§ 1. Поняття оплати праці в сільськогосподарських підприємствах

1. Оплата праці являє собою винагороду за живу (професіонально-технічну, розумову) та уречевлену працю, вкладену в сільськогосподарське виробництво. За своїм соціально-економічним змістом вона є економіко-правовою категорією, в основі якої у сільськогосподарських підприємствах коопера­тивного типу лежить право власності КСГП (СпС, СВК). Та­ке підприємство зобов'язане винагородити своїх членів за їх­ню трудову участь у громадському виробництві відповідно до кількості та якості вкладеної праці за попередньо встановле­ними у цьому підприємстві розмірами (нормами) оплати. Працівник державного чи корпоративного сільськогосподар­ського підприємства працює в ньому на основі трудового до­говору і одержує за свою працю винагороду у вигляді заробіт­ної плати. Остання являє собою грошове вираження основної форми винагороди, яку підприємство зобов'язане виплачува­ти працівникам за їхню працю протягом встановленого робо­чого часу відповідно до її кількості та якості за попередньо встановленою нормою і не нижче визначеного державою мі­німального розміру.

Оплата праці працівників колективних сільськогосподар­ських підприємств — як членів цих підприємств, так і осіб, що працюють у них за трудовою угодою (договором), прова­диться згідно з принципом розподілу за працею з фонду, що є власністю КСГП (СпС, СВК), а рівень оплати праці в кожному такому підприємстві залежить безпосередньо від одержаного обсягу валової продукції та валового доходу підприємства.

Оплата праці працівників сільського господарства стано­вить основну форму винагороди і є головним джерелом кош­тів для відтворення робочої сили.

Розподіл за працею об'єктивно зумовлює матеріальну заін­тересованість працівників у розвитку як колективних, так і державних сільськогосподарських підприємств. Матеріальна заінтересованість взагалі є визначальним фактором успішної виробничо-господарської діяльності колективних і державних сільськогосподарських підприємств, рушійною силою еконо­міки. Оплата праці є складовою собівартості вироблюваної сільськогосподарської продукції та функціонує як засіб мате­ріальної заінтересованості в системі трудових відносин. У своєю чергу, матеріальна заінтересованість виявляється через систему власності та права власності, паювання основних за­собів виробництва, нарахування та одержання дивідендів за рахунок частини чистого прибутку підприємства. Вона може бути реалізована через закріплення за працівниками сільсько­го господарства (членами колективного підприємства) права власності на частку в земельному фонді підприємства і одер­жання земельної ренти, визначеної залежно від розміру зе­мельної ділянки і чистого прибутку КСГП. За своєю економі-ко-правовою природою одержані в такий спосіб кошти не є винагородою за працю, що характерно для економіко-правової сутності оплати праці працівників сільськогосподарських підприємств.

2. Застосовувана в сільськогосподарських підприємствах оп­лата праці розмежовується на основну й додаткову.

Основна оплата праці — це винагорода, що її одержує пра­цівник сільськогосподарського підприємства залежно від кількості та якості вкладеної ним суспільне корисної праці та її результатів, відповідно до систем оплати праці, тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, а також над­бавок і доплат у розмірах, встановлених відповідними право­вими актами.

Додаткова оплата — це додаткова до основної оплати зао­хочувальна винагорода, що видається працівникові в заздале­гідь передбачених розмірах за вироблену сільськогосподарську продукцію з урахуванням її кількості та якості.

Джерелом матеріальних засобів основної та додаткової оп­лати праці в сільськогосподарських підприємствах є фонд оплати праці, відповідна частина натуральної продукції, вало­вий дохід.

З метою матеріального й морального стимулювання більш сумлінного ставлення працівників до виконання своїх трудових обов'язків, застосування прогресивних технологій, збере­ження та раціонального використання матеріально-технічних засобів, поліпшення якості сільськогосподарської продукції, насіння, кормів, підвищення продуктивності тварин тощо підприємство застосовує преміювання, нагородження та інші види заохочення. На відміну від оплати праці джерелом кош­тів для цих заохочень є чистий прибуток та інші понадпланові надходження від запроваджуваного виду підприємництва.

У колективних сільськогосподарських підприємствах за­лежно від умов і результатів їхньої виробничо-господарської підприємницької діяльності використовуються такі форми оплати праці працівників: грошова чи натуральна, або обидві одночасно.