Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що таке протокол?

2. Хто підписує протокол загальних зборів (нарад)?

3. На які види поділяються протоколи за обсягом фіксованих у них відомостей?

4. Які реквізити використовуються під час написання протоколу?

5. Що таке витяг з протоколу?

6. Що таке резолюція? З яких частин вона складається?

7. За яких умов у словах іншомовного походження пишеться и, /?

8. За якими правилами у словах, запозичених з інших мов, вжи­ваються подвоєні букви? У яких групах слів?

9. Як позначається роздільна вимова в іншомовних словах?

10. Від чого залежить уживання апострофа чи м’якого знака для позначення роздільної вимови?

11. Що таке звертання?

12. Які розділові знаки ставляться при звертаннях?

13. Прочитайте текст і визначте його основну думку.

Звертання пане, пані вживається в дипломатичній та офіційній сферах.

Є у нас іще одне звертання, яким не всі, на жаль, уміють ко­ристуватися. Це слово колега. Воно узвичаїлося в середовищі ме­диків, учених, зрідка — юристів; так звернутися може лише лю­дина однакового статусу (не може сказати «колега» студент до професора, але можуть так сказати студенти один до одного). Слово це останнім часом активізувалося і, як кажуть, «розпливлося», втратило чіткі контури. Раніше це звертання поширювалося лише на так звані інтелігентні професії — лікар, учитель, юрист, тепер на всі — без достатніх підстав.

Вибираючи найпридатніший для певної ситуації тип звертання для встановлення контакту, ми при цьому — часто несвідомо — користуємося ще одним могутнім засобом, який нам дала природа. Цей засіб — інтонація.

Інтонація, накладаючись на певну форму звертання, доповнює й конкретизує його основну барву. Інтонація й наголос можуть унести потрібний нам емоційно-експресивний відтінок у будь-яку форму найменування — повну, офіційну, а чи скорочену, спрощену (А. Коваль).