§ 3. Правосуб'єктність переробних підприємств

Україна підставне вважається аграрно-промисловою дер­жавою. На її території функціонують підприємства, що пере­робляють сільськогосподарську сировину і спроможні вироб­ляти основні види продуктів харчування, не лише для свого населення, а й для продажу на міжнародному ринку. Вона має можливість виробляти вироби легкої промисловості з льону і конопель і задовольняти потреби в своїх; оригінальних товарах світових покупців. Протягом останніх десятиліть пе­реробні підприємства України були державною власністю. Виробники сільськогосподарської сировини фактично були позбавлені можливості використовувати значну частину дохо­дів, одержуваних державою від реалізації продуктів переробки (цукру, олії, масла, молока, м'ясопродуктів, тканин і виробів легкої промисловості).

Не поліпшився економічний стан сільськогосподарських виробників сировини і працівників цих переробних підпри­ємств і за сучасних умов, тобто після роздержавлення і при­ватизації майна цих підприємств.

Роздержавлення і приватизація майна переробних підпри­ємств здійснена відповідно до Закону "Про приватизацію майна державних підприємств", прийнятого Верховною Ра­дою України 4 березня 1992 р., Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", прийнятого Верховною Радою України 6 березня 1996 р., а також Закону "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", прийнятого Верховною Радою України 10 липня 1996 р.

Організаційно-правова основа роздержавлення і привати­зації визначена Державною програмою приватизації майна державних підприємств, затвердженою Верховною Радою Ук­раїни 7 липня 1992 р. Вона передбачала зміну відносин влас­ності на засоби виробництва з метою їх якісного відтворення та ефективного використання; створення прошарку недер­жавних власників як основи багатоукладної соціально-орієн­тованої економіки; структурної перебудови економіки; стабі­лізації економічного становища; розвитку конкуренції та обмеження монополізму; залучення іноземних інвестицій. Наведені вихідні положення лягли в основу наступного зако­нодавчого і нормативно-правового регулювання роздержав­лення і приватизації.

Роздержавлення майна державних підприємств має забез­печити перехід права власності від держави до недержавних структур і таким чином сприяти виникненню нових суб'єктів права власності на роздержавлене майно. Першочерговість встановлення майна, яке підлягає приватизації, перебуває в прямій залежності від того, якою мірою ці об'єкти найбільше впливають на розвиток споживчого ринку: стримують процес стабілізації державного бюджету чи гальмують економічний розвиток України, формуючи її ринкову економіку.

Приватизація являє собою такий суттєвий економічний, соціальний і правовий фактор, внаслідок здійснення якого визначається новий суб'єкт власності і права власності на майно, яке було піддане роздержавленню, її результатом є ви­никнення нових суб'єктів права власності — фізичних або юридичних осіб. Приватизація майна державних підприємств агропромислового комплексу провадиться згідно з Законом "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі". Відповідно до ст. 2 цього Закону в першу чергу передбачено приватизацію майна підприємств харчової про­мисловості, які переробляють сільськогосподарську сирови­ну; борошномельно-круп'яної та комбікормової промисло­вості, а також сервісних, будівельних, фірмових торговель­них, інших несільськогосподарських підприємств та організа­цій агропромислового комплексу, які виконують роботи і надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам незалежно від вартості об'єктів приватизації. Приватизація їх

здійснюється шляхом перетворення у відкриті акціонерні то­вариства у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Утворення акціонерних товариств на базі переробних під­приємств зумовлено потребою надання кожному з його пра­цівників чи колишніх їхніх працівників (які стали пенсіоне­рами) відповідної частки у майні підприємства у вигляді при­ватної власності.

Право на пільгове придбання акцій за номінальною вар­тістю (за приватизаційні майнові сертифікати, а також за власні кошти, компенсаційні сертифікати у розмірі, що не перевищує половину вартості приватизаційних майнових сер­тифікатів), мають працівники підприємств, що приватизу­ються. Працівники сільськогосподарських підприємств також мають право на пільгове придбання акцій (за приватизаційні майнові сертифікати, а також за власні кошти і компенсацій­ні сертифікати у розмірі, що не перевищує половину вартості приватизаційних майнових сертифікатів).

Виходячи з засад трудового законодавства України правом бути акціонером переробного підприємства, як акціонерного товариства, наділені особи, які вийшли з цих підприємств на пенсію, звільнені у зв'язку із скороченням штатів і не працю­ють з моменту звільнення на інших підприємствах, особи, які мають право відповідно до законодавства України повернути­ся на попереднє місце роботи на цьому підприємстві, та інва­ліди, звільнені у зв'язку з каліцтвом або професійним захво­рюванням за станом здоров'я.

Майно, приватизоване у відповідності з Законом "Про особливості приватизації майна в агропромисловому ком­плексі" характеризується певним правовим режимом.

Утворені внаслідок приватизації переробні підприємства за своєю суто виробничою ознакою є акціонерними підпри­ємствами. Стосовно ж своєї організаційно-правової сутності об'єднання акціонерів становить акціонерне товариство, на­ділене правами юридичної особи.

В основі приватизаційного процесу є засоби виробництва та інше майно переробного підприємства, що приватизуєть­ся, як єдине ціле. Вони стають власністю колективу акціоне­рів, а кожному окремому акціонеру належать на праві приват­ної власності одержані ним акції. Між підприємством і пра­цівником виникають трудові правовідносини, основані на трудовому договорі. Відносини, що випливають з права влас­ності на акції і трудові відносини між собою не пов'язані. Ак­ціонер не зобов'язаний брати участь у виробничій діяльності переробного підприємства своєю особистою працею. Тоді як у колективному сільськогосподарському підприємстві член КСГП зобов'язаний брати участь у колективному господарю­ванні особистою працею. Управління діяльністю акціонерно­го переробного підприємства здійснюють загальні збори влас­ників акцій (акціонерів) та обрані ними органи управління і посадові особи (керівники, спеціалісти). Ці органи управлін­ня здійснюють керівництво діяльністю акціонерного пере­робного підприємства, визначають правовий режим статутно­го виробничого і невиробничих фондів, фонду оплати праці, розміру дивідендів на акції та інших спеціальних фондів, тоб­то реалізують право колективної власності акціонерного товариства. Правовідносини, що виникають між державними і акціонерними утвореннями, які здійснюють керівництво (уп­равління) підпорядкованими їм переробними акціонерними товариствами (підприємствами) — оскільки вони покликані здійснювати виробничо-господарські зв'язки і обслуговуван­ня сільськогосподарського підприємства — підставно вважати аграрно-адміністративними правовідносинами.

Ці правовідносини функціонують по вертикалі. Правовід­носини між переробними і сервісними підприємствами і сільськогосподарськими товаровиробниками (КСГП, ВСГК, АСПГ, ДСГП) функціонують по горизонталі, а за своєю юридичною природою вони є аграрно-цивільними правовід­носинами.

2. Переробні підприємства і сільськогосподарські товаро­виробники є суб'єктами підприємництва і на них повною мі­рою поширюються вимоги щодо державної реєстрації (перереєстрації), що визначені Положенням про державну реєст­рацію суб'єктів підприємницької діяльності. Воно затвердже­но постановою Кабінету Міністрів України 25 травня 1998 р. Згідно з цією постановою державній перереєстрації підляга­ють ті суб'єкти підприємницької діяльності, які були зареєст­ровані до 1994 р.

Переробними та обслуговуючими підприємствами є хлібо­приймальні підприємства, цукрові комбінати (заводи), масло­заводи, м'ясокомбінати, комбікормові заводи, птахофабрики, консервні та виноробні підприємства, утворення, що викону­ють зрошувальні роботи, здійснюють агрохімічне обслугову­вання сільськогосподарських підприємств. Правосуб'єктність кожного з них визначається аграрним законодавством і стату­том кожного товариства. Моментом виникнення правоздат­ності кожного утворення є час проведеної ним державної ре­єстрації. З цього моменту у кожного з них виникають права юридичної особи.

Вживаючи термін "товариство" мають на увазі його суб'єктний склад, учасниками товариства, як певного су­спільного утворення, можуть бути громадяни і юридичні осо­би; вони об'єднані своєю спільною метою, мають однакову спеціальність (професію). Організаційно-управлінська особ­ливість акціонерного товариства полягає в тому, що підста­вою створити і бути учасником товариства є наявність у гро­мадянина або юридичної особи акції, яка належить йому на праві власності. Наявність акцій породжує відповідні майнові наслідки: залежно від вартості і кількості акцій у їхнього влас­ника виникають відповідні майнові права. Залежно від кіль­кості акцій у їх власника виникає право управління майном, діяльністю акціонерного товариства. Однак, на відміну від ут­ворення (КСГП, ВСГК) вони не створюють для власника ак­цій трудових правомочностей; акції відокремлюють їх влас­ника від матеріально-майнового субстрату акціонерного това­риства (фабрики, заводу, іншого виробничо-господарського утворення). Наявність акцій безпосередньо визначає межу майнових повноважень і майнової відповідальності акціоне­ра, наприклад, у разі невдалого господарювання, завершення господарського року із збитками, банкрутства і т. ін.

Одночасно термін товариство (акціонерне товариство) охоплює собою відповідний матеріально-майновий субстрат. У ст. 1 Закону "Про господарські товариства" господарським визнається кожне акціонерне товариство, визнаються підпри­ємства, установи, організації, створені на засадах угоди між юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна і підприємницької діяльності з метою одержання при­бутку. Характерною особливістю акціонерного товариства як господарюючого суб'єкта є те, що в ньому сполучаються два види власності і два суб'єкти права власності. Акціонер є власником акції і суб'єктом права приватної власності на неї. Акціонерне товариство об'єднує власників акцій у відповід­ний колектив і таким чином в особі акціонерного товариства виникає (створюється власниками акцій) суб'єкт права ко­лективної власності. Оскільки кожне акціонерне товариство наділене правами юридичної особи, то суб'єктом права влас­ності є акціонерне товариство як юридична особа. Реаліза­цією права власності відають органи управління акціонерного товариства і в першу чергу його вищий орган управління — загальні збори акціонерів.

Об'єктом права власності кожного акціонера є приналежна йому на праві приватної власності акція. І як такий він бе­ре участь в управлінні справами акціонерного товариства. Об'єктом права власності акціонерного товариства є його статутний фонд, основні й оборотні фонди, фонд оплати пра­ці, одержувані доходи, цінні папери, включаючи ту частину акцій, що залишилися у віданні товариства.

Право приватної власності на акцію може бути ним реалі­зоване у випадках, передбачених Статутом (при одержанні дивідендів, при переуступці (продажі) акції третій особі та ін). У системі економічних відносин власності акціонерного това­риства функція акції є подібною до функції паю, приналежного в КСГП кожному його членові, що є свідченням одно­рідності економіко-правової сутності колективної власності.

3. Статут кожного аграрного акціонерного товариства від­повідає змістові Закону "Про господарські товариства" та ін­шим актам чинного законодавства. Виходячи із ст. 12 цього Закону визначається коло об'єктів права власності товарист­ва. Воно є суб'єктом права власності майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробле­ної товариством у результаті господарської діяльності, одер­жаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не забо­ронених законом.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства, або передане йому у користування, не­се товариство, якщо інше не передбачено установчими доку­ментами.

Правовий режим майна визначено, наприклад, Статутом виробничо-торговельного товариства "Жмеринський м'ясо­комбінат". Зокрема, майно і засоби виробництва товариства є його власністю. Товариство діє на принципах самофінансу­вання, самоокупності і повної господарської самостійності. Майно товариства складають його основні і оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відтворюється в його ба­лансі (п. 6.1). Джерелами формування майна є: статутний фонд — 18 мільйонів грн., який вноситься учасниками. Ста­тутний фонд створюється відповідно до Засновницької Уго­ди. Згідно з Статутом закритого акціонерного товариства "Ві­та" (Білоцерківський маслозавод), створеного згідно з нака­зом фонду комунального майна Білоцерківського району від 5 грудня 1994 р. статутний фонд цього товариства дорівнює 25513250 тис. грн. Цей статутний фонд поділено на 1020530 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 тис. грн. кожна. Власник акцій розпоряджається ними на свій розсуд з відома правління товариства.

Закон "Про господарське товариство" містить норму про прибутки. Згідно з ст. 15 прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття мате­ріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату пра­ці. З балансового прибутку товариства сплачуються відсотки по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться перед­бачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених роз­рахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Статутом акціонерного товариства "Жмеринський м'ясо­комбінат" (п. 6.11) передбачено, що із коштів статутного фонду провадиться оплата тільки господарської діяльності. Виплата засновникам із коштів статутного фонду проводить­ся у випадку безпосередньої участі у виробничо-господарській діяльності, при узгодженому учасниками зниженні за­гального обсягу статутного фонду при ліквідації товариства.

Статут сільськогосподарського акціонерного товариства по вирощуванню насіння цукрових буряків "Жданівське" містить в собі положення про статутний фонд. Початковий статутний фонд товариства становить 80346 грн. і розподіля­ється між його акціонерами у вигляді 200870 простих іменних акцій. Номінал кожної акції 0,40 грн. Товариство має право збільшувати або зменшувати розмір статутного фонду. Рішен­ня про збільшення статутного фонду приймається вищим ор­ганом управління товариства. У Статуті міститься норма що­до розподілу дивідендів. Розподіл і виплата дивідендів прово­диться за рішенням вищого органу управління товариства після складання річного звіту, його прийняття ревізійною ко­місією і затвердження зборами уповноважених акціонерного товариства. Статут визначає порядок виплати дивідендів. Спочатку нараховуються дивіденди акціонерам, які володіють привілейованими акціями. Із суми, що залишилася, нарахо­вуються дивіденди акціонерам, які володіють простими ак­ціями пропорційно їх вартості. Дивіденди, що припадають на державну частину майна перераховуються в бюджет. Дивіден­ди, що належать до виплати акціонерам — власникам простих іменних акцій, розподіляються на дві частини, з яких одна частина розподіляється між працюючими акціонерами, про­порційно отриманій заробітній платі за рік, решта суми — між всіма акціонерами пропорційно вартості їхніх акцій.

4. Неодмінною складовою правосуб'єктності акціонерного переробного товариства є його управлінська діяльність. Ця діяльність провадиться на засадах колективного самовряду­вання, виборності керівних органів, підзвітності цих органів і посадових осіб перед акціонерами, гласності, дотримання усіх вимог колективної демократії. Принципові вимоги щодо здійснення управління діяльністю товариства викладені в ст. 23 Закону України "Про господарські товариства". В ній, зокрема, визначено, що управління товариством здійснюють його органи управління, склад і порядок обрання (призна­чення) яких провадиться відповідно до виду товариства. У за­коні окреслено, які саме органи управління і посадові особи функціонують у товариствах. Так, посадовими особами в то­варистві визнаються голова та члени виконавчого органу, го­лова ревізійної комісії, голова та члени спостережної ради. Закон дає перелік працівників органів виконавчої влади, правоохоронних органів та інших, які не можуть бути членами виборних органів управління товариства.

Правомочності стосовно управлінської діяльності в. акціо­нерному товаристві визначаються Статутом відповідного то­вариства. Так, Статутом виробничо-торговельного товариства "Жмеринський м'ясокомбінат" передбачено, що органами управління і контролю є: рада учасників; директор; ревізійна комісія. Вищим органом управління товариства є рада учас­ників, яка складається із самих учасників чи їх представників, директора, який може бути як учасником, так і не учасником товариства. Рада обирає свого голову і секретаря строком на один рік.

Статут визначає повноваження ради учасників. Рада наді­лена правом вирішувати будь-які питання діяльності това­риства. До виключної компетенції ради відносяться такі питання:

прийняття до складу товариства інших учасників;

вибори голови ради;

внесення змін і доповнень до Статуту;

визначення основних напрямів діяльності товариства, за­твердження його виробничо-фінансового плану і звітів про господарську діяльність;

виключення учасників із складу товариства;

затвердження нормативних документів, що регулюють від­носини в товаристві, визначають штатну структуру в това­ристві;

призначення і звільнення з посади директора, головного бухгалтера, керівників підрозділів;

визначення розміру оплати праці працівників і відшкоду­вання ними заподіяної майнової шкоди;

призначення і дострокове відкликання членів ревізійної комісії, затвердження її звітів і висновків;

визначення розміру, порядку і строків внесених учасника­ми додаткових внесків, а також виплата їм дивідендів при розподілі прибутку, визначення порядку покриття шкоди, ви­значення режиму створення і припинення структурних під­розділів, філій, представництв;

прийняття рішень про одержання кредитів;

надання дозволу на укладання угод на певну, визначену Статутом, суму;

вирішення питання про переуступку частки іншим учас­никам та іншим чи третім особам;

припинення діяльності товариства, затвердження ліквіда­ційного балансу;

визначення кола обов'язків учасників перед товариством;

розглядає проект колективного договору і надає повнова­ження директору на його підписання.

Згідно зі ст. 42 Закону "Про господарське товариство" і відповідного Статуту рішення загальних зборів акціонерів приймається більшістю у 3/4 від кількості акціонерів, які бе­руть участь у зборах, з таких питань: а) зміна статуту това­риства; б) прийняття рішення про припинення діяльності то­вариства; в) створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв товариства.

З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом одна акція — один голос.

У акціонерному товаристві виконавчо-розпорядчими правомочностями наділені правління і голова правління това­риства. Голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства (ст. 48). Суб'єктивні правомочності голови і правління акціонерного товариства визначаються Статутом акціонерного товариства. Наприклад, у Статуті закритого акціонерного товариства "Ві­та" (Білоцерківський маслозавод) зазначено, що члени прав­ління акціонерного товариства призначаються головою прав­ління у кількості чи складі, необхідному для нормальної ро­боти правління, але не більше як 7 осіб з числа акціонерів. Компетенцію та обов'язки членів правління визначає голова правління (п. 8).

Акціонерне товариство є колективним утворенням акціо­нерів, що зумовлює потребу у здійсненні контрольно-ревізій­них функцій виборним органом — ревізійною комісією, згід­но зі ст. 49 Закону "Про господарське товариство".

Контроль за фінансово-господарською діяльністю прав­ління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комі­сією, яка обирається з числа акціонерів. Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджується за­гальними зборами акціонерів згідно із статутом товариства.

Розділ ХХУ