§ 3. Договори на використання науково-технічної продукції

1. Потреба у веденні рентабельного і конкурентоспромож­ного вітчизняного виробництва продуктів харчування та си­ровини змушує аграрних підприємців активно використову­вати досвід вітчизняної та закордонної аграрної науки і новіт­ні енергозберігальні, екологобезпечні технології. Саме засто­сування цих досягнень і технологій є одним із важливих факторів збільшення обсягів і здешевлення виробництва про­дуктів харчування та сировини. Завдяки цьому аграрні підприємці можуть утриматися на ринку, уникнути загрози не­платоспроможності.

Відносини, що складаються між аграрними підприємцями усіх форм власності та організаційно-правових форм господа­рювання і виконавцями — власниками науково-технічної продукції, регулюються договором на створення (передачу) науково-технічної продукції.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу, Законами ''Про під­приємництво", "Про аудиторську діяльність" сторонами в та­ких договорах можуть виступати не тільки юридичні, а й фі­зичні особи. Вони іменуються "виконавець" і "замовник". Так, виконавцями науково-технічної продукції можуть бути наукові організації (установи), засновані на різних формах власності (як-от науково-дослідні інститути, вузи, в тому чис­лі міжнародні, конструкторські, проектні, технологічні орга­нізації, а також окремі громадяни і/чи група громадян — нау­кові творчі тимчасові колективи). Визначальним при цьому є те, що на виконання певних видів науково-технічної продук­ції виконавці повинні мати дозволи (ліцензії). Наукові уста­нови, інші виконавці, зокрема фізичні особи, тимчасові твор­чі колективи несуть усю повноту відповідальності за реаліза­цію в дослідженнях і розробках вимог до технічного рівня і якості такої продукції, за відповідність останньої світовим ви­могам і, за її конкурентоспроможність. Вони зобов'язані за­безпечити задоволення вимог замовників, рентабельну робо­ту, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками й ви­щестоящими органами чи засновниками-власниками (за на­явності останніх).

Замовниками за таким договором можуть бути аграрні під­приємці всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, а також органи державного управління сільським господарством, усілякі об'єднання аграрних під­приємців.

Предметом договору виступають потрібні замовникові певні результати — науково-технічна продукція. Зокрема, в рослинництві нею можуть бути адаптовані до місцевих умов інтенсивні технології вирощування певних культур.

2. У договорах на створення (передачу) науково-технічної продукції, крім обов'язкових положень (найменування сто­рін, предмет договору, порядок передачі та прийняття про­дукції, оплата, відповідальність сторін, їхні поштові та банківські реквізити), мають бути зазначені також право сторін що­до використання продукції та розпорядження нею, умови конфіденційності, умови, необхідні для впровадження цієї продукції, сфери її застосування, масштаби та обсяги впрова­дження, назва кожного етапу (розділу) із зазначенням визна­чених у договорі результатів роботи в цілому й по кожному етапу (розділу), умови матеріально-технічного забезпечення науково-пошукових, дослідно-конструкторських, технологіч­них робіт. Обов'язково мають бути визначені права виконав­ців щодо розпорядження науково-технічною продукцією та право на залишення у себе переданого замовником і придба­ного для виконання замовлення майна (устаткування, прила­дів, інструментів, матеріалів), а також інші умови.

3. Характерною особливістю цього договору є встановлен­ня (визначення) сторонами вартості науково-технічної про­дукції. Чинним законодавством передбачено, що договірна ціна на таку продукцію встановлюється на стадії укладання договору й оформляється відповідним протоколом. Вона не підлягає зміні, крім випадків, коли укладається додаткова угода про це. Для досягнення згоди про договірну ціну за ос­нову беруть попередню ціну, обчислену замовником або ви­конавцем з обов'язковим урахуванням рівня науково-техніч­ної продукції, її конкурентоспроможності, ефективності та періоду ефективного використання.

Чинним законодавством визначено порядок передачі нау­ково-технічної продукції замовникові. Так, науково-дослідні й конструкторські роботи або їх етапи, що мають самостійне значення, вважаються закінченими й приймаються замовни­ком у разі, якщо їх виконано відповідно до технологічного завдання (умов договору), коли одержано конкретні результа­ти, що мають теоретичне або практичне (за умовами договору чи технічного завдання) значення, коли складено відповідний звіт або/та надано інші обумовлені договором документи, проведено відповідні випробування й прийняття зразків ма­шин, технологій, устаткування, сортів гібридів, порід худоби тощо приймальною комісією визначеного в договорі рівня. Передача і прийняття оформляються складанням акта пере-дачі-прийняття науково-технічної продукції (повністю або закінчених етапів). Цей акт мають підписати обидві сторони і скріпити своїми печатками.