§ 6. Відшкодування збитків, що сталися внаслідок загибелі або розкрадання худоби та птиці

1. Члени КСГП, працівники радгоспів, які винні в загибе­лі, нестачі або розкраданні худоби та інших тварин, несуть відповідальність згідно з нормами законодавства про працю і Статутом КСГП.

Тваринництво колективних і державних сільськогосподар­ських підприємств іноді зазнає значної шкоди внаслідок по­рушення особами, які обслуговують худобу й птицю, вимог виробничої та трудової дисципліни. Ці порушення полягають у відсутності належного догляду за тваринами і птицею в ніч­ний час, ненаданні необхідної уваги опаленню тваринниць­ких приміщень взимку, особливо тих, де утримується молод­няк. У разі вчинення такого правопорушення спеціальною комісією, створеною за розпорядженням правління, склада­ється акт, який є підставою для притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності.

При визначенні вартості худоби слід керуватися постано­вою Міністерства економіки України "Про порядок оцінки шкоди від розкрадання, недостачі, знищення та псування ма­теріальних цінностей" від ЗО квітня 1992 р. № 16, у п. 8 якої сказано, що в разі розкрадання чи загибелі худоби сума збит­ків визначається за закупівельними цінами, які склалися на момент виявлення даного факту. При цьому відшкодову­ються вони в розмірі, що в півтора рази перевищує вартість худоби.

Відшкодування збитків, заподіяних тваринництву, регулю­ється постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. "Про порядок визначення розміру збитків від розкра­дання, нестачі, знищення (псування) матеріальних ціннос­тей". Згідно з її п. 5 в разі розкрадання чи загибелі тварин су­ма збитків визначається за закупівельними цінами, що скла­лися на момент відшкодування збитків із застосуванням кое­фіцієнта 1,5.

2. Збитки, викликані нестачею великої рогатої худоби, свиней, овець і коней через недбалість винних осіб, відшко­довуються в розмірі вартості тварин за державними закупі­вельними цінами. В разі розкрадання цих видів тварин сума збитків зростає в півтора рази проти їхньої вартості за тими ж цінами.

Правління КСГП та адміністрація радгоспу може дозволи­ти особам, винним у загибелі коней, великої рогатої худоби, свиней, овець і кіз, відшкодувати заподіяні збитки здачею підприємству рівноцінних тварин, а також списати з праців­ників заборгованість за поданими позовами, якщо вони по­вернули худобу чи виплатили її вартість.

3. Позов про відшкодування збитків подається незалеж­но від притягнення винних осіб до кримінальної відпові­дальності.

Особи, винні в загибелі худоби, завідувачі ферм і члени правління, на яких покладено відповідальність за громадське тваринництво, повинні вживати всіх можливих у конкретній ситуації заходів, аби запобігти шкоді, по-господарському ви­користовувати м'ясо та шкіру загиблих тварин. При цьому кошти від реалізації цих продуктів не включаються в суму, яку повинна відшкодувати особа, що заподіяла збитки.

4. Розмір збитків, заподіяних КСГП через крадіжку, заги­бель або недостачу свійської птиці, бджіл, хутрових звірів, кролів та інших тварин, слід визначати за державними ціна­ми, що склалися на день подання позову.

5. Згідно з законодавством про страхування майна страху­ванню підлягають сільськогосподарські тварини, домашня птиця, хутрові звірі, бджоли тощо. В разі загибелі будь-якого з цих видів тварин і птиці важливо визначити, мав місце стра­ховий випадок або ж є причинний зв'язок між неналежним ставленням до своїх трудових обов'язків працівників, які до­глядали худобу і птицю, і тим шкідливим наслідком, що при­звів до загибелі останніх. При розгляді подібних справ у суді необхідно забезпечити охорону майнових прав як працівни­ків, так і органів державного страхування. Ці питання мають велике практичне значення. Саме тому суд повинен повідо­мити зазначені органи про час судового розгляду справи. Як­що в заподіянні шкоди господарству винен працівник, орган державного страхування, який виплатив КСГП страхову ви­нагороду, має право (і зобов'язаний — В. Я.) брати участь у розгляді справи як третя особа із самостійними вимогами про повернення виплачених коштів. Наявність страхового випад­ку звільняє члена КСГП від матеріальної відповідальності.

Належному застосуванню правових норм, які передбача­ють притягнення працівників сільського господарства до ма­теріальної відповідальності, покликані сприяти роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в постанові від 29 грудня 1992 р. "Про судову практику в справах про відшко­дування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, орга­нізаціям їх працівниками".

Згідно з цими роз'ясненнями судам належить з'ясовувати обставини, від яких залежить вирішення питань про покла­дення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, яку слід компенсувати. Зокрема, встановлювати: наявність пря­мої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно та чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до заподіяння шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретній ситуації заподія­но шкоду; чи було створено умови, які забезпечували б схо­ронність матеріальних цінностей і роботу з ними; яким є майновий стан працівника. В разі заподіяння шкоди кількома працівниками в рішенні суду має бути зазначено, які кон­кретні порушення допустив кожен із них, ступінь його вини та пропорційну їй частку загальної шкоди, за яку може бути застосовано матеріальну відповідальність (відповідного виду і в певних межах).

У постанові зазначено, що за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простою, випуску недоб­роякісної продукції, знищення й псування матеріальних чи грошових цінностей, несуть матеріальну відповідальність (у межах прямої дійсної шкоди, але не більше середньомісячного заробітку) винні в цьому директори, начальники та інші керівники підприємств, установ, організацій та їхні заступ­ники, а також керівники й заступники керівників будь-яких структурних підрозділів, передбачених Статутом підпри­ємства, установи, організації чи іншим відповідним Поло­женням.

Розділ XXII

ТРУДОВІ СПОРИ ПРАЦІВНИКІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ