§ 3. Підзаконні акти

1. Підзаконними актами е нормативні укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів Ук­раїни, накази, положення, інструкції, шо приймаються Мі­ністерством агропромислового комплексу України, Держав­ним комітетом в справах земельних ресурсів, Міністерством охорони здоров'я, іншими відомствами України з питань сільськогосподарського виробництва і підприємництва, ви­робництва продуктів харчування і продовольства рослинного і тваринного походження та їхньої безпеки для споживачів, а також із питань охорони здоров'я працівників.

Укази Президента України видаються на розвиток чинно­го законодавства для термінового правового врегулювання питань, що мають загальнодержавне значення. Головним чи­ном укази Президента України спрямовані на: а) здійснення

Національної аграрної програми; б) проведення приватизації майна; в) прискорення земельної реформи.

Цими указами визначаються повноваження окремих мі­ністерств, комітетів та відомств як органів державного управ­ління. Так, Указом Президента від 15 листопада 1997 р. за­тверджено Положення про Міністерство агропромислового комплексу України. Воно є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політи­ки у сфері сільського господарства, садівництва, виноградар­ства, харчової, переробної та виноробної промисловості, здійснення заходів для гарантування продовольчої безпеки держави.

Зважаючи на актуальність проведення земельної реформи, Президент своїм Указом від 13 травня 1996 р. затвердив По­ложення про Державний комітет України по земельних ре­сурсах. Цей комітет є центральним органом державної вико­навчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України і входить до складу агропромислового комплексу. Держкомзем відповідає за реалізацію державної політики в галузі земель­них відносин і проведення земельної реформи.

2. Питанню реалізації земельної реформи присвячено, зокрема, Указ від 10 листопада 1994 р. "Про невідкладні захо­ди щодо прискорення земельної реформи у сфері сільсько­господарського виробництва", яким установлено, що прива­тизація земель у колективну і приватну власність є першочер­говим невідкладним заходом у здійсненні земельної реформи. Цим указом, зокрема, передбачено: а) передавання землі у власність колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, акціонерних товариств, у тому числі створених на базі державного сільськогосподар­ського підприємства; б) поділ земель на частки (паї) без виді­лу їх у натурі на місцевості; в) видання кожному членові ко­лективного сільськогосподарського підприємства сертифіката на право приватної власності на земельну частку (пай). Ука­зом встановлено також, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успад­кування, застави; власники земельних часток (паїв) мають право на їхній основі створювати асоціації, спілки, господар­ські товариства тощо.

Кабінет Міністрів своєю постановою від 23 березня 1995 р. затвердив Методику грошової оцінки земель сільськогоспо­дарського призначення та населених пунктів (зі змінами, вне­сеними постановою від 31 жовтня 1995 p.).

Постановою від 28 грудня 1995 р. "Про звільнення нату­ральної оплати праці працівників сільськогосподарських під­приємств від оподаткування прибутковим податком" врегу­льовано питання оподаткування натуральної оплати, а поста­новою від 31 травня 1995 р. "Про додаткові заходи щодо під­тримки розвитку особистих підсобних господарств громадян і селянських (фермерських) господарств" встановлено цілий ряд пільг громадянам та фермерам.

3. Серед джерел аграрного права важливе місце посідають нормативно-правові акти уряду, зокрема його декрети, поста­нови, положення, інструкції, що приймаються з різних пи­тань приватизації, організації виробництва, його матеріально-технічного забезпечення, закупівель тощо.

Так, на виконання Указу Президента України №208 від З квітня 1992 р. Кабінет Міністрів України своєю постановою затвердив заходи щодо виконання Указу Президента України "Про компенсацію грошових втрат сільськогосподарським товаровиробникам і банкам".

У системі аграрних правовідносин виникають такі питан­ня, врегулювання яких потребує прийняття спільних право­вих актів різними відомствами. У цьому відношенні таким спільним актом і одночасно джерелом аграрного права є на­каз Міністерства агропромислового копмлексу України, Мі­ністерства фінансів України, Міністерства економіки України "Про затвердження Порядку поставки концерном "Украгротехсервіс" державним машинно-технологічним станціям, сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єк­там господарювання усіх форм власності тракторів, сільсько­господарської техніки фірми "Дір енд Компані", запасних частин і технічних рідин та проведення розрахунків за них" від 14 травня 1999 р. № 195/129/65.

4. Відомчі нормативно-правові акти Міністерства сільсь­кого господарства і продовольства України та Державного комітету України по земельних ресурсах продовжують займати чільне місце серед джерел аграрного права. Наприклад, у ме­жах своєї компетенції згадане міністерство своїм наказом від 10 жовтня 1995 р. затвердило "Порядок приймання, зберіган­ня, переробки і розрахунків за молочну сировину на даваль­ницьких умовах", визначило порядок оплати робіт наказом від ЗО листопада 1993 р. "Про порядок оплати робіт, що ви­конуються проектно-розвідувальними станціями хімізації сільського господарства", а Державний комітет по земельних ресурсах своїм наказом від 15 березня 1995 р. затвердив "Тимчасовий порядок проведення робіт з видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі рад­госпів та інших сільськогосподарських підприємств, на право колективної власності на землю".

5. Забезпечення проведення Національної аграрної про­грами має визначальне значення для України і перебуває під постійною опікою глави держави. Так, Указом від 18 січня 1995 р. "Про заходи щодо реформування аграрних відносин" визначено правомочності аграрних товаровиробників щодо самостійного розпорядження своєю продукцією, права іно­земних інвесторів та національних аграрних товаровиробни­ків, передбачено створення ринкової інфраструктури (спеціа­лізованих аграрних бірж), встановлено обов'язки міністерств і відомств із питань реформування аграрних відносин, перед­бачено можливість одержання кредитів під урожаї майбутніх років тощо.

Для здійснення матеріально-технічного забезпечення аг­рарних товаровиробників Уряд прийняв постанови від 23 серпня 1995 р. "Про забезпечення господарств агропро­мислового комплексу кормозбиральною технікою" (зі зміна­ми, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 2 жовтня та 22 грудня 1995 p.), від 22 грудня 1995 р. "Про за­безпечення господарств агропромислового комплексу кормо-та бурякозбиральною технікою", від 9 січня 1996 р. "Про за­безпечення підготовки машинно-тракторного парку до по­льових робіт у 1996 році". Зокрема, останньою дозволено, як виняток, надати Міністерству сільського господарства і про­довольства для централізованої закупівлі запасних частин до тракторів та інших машин бюджетну позичку з нарахуванням 30 відсотків річних у рахунок коштів, передбачених на заку­півлю сільськогосподарської продукції за державним контр­актом 1996 р. з поверненням їх до 1 листопада 1996 р.

6. Характерною особливістю джерел аграрного права є те, що важливе місце серед них займають рекомендаційні акти. Правила з цих актів (зразків норм) набувають юридичної си­ли лише після того, як їх покладено в основу локальних актів і прийнято вищими органами самоврядування аграрних, колективних і корпоративних сільськогосподарських під­приємств.