§ 6. Пайовий фонд майна членів сільськогосподарського підприємства та його правовий режим
І. Визначальною ознакою сільськогосподарського підприємства, заснованого на частковій (пайовій) власності його членів (наприклад, у КСГП, СпС, ВСГК тощо), є існування пайового фонду майна членів цих підприємств з відповідним правовим режимом.
Згідно з законодавством і статутами КСГП, СпС, ВСГК пайовий фонд майна членів зазначених суб'єктів підприємництва складають знаряддя та засоби виробництва. До пайового фонду майна членів підприємства включаються: вартість основних виробничих і обігових фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Сума пайових фондів майна, яка належить членам КСГП, СпС, ВСГК, становить їх пайовий фонд.
Майнові, пайові відносини регулюються нормами Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 9), Статутом і Положенням про пайовий фонд майна членів колективного сільськогосподарського підприємства. Залежно від мети використання пайового фонду, його матеріального характеру та правового режиму існує два види пайових фондів членів підприємства.
2. Перший з пайових фондів існував у роки заснування колективних господарств у вигляді сільськогосподарських артілей. Порядок створення такого фонду передбачався Примірним статутом сільськогосподарської артілі, прийнятим у 1930 р. і у 1935 р. Згідно з цим нормативно-правовим актом і Статутом сільськогосподарської артілі селяни, які ставали членами артілі, усуспільнювали належні їм на праві власності знаряддя виробництва. Усуспільнене майно згідно із статутом переходило у власність артілі (колгоспу). Частина вартості цього майна зараховувалась до неподільного фонду колгоспу, а частина була пайовим внеском селянина-колгоспника, який вступав до колгоспу. Колгоспникові за статутом надавалося право одержати пай в разі виходу зі складу колгоспу. Будь-яких матеріальних винагород селянин-колгоспник за усуспільнене майно не одержував. Примірний статут колгоспу, прийнятий у 1969 р. (а він також мав юридичну силу підзаконного акта, не містив згадки про пайовий фонд. Внаслідок цього члени колгоспу, які усуспільнювали знаряддя і засоби виробництва при створенні колгоспу, по суті, були позбавлені права на усуспільнене майно, яке в такий спосіб перетворювалось на виключну власність колгоспу.
3. Істотно відмінним економічним змістом і правовим режимом характеризуються пайові фонди майна членів КСГП, про які йдеться в ст. 9 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та у внутрішньогосподарських локальних правових актах. Основна мета і ознака цього фонду полягає у піднесенні ролі майнових прав кожного окремого члена підприємства як суб'єкта права власності на його майно, наближення його матеріальних інтересів до громадського виробництва та підприємницьких результатів. До пайового фонду майна членів підприємства включають: балансову вартість основних виробничих та обігових фондів, створених за рахунок діяльності підприємства; цінні папери, акції, кошти і відповідну частину коштів від участі в діяльності інших підприємств і організацій.
Пайовий фонд майна — це балансова вартість основних виробничих та обігових фондів, створених за рахунок діяльності КСГП, СпС. Пайовий фонд закріплюється за членами КСГП, СпС, ВСГК пропорційно їхньому конкретному трудовому внескові та записується на особових рахунках. Саме пайовий фонд майна членів КСГП, який складається з суми часток (паїв) у майні членів цього підприємства, стає тепер єдиною основою для утворення колективної власності його членів. Саме це, передане власниками (громадянами—членами підприємства), майно тепер становить соціально-економічну основу для існування і діяльності КСГП як юридичної особи, котра господарює самостійно, і відповідає за своїми зобов'язаннями лише в межах свого наявного майна. Іншими словами, колективне підприємство як юридична особа і суб'єкт господарювання, по суті, є "підприємством з обмеженою відповідальністю", коли власники переданого майна не несуть відповідальності за зобов'язаннями створених ними суб'єктів підприємництва (юридичних осіб) усім своїм наявним майном.
Відродження та функціонування пайового фонду КСГП, СпС, ВСГК врегульовано нормами права, серед яких чітко простежуються три групи джерел, за якими формується пайова власність.
До першої групи належать закони. Насамперед, закони "Про власність" (пункти 2, 3 ст. 25), "Про колективне сільськогосподарське, підприємство" (ст. 9). До другої групи належать локальні внутрішньопідприємницькі акти, зокрема прийняті вищими органами самоврядування КСГП, СпС, ВСГК (наприклад, Положення про пайовий фонд майна членів цих КСГП, СпС, ВСГК). До третьої групи відносяться акти рекомендаційно-примірного характеру. Серед них, зокрема, слід назвати Методичні рекомендації з приватизації майна колективних сільськогосподарських підприємств, Рекомендації з реформування колгоспів і радгоспів, схвалені З жовтня 1992 р. Науково-технічною радою МСГП тощо.
4. Пайовий фонд КСГП, СпС, ВСГК визначається за річними звітами у такому порядку: від вартості наявних основних засобів виробництва підприємства наприкінці року віднімається вартість основних засобів, одержаних за попередній період безкоштовно або створених за рахунок бюджетних асигнувань, а також придбаних за рахунок непогашених кредитів банку, та сума її амортизаційного зносу
Пайовий фонд членів колективного підприємства визначається відповідно до діючого в ньому Положення про пайовий фонд. Нині, як свідчить узагальнений досвід, існує декілька методик розрахунку пайового (часткового) фонду майна членів КСГП.
Загалом усі ці методики зводяться до визначення пайового (часткового) фонду, виходячи: по-перше, з майна, внесеного при утворенні такого колективного підприємства його членами (в тому числі при створенні в 30-ті роки сільгоспартілей, колгоспів), — це майно обраховується за його сьогоднішньою вартістю; по-друге, виключно з трудової участі кожного члена колективного підприємства (колишнього колгоспу) в громадському виробництві; по-третє, таке визначення здійснюється поєднанням наведених вище двох методик.
В Україні, на наш погляд, найбільш виправдано застосовувати другу методику, оскільки нині надто складно встановити, хто, скільки і яке саме майно вніс при вступі в 30-ті та наступні роки до колгоспу.
Конкретний трудовий внесок кожного члена колишнього колгоспу (а зараз — колективного підприємства) визначається (за другою методикою), починаючи з післявоєнного (1943—1944 pp.) періоду до нинішнього часу. Визначена наприкінці року сума пайового фонду розподіляється між членами підприємства пропорційно їхнім трудовим затратам і заробіткам або лише заробіткам. Затрати праці та заробітки членів підприємства обраховуються на підставі даних бухгалтерського обліку і визначаються не менш як за трьома періодами, в яких застосовувалися різні рівні оплати праці, зокрема:
а) період до введення гарантованої грошової оплати праці (до середини 60-х pp.);
б) період від введення грошової оплати праці (з 1966 р.) до введення в 1973 р. оплати праці від кінцевого результату, відображеного і розвиненого в Рекомендаціях щодо оплати праці в колгоспах;
в) період (1972—1986 pp.), коли було впроваджено нові тарифні ставки працівників виробничих галузей народного господарства.
Оплата праці кожного члена підприємства в першому періоді визначається множенням відпрацьованих у цьому періоді людино-днів (трудоднів) на середню оплату людино-дня в останньому періоді. У другому періоді проводиться коригування фонду оплати праці членів колективних підприємств на основі коефіцієнта, обчисленого зіставленням середніх рівнів оплати людино-дня в другому і останньому (третьому) періодах. Оплата праці в третьому періоді не коригується і залишається незмінною.
Оплата праці кожного члена (за всі періоди роботи, починаючи з післявоєнних) підсумовується і в такий спосіб визначається пайовий (частковий) фонд, який розраховується на кінець року. Паралельно з цим пайовий фонд колективного підприємства ділиться на кількість відпрацьованих за всі періоди роботи людино-днів. Особистий пайовий фонд визначається як середня величина між цими двома сумами.
При розподілі пайового фонду обов'язково враховується трудова участь колишніх колгоспників (вибулих із господарства з різних причин, померлих). В загальній сумі пайового фонду їхня частка визначається як різниця між загальною кількістю трудозатрат і. трудовим внеском наявних членів колективного сільгосппідприємства. Сума паю, який припадає на трудовий внесок вибулих із господарства з різних причин колишніх колгоспників та дійсних членів колективного підприємства, становить його резервний пайовий фонд, який використовується в інтересах соціального розвитку всього колективу, села для надання матеріальної допомоги ветеранам праці, інвалідам, а також як джерело для встановлення (відновлення) пайового фонду тим колишнім колгоспникам, які повертаються до КСГП.
6. Пайовий фонд майна членів колективного підприємства розподіляється між його членами. Це право громадян реалізується через відкриття особового рахунку члена колективного господарства і нарахування на нього відповідних особистому трудовому внескові у громадське виробництво коштів із пайового (часткового) фонду колективного підприємства. Сума, нарахована на особовий рахунок, є особистим пайовим фондом майна кожного члена цього підприємства. Останній може визначатися способом розподілу пайового фонду майна цього підприємства лише на скориговані заробітки його членів. Коригування має здійснюватись у наведеному вище порядку.
Чинним законодавством врегульовано порядок визначення та розподілу прибутку на пайовий фонд КСГП і нарахування відсотків (дивідендів) на особисті пайові фонди кожного з його членів. Так, сума чистого прибутку, який виділяється для розподілу на пайовий фонд колективного підприємства, може визначатися за питомою вагою амортизації основних фондів у загальній сумі витрат виробництва щорічно або встановлюватися на підставі середньорічних даних сталою величиною (нормативом) на декілька років.
Наприклад, у загальних витратах виробництва (собівартість вирощеної продукції) по колективних сільськогосподарських підприємствах, зокрема Вінницької області, амортизація фондів у 1988—1990 pp. в середньому становила 10 відсотків. Іншими словами, основні засоби виробництва, беручи участь у виробничому процесі, зношувалися (амортизувалися), але, при цьому, як і інші статті затрат, сприяли виробництву продукції, від реалізації якої в цілому отримано певну суму прибутків. А тому 10 відсотків чистого прибутку (після зменшення прибутку на суму обов'язкових платежів) підлягають розподілові на пайовий фонд майна між усіма власниками особистих паїв, а також на резервний пайовий фонд колективного підприємства. Враховуючи те, що питома вага амортизації в сукупних затратах виробництва з роками змінюється мало, за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) колективного підприємства такий норматив — не менше 10 відсотків відрахування чистого прибутку на пайовий фонд — колективні підприємства Вінниччини правомірно приймають на декілька років.
7. По закінченні господарського року з нарахованої частини прибутку на суму пайового фонду майна колективного підприємства нараховуються: а) відсотки (дивіденди) на особисті пайові фонди кожного члена колективного підприємства, в тому числі й тих, які проходять дійсну військову строкову службу, обрані на виборні посади, поступили на навчання з відривом від виробництва, направлені на роботу в інші підприємства, пенсіонерів та інших осіб, які мають особовий рахунок — особистий пайовий фонд; б) відсоток, який припадає на існуючий резервний пайовий фонд колективного підприємства.
Нарахування дивідендів на пайову участь кожного власника особистого пайового фонду в майні колективного підприємства проводиться один раз на рік після затвердження загальними зборами (зборами уповноважених) річного звіту колективного підприємства. Ці дивіденди кожний власник такого фонду може отримати готівкою (сплативши відповідний прибутковий податок) або приплюсувати до суми, яка знаходиться на особистому пайовому фонді (особовому рахунку). Власник цього пайового фонду в майні колективного підприємства може здійснювати з належним йому паєм будь-які цивільно-правові угоди (заповідати спадкоємцям, у разі виходу з підприємства, вимагати видачі свого паю в натурі, у грошах, у цінних паперах тощо).
- Частина перша Загальна теорія аграрного права
- Частина друга Аграрні внутрішньогосподарські правовідносини
- Частина третя Аграрні господарчо-підприємницькі правовідносини
- Частина четверта Аграрне право зарубіжних країн
- Загальна теорія аграрного права
- Предмет і система аграрного права § 1. Поняття і предмет аграрного права
- § 2. Методи регулювання в аграрному праві
- § 3. Принципи аграрного права
- § 4. Система аграрного права
- § 5. Визначення аграрного права, його завдання та функції
- Джерела аграрного права § 1. Поняття і види джерел аграрного права
- § 2. Конституція України і закони — основа аграрного права
- § 3. Підзаконні акти
- § 4. Внутрішньогосподарські локальні акти
- § 5. Проблеми і шляхи вдосконалення аграрного законодавства України
- Преамбула
- Частина 9
- Частина 10 Заключні положення
- § 1. Поняття і особливості аграрних правовідносин
- § 2. Розмежування аграрних правовідносин
- § 3. Види і структура внутрішніх правовідносин
- § 4. Структура внутрішніх правовідносин у державних сільськогосподарських підприємствах
- § 5. Правовідносини в аграрно-виробничих та інших агропромислових утвореннях
- § 6. Спільність галузей права та співвідношення аграрних та інших правовідносин
- Розділ IV
- § 1. Поняття і класифікація правосуб'єктності аграрних товаровиробників
- § 2. Правосуб'єктність колективних і кооперативних сільськогосподарських підприємств
- § 3. Правосуб'єктність акціонерних сільськогосподарських товариств
- § 4. Правосуб'єктність державних аграрних товаровиробників
- § 5. Особливості правосуб'єктності міжгосподарських підприємств і об'єднань
- § 6. Реорганізація, ліквідація та банкрутство суб'єктів аграрного підприємництва
- § 1. Поняття права членства
- § 2. Права та обов'язки членів сільськогосподарських підприємств кооперативного типу
- § 3. Підстави й порядок припинення права членства в сільськогосподарських підприємствах
- Розділ VI
- Право засновництва 1 участі
- В аграрних корпоративних
- Правовідносинах
- § 1. Поняття права засновництва і права участі в аграрних корпоративних правовідносинах
- § 2. Права та обов'язки учасників аграрних (сільськогосподарських) підприємств (товариств) корпоративного типу
- § 3. Підстави, порядок і правові наслідки припинення права участі в аграрних підприємствах (товариствах)
- § 1. Сільськогосподарські працівники як суб'єкти аграрних правовідносин
- § 2. Права та обов'язки сільськогосподарських працівників як членів виробничих підрозділів підприємств
- § 3. Особливість правового становища працівників міжгосподарських підприємств в аграрному секторі
- Розділ VIII
- § 1. Поняття селянського (фермерського) господарства та його правові ознаки
- § 2. Порядок створення селянського (фермерського) господарства
- § 3. Земельні правовідносини в селянському (фермерському) господарстві
- § 4. Майнові правовідносини селянського (фермерського) господарства
- § 5. Господарська діяльність селянського (фермерського) господарства
- § 6. Взаємовідносини селянського (фермерського) господарства з бюджетом, банківськими установами і страховими органами
- § 7. Припинення діяльності селянського (фермерського) господарства
- Розділ IX
- § 1. Поняття приватного підсобного господарства
- § 2. Земельні правовідносини у приватному підсобному господарстві
- § 3. Майнові правовідносини у приватному підсобному господарстві
- § 4. Договірні зобов'язання приватного підсобного господарства
- Розділ X
- § 1. Характеристика державно-правового регулювання сільського господарства
- § 2. Органи державного управління сільським господарством та їхні повноваження
- § 3. Органи державного контролю та інспекції в сільському господарстві
- § 4. Державно-економічне сприяння розвитку сільського господарства
- § 5. Правові методи регулювання сільського господарства
- § 6. Здійснення державно-правового регулювання сільського господарства
- § 1. Поняття права власності колективного сільськогосподарського підприємства
- § 2. Суб'єкти права власності колективного сільськогосподарського підприємства
- § 3. Об'єкти права власності колективних сільськогосподарських підприємств
- § 4. Зміст права власності колективного сільськогосподарського підприємства
- § 5. Правовий режим майна колективного сільськогосподарського підприємства
- § 6. Пайовий фонд майна членів сільськогосподарського підприємства та його правовий режим
- § 7. Охорона права власності колективного сільськогосподарського підприємства
- § 1. Державне сільськогосподарське підприємство як суб'єкт майнових прав
- § 2. Правовий режим основних
- § 3. Особливості приватизації державного майна радгоспів
- Розділ XIII
- § 1. Організаційно-правове забезпечення використання земель та інших природних ресурсів в аграрному виробництві
- § 2. Правові форми використання земель та інших природних ресурсів в аграрному виробництві
- § 3. Права і обов'язки власників і користувачів земель та природокористувачів в аграрному виробництві
- § 4. Особливості права орендного землекористування в аграрному виробництві
- § 5. Відповідальність за порушення вимог ефективного використання земель та інших природних ресурсів в аграрному виробництві
- Право колективного самоврядування
- § 1. Поняття права колективного самоврядування
- § 2. Система органів управління в колективному сільськогосподарському підприємстві
- § 3. Повноваження найвищого органу управління колективного сільгосппідприємства
- § 4. Повноваження правління колективного сільськогосподарського підприємства
- § 5. Повноваження голови, спеціалістів
- § 6. Повноваження зборів працівників виробничого підрозділу та його ради
- § 7. Ревізійна комісія колективного сільськогосподарського підприємства та її повноваження
- § 8. Представницькі органи колективних сільськогосподарських підприємств
- Розділ XV
- § 1. Характеристика управління державним сільськогосподарським підприємством
- § 2. Система органів управління в державних сільськогосподарських підприємствах
- § 3. Правове становище директора (керівника) радгоспу та іншого державного сільськогосподарського підприємства і його компетенція
- § 1. Поняття виробничо-господарської діяльності, її правове регулювання
- § 2. Організаційно-правове забезпечення впровадження господарського розрахунку і рентабельності
- § 3. Правове регулювання діяльності підсобних промислових підприємств і промислів
- § 4. Додержання законодавства щодо якості і безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів
- § 5. Організація збуту (продажу) сільськогосподарської продукції
- Правове регулювання фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств
- § 1. Поняття фінансової діяльності та її правове регулювання
- § 2. Фінансові правомочності сільськогосподарського підприємства
- § 3. Фінансово-кредитні правомочності сільськогосподарських товаровиробників
- § 4. Оподаткування сільськогосподарського товаровиробника
- § 5. Банкрутство сільськогосподарського підприємства
- Та дисципліни праці
- § 1. Характеристика організації праці
- § 2. Підрядно-орендні утворення
- § 3. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку в сільськогосподарських підприємствах
- § 4. Поняття дисципліни праці та правове забезпечення її додержання в сільськогосподарських підприємствах
- Правове регулювання оплати праці в сшьськогосподарських підприємствах
- § 1. Поняття оплати праці в сільськогосподарських підприємствах
- § 2. Правові акти про оплату праці працівників сільськогосподарського підприємства
- § 3. Системи оплати праці працівників сільськогосподарських підприємств
- Правова охорона здоров'я працівників сільськогосподарських підприємств
- § 1. Поняття, принципи, зміст правової охорони здоров'я
- § 2. Правове забезпечення організації охорони праці у сільськогосподарських та інших підприємствах апк
- § 3. Гарантії прав на охорону здоров'я і безпечні умови праці сільськогосподарських працівників
- § 4. Відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням працівником трудових обов'язків
- § 5. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- Дисциплінарна й матеріальна відповідальність працівників сільськогосподарських підприємств
- § 1. Поняття і види відповідальності в аграрному праві
- § 2. Підстави відповідальності в аграрному праві
- § 3. Дисциплінарна відповідальність
- § 4. Дисциплінарна відповідальність працівників державних і міжгосподарських підприємств
- § 5. Матеріальна відповідальність працівників сільського господарства
- § 6. Відшкодування збитків, що сталися внаслідок загибелі або розкрадання худоби та птиці
- § 1. Поняття і види трудових спорів, що виникають у сільськогосподарських товаровиробників
- § 2. Організаційно-правові засади утворення і діяльності комісій по трудових спорах
- § 3. Порядок і строки розгляду трудового спору у комісії по трудових спорах
- § 4. Правові підстави розгляду трудових спорів у районних (міських) судах
- § 5. Вирішення спорів про оплату праці в сільськогосподарських підприємствах
- § 6. Порядок вирішення колективних спорів (конфліктів), що виникають у сільському господарстві
- Правове забезпечення соціального розвитку села
- § 1. Поняття соціального розвитку села
- § 2. Правовий режим об'єктів соціальної сфери села
- § 3. Правове забезпечення наукових досліджень та підготовки кадрів для села
- § 4. Правове регулювання житлового будівництва на селі
- § 5. Правове регулювання шляхового будівництва в сільській місцевості
- § 6. Правове забезпечення культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування жителів села
- Частина третя Аграрні
- Розділ XXIV
- § 1. Характеристика аграрних господарчо-підприємницьких правовідносин
- § 2. Суб'єкти зовнішніх аграрних правовідносин в агропромисловому комплексі
- § 3. Правосуб'єктність переробних підприємств
- Аграрно-договірні зобов'язання § 1. Поняття і види аграрно-договірних зобов'язань
- § 2. Договори кредитування
- § 3. Договори на використання науково-технічної продукції
- § 4. Договори щодо виробництва цукру, м'ясо-молочних та інших харчових продуктів
- § 5. Договори виробничо-технічного обслуговування
- § 6. Договори матеріально-технічного забезпечення
- § 7. Договірна дисципліна та відповідальність за її порушення
- § 1. Правові форми реалізації сільськогосподарської продукції
- § 2. Біржа — організатор реалізації сільгосппродукції
- § 3. Правосуб'єктність хлібозакупівельних підприємств
- § 4. Договори про закупівлю зерна і олійних культур
- § 1. Поняття, правові засади
- § 2. Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів агробізнесу
- § 3. Правове регулювання експортно-імпортних операцій суб'єктів агробізнесу
- § 4. Правове регулювання здійснення іноземних інвестицій в апк
- § 5. Правове регулювання лізингових операцій в зовнішньоекономічній діяльності суб'єктів агробізнесу
- § 6. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів агробізнесу у вільних економічних зонах
- § 1. Поняття юридичного обслуговування сільськогосподарського підприємства
- § 2. Нормативно-правові акти про юридичну службу в сільському господарстві
- § 3. Суб'єкти — виконавці юридичного обслуговування сільськогосподарського підприємства
- § 4. Юридичне обслуговування з питань внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського підприємства
- § 5. Юридичне обслуговування з питань зовнішніх правовідносин
- § 1. Поняття, зміст і джерела аграрного права
- § 2. Правове становище сільськогосподарського товаровиробника в умовах ринкових відносин
- § 3. Правове становище сільськогосподарського підприємства
- § 4. Правове регулювання сільськогосподарської оренди
- § 5. Договори сільськогосподарських підприємств
- § 6. Правові форми агропромислової інтеграції
- § 7. Правове регулювання кредитування сільськогосподарського виробника
- § 8. Правове регулювання оподаткування у сільському господарстві