матір ’ю.

Слід пам’ятати, що подовжуються тільки м’які приголосні звуки, які стоять між голосними.