§ 16. Спрощення в групах приголосних

При словотворенні та словозміні в українській мові часто ви­никає збіг кількох приголосних звуків, що утруднює їх вимову. У процесі мовлення відбувається спрощення, тобто один із приго­лосних випадає. У переважній більшості слів спрощення приго­лосних засвідчується орфографією.

У сучасній українській мові спрощення спостерігається в таких групах приголосних:

ждн — жн: тиждень — тижня, тижневий;

здн — зн: виїздити — виїзний;

стн — сн: честь — чесний, користь — корисний, якість — якісний;

стл — сл: щастя — щасливий, стелити — слати;

скн — сн: тріск — тріснути, блиск — блиснути;

зкн — зн: бризкати — бризнути.

Примітка. У деяких словах спрощення можна виявити зіставленням з російською мовою — це слова спільного походження, що в кожній мові мають свої особливості:

нц —лнц: сонце — солнце;

рц —рдц: серце — сердце;

скл — сткл: скло — стекло.

В окремих словах спрощення відбувається лише в усному мовленні, а на письмі воно не передається: шістнадцять [шЧсна'ц’:ат’], шістсот [ш’іс:о'т], баластний, контрастний, ком­постний, аванпостний, форпостний.

Аналогічно не вимовляється приголосний [т\ у прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ськ- від іменників іншомовно­го походження: студент — студентський, інтелігент — інте­лігентський, турист — туристський.

У словах кістлявий, пестливий, хвастливий, випускний, риск­нути спрощення не відбувається у вимові й не передається на письмі.