logo
украинское деловое общение

Розділові знаки при узагальнювальних словах

Двокрапка ставиться:

  1. Після узагальнювального слова перед однорідними члена­ми речення: Я з тобою навпіл все життя поділю: хліб і сіль, і краплину щастя (Мал.),

  1. С. В. Шевчук

  1. Перед однорідними членами речення, коли узагальнюваль- нош слова немає, а слово, яке характеризують однорідні члени, має иа собі логічний наголос: Чарівний світ пливе переді мною: сині води, білі піски, хати на високих берегах (Довж.).

  2. Після слів як-от, а саме, наприклад, які стоять після уза- гальшовального слова: Вчителі-словесники використовують різні технічні засоби, а саме: кодоскоп, програвач, магнітофон, кі­нопроектор (3 підручника).

Тире ставиться:

  1. Перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних членів речення: Луки, гори, пишні сади — все зелене й принишкле (Гонч.).

Перед тире може стояти також кома, якщо вона зумовлена в контексті іншим правилом: Перериває його перепелячий крик, зір­вавшись угору; заглушає докучливе сюрчання трав’яних коників, що як не розірвуться, — і все те зливається докупи у якийсь чудний гомін, вривається в душу... (Мирн.).

  1. Після однорідних членів речення, які стоять після узагаль- нювального слова і не закінчують речення, а перед ними ставиться двокрапка: Тут все: і повітря, і тиша, і дерева — сповнене такої сили, що й сам мимоволі стаєш сильнішим (3 газ.).

Іноді замість двокрапки після узагальнювального слова може стояти тире. У таких випадках однорідні члени речення мають характер побіжного зауваження, пояснення: І яке це щастя, що сьогодні ми можемо в будь-який час — уранці, опівдні, увечері — зайти до магазину і вибрати на свій смак високу білу паляницю чи духмяний «бородинський», апетитний «український» або при­правлену ізюмом пухку здобу (3 журн.).

Вправа 37. Напишіть проект наказу по інституту, в якому ви навчаєтесь, про призначення студентам Шевченківської стипендії та про відрахування студентів з інституту.

Вправа 38. Прочитайте слова; поділіть їх на групи за наявністю чи від­сутністю апострофа: апостроф після букв, що позначають губні приголосні зву­ки; після р, після аг; після префікса; немає апострофа після букв, що позна­чають губні звуки; немає апострофа після р.

Суб’єктивний, роз’ятрений, об’єктивний, святковий, мавпячий, тім’я, подвір’я, тьмяний, роз’їзд, бур’ян, в’їзд, зав’язка, в’юнкий, вітряк, довір’я, ряд, дріб’язковий, взаємопов’язаний, сап’янці, бя- зевий, рутвяний, Лук’ян, торф’яний, нев’янучий, рюкзак, з’їздити, об’явити, Лук’янівка, роз’єднати, Лук’янович, дзвякнути,

Вправа 39. Лерегіишіть слова, ставлячи, де потрібно, апостроф; поясніть його вживання.

Полум/яний, возз/єднання, здоров/я, св/ятковий, духм/яннй, узгір/я, надвечір/я, нев/янучий, дев/яносто, п/ятірка, безхмар/я, роз- м/якнути, зор/яно, перед/ювілейний, рутв/яний, солом/яний, з/їзд, тьм/яно, цв/ях, зв/язковий, моркв/яний, пів/ящика.

Вправа 40, Перепишіть речення; де треба, замість крапок поставте апо­строф.

1.1 сьогодні, вшановуючи Тараса Шевченка, ми з любов..ю й шаною схиляємося також перед тими, хто продовжував його под­виг, хто йшов по цій тяжкій і прекрасній дорозі... (Гонч.). 2. Укра­їно! Україно! Ти розквітла солов.лно (Рил.). 3. Р..ятуймо наймен­ше слово від мародерства брехні, р..ятуймо вкраїнську мову, коли ми ще гідні її (Ряб.). 4. В квітневім надвечір..ї висне тиша, і ніби чути, як росте трава (Донч.). 5. Як довго ждали ми своєї волі слова, і ось воно співа, бринить. Бринить, співає наша мова, чарує, тішить і п. янить (Олесь). 6, Духм,.янить медуниця й рута, і сонце міниться від млості (Павл ). 7. Могила велико го Кобзар..я стала нашою національною св .ягинсю (Цюпа). 8. Колись без..язикі, німі, забиті і уярмлені народи піднімаються на повний зріст, заявляючи про свої людські права (Чаб.). 9. Ти зрікся мови рідної. Тобі твоя земля родити перестане, зелена гілка в лузі на вербі від доторку твого зів-.яне (Павл.). 10. Найвища честь — довір..я народу (Нар. те.).

  1. У двох матерів по п..ять синів, у кожного своє ім..я (Загадка).

  2. Творчий геній Т. Шевченка вказав українській мові її майбут­нє, мова великого поета об..єднала всіх українців (3 газ.). 13. Над­звичайно актуальні сьогодні думки О. О. Потебні про зв..язок між культурою і мовою народу (3 газ.).

Вправа 41. Перепишіть речення, розставте потрібні розділові знаки при однорідних членах речення і поясніть Тх.

Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі в морозні ранки і вечірній час і в свята гомінкі і в дні робочі ми думаємо, правнуки, 4*про вас (Сим.). 2. Моя рука ніколи і нікому ні кривди ні біди не принесе! (Пат.). 3. Грав Музикант про сонце в блакитному небі про біленьку хмаринку про сіреньку пташку-жайворонка і про щас­ливі дитячі очі (Сух.). 4. Чи то жарт напівзабутий чи одна із неби­лиць — тільки чув я, ніби Лютий довгий-довгий був колись. Він у шапцї-невидимці мандрував собі щодня по дорозі по стежині по заметах навмання (Ском.). 5 Народність і патріотизм гуманізм і правдолюбство краса і велич поезії Шевченка глибоко увійшли в наше сьогоднішнє жиїтя в культуру мистецтво та літературу (3 журн.).

  1. Теє слово всім давало то розвагу то пораду (Укр.). 7. Як не лю­бить той край, що дав тобі і силу і гострий зір очей і розум молодий і далі, що тобі красу одкрили і моря голубий розгойданий прибій (Сос.). 8. Над далекими горбами небо ніби зливалось з землею, вкритою товстим білим сніговим шаром (Н.-Лев.). 9. Лукаш слухав і мріяв і складав ту незнану синьозору пісню (Донч.). 10. Усе в дитя­чій бібліотеці і гарно оформлена вітрина і плакати і виставлені новинки захоплює маленького читача (3 газ.). 11. Мово рідна! Ти ж—як море— безконечна могутня глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю. Красо моя! В тобі мудрість віків і пам’ять тисячоліть і зойк матерів у годину лиху і перемож­ний гук лицарів твоїх у днину погідну і пісня серця дівочого в ко­ханні своїм і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу — його щирість і безсмертя його (Плач.).

Вправа 42. Складіть речення з поданими словами. Запам’ятайте їх зна­чення.

Відзначати — відмічати, закінчити — завершити, присвячува­ти — приурочувати.

Довідка. Дієслова відзначати і відмічати мають спільне значення «звертати увагу на щось». В офіційних документах вживається дієслово відзначати В усному мовленні вживається дієслово відмічати. Дієслово закінчити означає кінець різноманітних дій, видів роботи, діяльності, навчання тощо: закінчити школу, інститут. Дієслово завершити означає абсолютний кінець справи й має більш абстрактне значення: завершити навчання. Дієслова присвячувати і приурочувати близькі за значенням. Дієслово присвячувати керує безприйменниковим давальним відмінком: присвятити Дню Незалежності, а дієслово приурочувати — родовим відмінком з прийменником до: приурочити до ювілею.