logo
Аграрне_право_Украiни[1]

§ 3. Суб'єкти — виконавці юридичного обслуговування сільськогосподарського підприємства

1. Економічна виробничо-підприємницька діяльність сіль­ськогосподарських підприємств може стати оптимально ефективно-результативною лише за умови досконалого юри­дичного обслуговування. Це можливо при наявності у сільсь­кому господарстві суб'єктів — виконавців юридичного обслу­говування, як таких, що сумлінно здійснюють свої посадово-трудові обов'язки, складають досконалі організаційно-управлінські документи, отримують постійну підтримку з боку відповідних органів державної влади і державного управління сільським господарством та керівників сільськогосподар­ських підприємств, яким вони надають свої послуги юриста-консультанта.

Суб'єкти — виконавці роботи по юридичному обслугову­ванню органів державного управління сільським господар­ством і сільськогосподарськими підприємствами залучаються на посаду з урахуванням засад, визначених постановою Кабі­нету Міністрів України від 27 серпня 1995 р. Згідно з цією по­становою і загальним положенням про юридичну службу, за­лежно від обсягу, характеру і складності правової роботи створюється, як правило, у формі самостійного структурного підрозділу юридичне управління (відділ, сектор, бюро, група і т. д.), або вводиться посада юрисконсульта відповідної ка­тегорії.

Надання юридичної допомоги підприємству може здій­снюватися на підставі договору, укладеного юридичною або фізичною особою, — суб'єктом підприємницької діяльності, який має спеціальний дозвіл (ліцензію) на здійснення юри­дичної практики, або з адвокатом, адвокатами бюро, фірмою, конторою або іншим адвокатським утворенням.

Основні завдання юридичної служби викладені у Загаль­ному положенні про юридичну службу. Вони полягають в ор­ганізації правової роботи, спрямованої на правильне застосу­вання, бездоганне додержання ними вимог актів законодавства, і попередження невиконання інших нормативних доку­ментів міністерством, сільськогосподарським підприємством, а також їхніми керівниками і працівниками під час виконан­ня покладених на них завдань і функціональних обов'язків. У процесі здійснення юридичного обслуговування сільськогос­подарських підприємств особлива увага повинна приділятися питанням, які безпосередньо пов'язані із участю підприєм­ства в ринкових економічних відносинах (своєчасне і належ­не виконання аграрно-договірних зобов'язань щодо видів, кількості і якості продукції, розрахунків за неї, повернення кредитів і т. ін.). Таким же важливим завданням є забезпе­чення належної охорони державного і колективно-коопера­тивного майна та захисту трудових прав працівників сільсько­го господарства.

2. У здійсненні юридичного обслуговування важливе зна­чення має кожна, окремо взята, його організаційна форма. Нині, відповідно до чинного законодавства, суб'єкти аграрного підприємництва мають можливість забезпечуватись юридичним обслуговуванням через різні форми (див. схему 8).

На відміну від монопольних форм юридичного обслугову­вання колгоспів і радгоспів міжколгоспними (міжгосподар­ськими) (1960—1985 рр.) юридичними групами, а пізніше (1984—1990 рр.) — міжгосподарськими юристами, а також штатними юрисконсультами радгоспів і юридичними кон­сультаціями колегій адвокатів, юридичне обслуговування су­часних аграрних товаровиробників може здійснюватись у різ­номанітних формах. Відповідно до Загального положення про юридичну службу, так як і раніше, це може бути штатний юрисконсульт господарства, міжгосподарський юрискон­сульт, а також приватний адвокат, який має відповідні ліцен­зію та свідоцтво; адвокатське бюро, контора чи інше адвокат­ське об'єднання, юридична фірма (в тому числі й іноземна або міжнародна), юридичний кооператив тощо, які мають відповідні ліцензії та свідоцтва (сертифікати). Юридичну до­помогу суб'єктам аграрного підприємництва можуть надавати також і окремі фізичні особи (незалежно від громадянства), які виконують юридичні дії в інтересах клієнта — КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ, ДСГП на підставі цивільно-правового договору підряду чи доручення, без будь-яких ліцензій та свідоцтв.

Юридичну допомогу (а не обслуговування), головним чи­ном методичну, можуть надавати юридична служба Мінагропрому України, юристи відповідних управлінь сільського господарства чи районних та обласних державних адміністра­цій, оскільки ці штатні юристи, по-перше, мають обслугову­вати саме апарат міністерства (управління) і, по-друге, вони є державними службовцями, котрим заборонено сумісництво (за чітко визначеними винятками з цього правила).

Відповідно до чинного законодавства в системі державно­го керівництва сільським господарством мають місце різні організаційні форми юридичної служби. Так, у Мінагропромі України функціонує юридичне управління, підпорядковане першому заступникові міністра. Статус, права та обов'язки цього управління визначаються наказом міністра. Воно має два підрозділи: секцію правової роботи і третейський суд. Де­що інша форма існує на обласних і районних рівнях. Така різ­номанітність на середину 1995 р. обумовлювалася трьома причинами: статутом обласного і районного органів та підпо­рядкованістю їх виключно відповідній державній адміністра­ції; ставленням керівництва обласних і районних управлінь та державних адміністрацій до юридичної служби та юристів; кадровим забезпеченням юридичної служби органів держав­ного керівництва сільським господарством.

Станом на середину 1995 р. в Україні на обласних рівнях працювали юридичні відділи, підвідділи, юридичні групи та юрисконсульти. У ряді обласних управлінь юридична служба (юристи) безпідставно включена до складу інших служб, зокрема до ревізійної служби, відділів кадрів тощо.

3. Безпосереднє юридичне обслуговування сільськогоспо­дарського підприємництва здійснюється, головним чином, силами штатних і міжгосподарських юристів, а також колегія­ми адвокатів, юридичними фірмами, кооперативами і окре­мими громадянами.

Юрисконсульт КСГП та інших суб'єктів сільськогоспо­дарських підприємств є посадовою особою і за своїм право­вим статусом вважається спеціалістом сільського господар­ства. Це означає, що на нього поширюються всі загальні пра­вомочності такого спеціаліста.

Виділення штатної юридичної служби в ДСГП здійсню­ється на підставі урядового акта "Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу

державної виконавчої влади, державного підприємства, уста­нови, організації", затвердженого постановою Кабінету Мі­ністрів України від 27 серпня 1995 р.

Формуванню юридичної служби в сільськогосподарських підприємствах певною мірою присвячено рекомендаційні ак­ти представницьких органів, адресовані недержавним суб'єк­там аграрного підприємництва. Серед них можна назвати зга­дане вище "Примірне положення про основні функції керів­них працівників і спеціалістів колгоспу", схвалене ще Радою колгоспів УРСР 20 грудня 1971 р. У цьому рекомендаційно­му, фактично єдиному, українському акті викладено завдання саме сільського юриста, його обов'язки, права та коло пи­тань, за правильне вирішення яких відповідальність поклада­ється на нього. Цим рекомендаційним актом штатного юрис­консульта колгоспу, а відтепер КСГП, СпС, ВСГК віднесено до кола посадових осіб цих недержавних сільськогосподар­ських підприємств.

Згідно з названим вище актом на юрисконсульта поклада­ються такі обов'язки: неухильно слідкувати за дотриманням законності та положень Статуту в усіх сферах організації І господарсько-фінансової діяльності колгоспу, захищати за­конні права та інтереси колгоспу в суді та адміністративних органах, зміцнювати господарсько-договірну і фінансову дис­ципліну, сприяти посиленню контролю за дотриманням по­ложень про працю, збереженням колективно-кооперативного майна, і своєчасністю відшкодування заподіяних господар­ству матеріальних збитків, а також брати участь у розробці і здійсненні в господарстві заходів щодо зміцнення законності, трудової і виробничої дисципліни, збереження громадської та державної власності.

На юрисконсульта покладається обов'язок давати правлін­ню, громадським організаціям та окремим працівникам гос­подарства консультації, висновки з усіх правових питань, які виникають у процесі господарської діяльності, брати участь у складанні проектів рішень загальних зборів (зборів уповнова­жених) членів колгоспу і правління та інших управлінських актів, які ним приймаються і візувати їх відповідність чинно­му законодавству, постановам та інструкціям, візувати дого­вори, які укладає господарство, а в разі потреби брати участь у їх підготовці (розробці) та ін.

Юрисконсульту надано право відмовлятися від порушення судових справ і скарг, від захисту дій правління та керівників колгоспу при відсутності законних для цього підстав, викла­даючи в письмовій формі мотиви відмови. Він вживає заходів по скасуванню проектів рішень та інших документів, які мають прийматись або прийняті правлінням колгоспу, якщо вони суперечать чинному законодавству, відповідним нака­зам та інструкціям, викладаючи при цьому письмово причи­ни відмови. Юрисконсульту надано право ставити перед правлінням колгоспу питання про внесення змін та допов­нень у діючих рішеннях правління та розпорядження керів­ників господарства, якщо цього вимагають чинні закони або інтереси виробництва.

4. Посадово-трудова діяльність суб'єктів юридичного об­слуговування сільськогосподарського підприємства безпосе­редньо пов'язана із забезпеченням шляхом організаційно-управлінських дій членських, управлінських, майнових, трудо­вих, виробничо-технологічних, господарсько-договірних, фі­нансово-кредитних, земельних, соціальних правовідносин. Самі по собі суб'єкти — виконавці юридичного обслуговуван­ня не є учасниками аграрних правовідносин, вони лише представляють інтереси суб'єктів аграрних правовідносин, беруть участь у цивільно-процесуальних правовідносинах як юридичні представники суб'єктів правовідносин. Від рівня їхньої кваліфікації і сумління певною мірою залежить зміст і якість рішення загального або арбітражного суду, обгрунтованість вирішення справи в адміністративних органах.

За умови суттєвих змін у правовому режимі земель сіль­ськогосподарського призначення, визнання поряд з правом-державної власності на землю права колективної власності на землю сільськогосподарського призначення, наданням зе­мельних ділянок селянам-фермерам і встановлення права приватної власності на земельні ділянки для селянського (фермерського) господарства, права приватної власності на присадибні земельні ділянки набули особливої значущості проблеми юридичного обслуговування усіх суб'єктів права власності на землі сільськогосподарського призначення. За допомогою юрисконсульта вирішуються питання земельної реформи: заміна сертифікатів на державні акти про право приватної власності на земельну ділянку, які видаються гро­мадянам; вирішення земельних спорів; земельні повноваження органів місцевої влади та органів, які відають земельними справами; вирішення земельних питань (у загальних і арбіт­ражних судах).

5. Результативність юридичного обслуговування сільсько­господарського підприємства перебуває в прямій залежності від забезпеченості юрисконсультів необхідними законодавчи­ми і нормативно-правовими актами, збірниками посадових інструкцій, науково-методичними матеріалами, юридичною і економічною літературою, різного роду юридичними, еконо­мічними і сільськогосподарськими довідниками. Всі ці скла­дові роботи юрисконсульта повинні відповідно обліковувати­ся, зберігатися і передаватися від працівника, який звільня­ється, працівникові, який приймається на посаду юрискон­сульта підприємства, установи, організації.

Успішне здійснення юридичного обслуговування залежить від відповідної систематизації нормативно-правових актів, за­конів, підзаконних актів і в першу чергу Указів Президента України, які стосуються сільського господарства, питань кре­дитування і оподаткування як сільськогосподарських підпри­ємств так і селян-працівників сільського господарства. Юрисконсульт зобов'язаний бути достатньо ознайомленим з чинним законодавством і повсякденно використовувати змі­ни, які вносяться в нормативно-правові акти.

У своїй роботі юрисконсульт користується картотекою, в якій систематизуються правові акти, постанови Пленумів Верховного Суду України і Вищого арбітражного суду, акти Мінагропрому України та інших центральних органів вико­навчої влади, а також видання контрольних примірників пра­вових актів. За сучасних умов для вдосконалення юридичного обслуговування необхідним є використання комп'ютерів, об­числювальних машин та інших сучасних досягнень науки і техніки.

До своїх посадово-трудових обов'язків юрисконсульт по­винен ставитись максимально сумлінно й творчо. Зокрема, йому слід аналізувати стан додержання законності на підпри­ємстві, правового режиму майнових фондів і забезпечення його схоронності, трудової дисципліни у виробничих підроз­ділах господарства і контролю за своєчасною оплатою праці членів КСГП, ВСГК, АСГТ, ДСГП. Юрисконсульт зобов'яза­ний робити подання на ім'я адміністрації (правління) підпри­ємства або його керівникові відповідних доповідних записок з пропозиціями про шляхи усунення виявлених ним недолі­ків, фактів розкрадання чи інших правопорушень.

Нині, як свідчить практика, через складний економічний стан сільськогосподарських підприємств, де у переважній їх більшості юридичній службі уваги не приділяється, має місце значна плинність кадрів цих спеціалістів. У зв'язку з цим юрисконсультові, який приступає до виконання своїх обов'язків у такому господарстві слід у першу чергу ознайо­митись з тим, чи не призначено в найближчі дні слухання справи цього підприємства (за його позовом або ж позовом до нього), потрібно негайно ознайомитися із цією справою і зробити все можливе, щоб захищати майнові права і законні інтереси цього підприємства.

Такими ж нагальними є питання про стан дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства, визначення кола суб'єктів цієї заборгованості, суми боргів і строків їхнього по­гашення. У цьому ж аспекті заслуговують першорядної уваги питання про виконання аграрно-договірних зобов'язань, включаючи бартерні угоди, має бути обізнаність у тому, чи укладено договори про повну матеріальну відповідальність матеріально-відповідальних працівників (членів КСГП, ВСГК, АСГТ) та ін.

6. Чинне аграрне законодавство містить правову норму про недопустимість втручання органів державного управління в оперативну діяльність сільськогосподарського підприєм­ства. Між тим у системі сільського господарства України ос­новними виробниками сільськогосподарської продукції, про­дуктів харчування і сільськогосподарської сировини є колек­тивно-кооперативні і акціонерні товаровиробники.

З метою забезпечення поліпшення роботи сільськогоспо­дарських підприємств доцільно, щоб органи державного уп­равління приділяли більше належної уваги. За цих обставин виникла потреба у створенні громадської організації юристів-аграрників. Така громадська організація була створена 17 грудня 1992 р. Всеукраїнський з'їзд юристів-аграрників України прийняв рішення про створення Спілки юристів-аг­рарників України, її Статут був зареєстрований Міністер­ством юстиції України 7 червня 1993 р.

Згідно зі Статутом Спілка юристів-аграрників України є добровільною, громадською, недержавною, професіональною організацією, яка об'єднує юристів, що працюють в аграрному секторі економіки України. В першу чергу це юристи, які здійснюють юридичне обслуговування сільськогосподарських товаровиробників, перебувають у штаті органів державного управління сільським господарством, тобто в системі Мінагропрому України і агросервісних утвореннях, агробудівельних організаціях, цукрозаводах, м'ясокомбінатах та інших дер­жавних і акціонерних підприємствах (товариствах), на під­приємствах харчової промисловості та в інших організаціях АПК. Основною метою Спілки є забезпечення охорони прав, захист спільних інтересів юристів-аграрників, сприяння роз­будові правової демократичної держави, надання юридичної допомоги всім без виключення сільськогосподарським това­ровиробникам незалежно від форм власності, членам колек­тивно-кооперативних і працівникам державних сільськогос­подарських підприємств і товариств.

Організаційно-правовою основою Спілки є первинна ор­ганізація, яка утворюється за територіальною ознакою та міс­цем праці при наявності не менше трьох членів. Первинні ор­ганізації об'єднуються у міські, районні, обласні. Після відпо­відної державної реєстрації первинна організація набуває прав юридичної особи.

Управління діяльністю первинної організації Спілки юристів-аграрників провадиться на засадах самоврядування. Спілка сприяє неухильному проведенню в життя вимог зако­ну про незалежність юриста-аграрника, як члена первинної організації Спілки при виконанні своїх професійних функцій та ін.

За сучасних скрутних економічних умов виробничо-під­приємницької діяльності сільськогосподарських підприємств і товариств, обмеженого застосування товарно-грошових еко­номічних відносин і поширення бартерних договірних відно­син, створення первинних організацій юристів-аграрників не набуло ще значного поширення на місцях. Велика частина КСГП, СпС, ВСГК і АСГТ не користується послугами юрис­тів взагалі, що безперечно не сприяє додержанню і виконан­ню норм аграрного законодавства. Відновлення ролі юридич­ної служби настане лише внаслідок поліпшення економічно­го стану сільськогосподарських підприємств, підвищення їхньої рентабельності і прибутковості, розширення економіч­них зв'язків. Лише повсюдне оздоровлення економіки цих підприємств забезпечить піднесення значущості юристів-аграрників і можливе їх об'єднання в місцеві міжгосподарські або районні бюро юридичного обслуговування сільськогоспо­дарських товаровиробників.