logo
украинское деловое общение

Запитання і завдання для самоконтролю

  1. Що таке акт?

  2. Хто його складає?

  3. У яких випадках складається акт?

  4. Які дві частини має акт?

  5. Які основні реквізити містить акт?

  6. Які сполучники пишуться разом?

  7. Які сполучники пишуться окремо?

  8. Які розділові знаки ставляться у безсполучникових реченнях?

  9. Коли у безсполучникових реченнях ставиться кома? Крапка з комою?

  10. Коли ставиться двокрапка у безсполучникових реченнях? Наведіть приклади.

  11. Коли ставиться тире у безсполучникових реченнях? Наведіть приклади.

  12. Запишіть текст під диктовку, звірте написане з надрукованим і опрацюйте помилки.

У пошуках тронки

Кожен письменник шукає свою тронку — дзвінкоголосе сло­во, яке нерідко, якщо воно витворене у животворних традиціях рідної мови, сприймається як органічно належне їй, немовби віч­но існуюче. Тоді забувається автор новоствореного слова — і во­но повністю переходить у «власність» народу.

Хіба можна уявити сучасну українську літературну мову, на­приклад, без чудового-пречудового слова «мрія»? Усім нам добре відоме це слово. Дехто скаже, що воно знане з давніх-давен, ще з діда-прадіда. Мовляв, це безсумнівне народне слово, видобуте лі­тературною мовою з глибин душі народу-мовотворця.

Але не поспішаймо з таким категоричним висновком. Візьме­мо «Кобзар» основоположника нашої сучасної мови, геніального поета Тараса Григоровича Шевченка. Перегорніть сторінки «Коб­заря» — і ви переконаєтесь, що слова «мрія» нема навіть у Тараса Шевченка. У чому ж річ? Як могло трапитись, що поетично-ніжне слово «мрія» відсутнє в Шевченкових безсмертних творіннях? Бо ж мрія — це ж дума про щось прекрасне, про тс, яке осонцене в наших сподіваннях. Без мрії, як співається, не можна жити...

А виявляється, що слово «мрія» виникло в пошевченвавську добу. Його вигранив для української мови видатний письменник

М. П. Старицький. Звичайно, так майстерно і так філігранно ви­кувати слово можна тільки у злеті поетичного натхнення.

Чудове слово «мрія», витворене за всіма найвищими мірками майстерності, влилося в океан української мови і стало в ньому необхідною і помітною золотою краплиною. Слово стало потріб­ним, украй необхідним. Бо ж без мрії не можна жити... (За І. Вихо­ванцем).