§ 4. Правове регулювання здійснення іноземних інвестицій в апк
З метою створення умов для інвестування АПК, Указом Президента України "Про основні напрями розвитку агропромислового комплексу України" від 29 квітня 1998 р. передбачено комплекс заходів щодо поліпшення іноземного інвестування у сільське господарство, а саме:
— спрямувати інвестиційну політику держави на підтримку виробництва насамперед продукції критичного імпорту, розвиток переробної і харчової промисловості, розроблення і освоєння наукоємних технічних засобів і технологій;
— залучати іноземний капітал міжнародних фінансових інститутів, приватного бізнесу для інвестування сільськогосподарського машинобудування та розвитку агропромислового виробництва;
— визначити інвестиційні пріоритети в агропромисловому комплексі, підготувати та затвердити порядок розроблення та реалізації галузевих і спеціальних цільових інвестиційних програм;
— створити умови для залучення коштів підприємств на інвестування ресурсного потенціалу, впровадження наукоємних і прогресивних технологій виробництва та переробки сільськогосподарської продукції.
Крім того, передбачено вдосконалити регулювання експорту та імпорту сільськогосподарської продукції та сировини для харчової і переробної промисловості з метою зростання обсягів переробки та експорту продуктів харчування, вжити заходів до підвищення конкурентоспроможності харчових продуктів на внутрішньому і зовнішньому ринках за рахунок зниження собівартості, поліпшення якості та зовнішнього оформлення продукції, істотного зменшення витрат енергоресурсів.
Правове забезпечення іноземних інвестицій в АПК нашої держави здійснюється як загальними нормами чинного законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, так і спеціальними законами, зокрема — Законом України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р., а також міжнародними угодами, обов'язковість яких схвалена Верховною Радою України згідно зі ст. 9 Конституції України. На міжнародному рівні підписані: у 1965 р. Вашингтонська конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами і в 1985 р. Сеульська конвенція про страхування інвестицій. Колізії між нормами законодавчих актів України і міжнародними договорами щодо інвестицій повинні вирішуватись на користь останніх як це передбачено в ст. 6 Закону України "Про режим інвестування".
До національного законодавства, що регулює іноземні інвестиції, належать договори України з іноземними державами про взаємний захист інвестицій, ратифіковані Верховною Радою України.
Поняття, види, форми, порядок здійснення іноземних інвестицій визначаються і регулюються Законом України "Про режим іноземного інвестування".
Відповідно до названого закону, іноземні інвестиції — це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
При цьому іноземними інвесторами визнаються суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:
— юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;
— фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;
— іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;
— інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.
Види іноземних Інвестицій визначені в ст. 2 Закону "Про режим іноземного інвестування". Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:
— іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;
— валюти України — при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);
— будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;
— акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;
— грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
— будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;
— прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
— інших цінностей відповідно до законодавства України.
Вказані види іноземних інвестицій можуть здійснюватись у відповідних правових формах. Закон України "Про режим іноземного інвестування" до таких форм відносить:
— часткову участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;
— створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;
— придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
— придбання самостійно або за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;
— придбання інших майнових прав;
— в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.
Найбільш поширеною в Україні формою залучення іноземних інвестицій в агропромисловий комплекс є створення спільних підприємств з іноземними інвестиціями з участю українських суб'єктів підприємництва, проведення спільних господарських операцій на основі кооперування майна і коштів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Законом України "Про режим іноземного інвестування" до підприємств з іноземними інвестиціями відносяться юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми, створені відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді яких, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. При цьому підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиціями від дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Починаючи з 1991 року в Україні створені і функціонують підприємства з іноземними інвестиціями, які забезпечують сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства засобами захисту рослин, сучасними сільськогосподарськими машинами та іншими матеріально-технічними засобами, насіннєвим матеріалом тощо.
З метою поліпшення іноземного інвестування у сільське господарство та агропромисловий комплекс в чинному законодавстві України передбачаються державні гарантії захисту прав іноземних інвесторів у разі зміни законодавства, щодо примусових вилучень інвестицій, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб, компенсації і відшкодування збитків іноземним інвесторам, у разі припинення інвестиційної діяльності, переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Вказані гарантії дозволяють іноземним інвесторам захистити свої фінансові, майнові та інші інтереси у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 7 Закону України ''Про режим іноземного інвестування", для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України. Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.
В разі зміни законодавства про іноземні інвестиції на вимогу іноземного інвестора можуть бути застосовані державні гарантії захисту інвестицій протягом десяти років з моменту здійснення іноземної інвестиції в Україну.
Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України. Рішення про реквізицію іноземних інвестицій та умови компенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до ст. 26 Закону України "Про режим іноземного інвестування".
Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями, відповідно до законодавства України.
У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців від дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.
Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Порядок переказу за кордон прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій, визначається Національним банком України.
- Частина перша Загальна теорія аграрного права
- Частина друга Аграрні внутрішньогосподарські правовідносини
- Частина третя Аграрні господарчо-підприємницькі правовідносини
- Частина четверта Аграрне право зарубіжних країн
- Загальна теорія аграрного права
- Предмет і система аграрного права § 1. Поняття і предмет аграрного права
- § 2. Методи регулювання в аграрному праві
- § 3. Принципи аграрного права
- § 4. Система аграрного права
- § 5. Визначення аграрного права, його завдання та функції
- Джерела аграрного права § 1. Поняття і види джерел аграрного права
- § 2. Конституція України і закони — основа аграрного права
- § 3. Підзаконні акти
- § 4. Внутрішньогосподарські локальні акти
- § 5. Проблеми і шляхи вдосконалення аграрного законодавства України
- Преамбула
- Частина 9
- Частина 10 Заключні положення
- § 1. Поняття і особливості аграрних правовідносин
- § 2. Розмежування аграрних правовідносин
- § 3. Види і структура внутрішніх правовідносин
- § 4. Структура внутрішніх правовідносин у державних сільськогосподарських підприємствах
- § 5. Правовідносини в аграрно-виробничих та інших агропромислових утвореннях
- § 6. Спільність галузей права та співвідношення аграрних та інших правовідносин
- Розділ IV
- § 1. Поняття і класифікація правосуб'єктності аграрних товаровиробників
- § 2. Правосуб'єктність колективних і кооперативних сільськогосподарських підприємств
- § 3. Правосуб'єктність акціонерних сільськогосподарських товариств
- § 4. Правосуб'єктність державних аграрних товаровиробників
- § 5. Особливості правосуб'єктності міжгосподарських підприємств і об'єднань
- § 6. Реорганізація, ліквідація та банкрутство суб'єктів аграрного підприємництва
- § 1. Поняття права членства
- § 2. Права та обов'язки членів сільськогосподарських підприємств кооперативного типу
- § 3. Підстави й порядок припинення права членства в сільськогосподарських підприємствах
- Розділ VI
- Право засновництва 1 участі
- В аграрних корпоративних
- Правовідносинах
- § 1. Поняття права засновництва і права участі в аграрних корпоративних правовідносинах
- § 2. Права та обов'язки учасників аграрних (сільськогосподарських) підприємств (товариств) корпоративного типу
- § 3. Підстави, порядок і правові наслідки припинення права участі в аграрних підприємствах (товариствах)
- § 1. Сільськогосподарські працівники як суб'єкти аграрних правовідносин
- § 2. Права та обов'язки сільськогосподарських працівників як членів виробничих підрозділів підприємств
- § 3. Особливість правового становища працівників міжгосподарських підприємств в аграрному секторі
- Розділ VIII
- § 1. Поняття селянського (фермерського) господарства та його правові ознаки
- § 2. Порядок створення селянського (фермерського) господарства
- § 3. Земельні правовідносини в селянському (фермерському) господарстві
- § 4. Майнові правовідносини селянського (фермерського) господарства
- § 5. Господарська діяльність селянського (фермерського) господарства
- § 6. Взаємовідносини селянського (фермерського) господарства з бюджетом, банківськими установами і страховими органами
- § 7. Припинення діяльності селянського (фермерського) господарства
- Розділ IX
- § 1. Поняття приватного підсобного господарства
- § 2. Земельні правовідносини у приватному підсобному господарстві
- § 3. Майнові правовідносини у приватному підсобному господарстві
- § 4. Договірні зобов'язання приватного підсобного господарства
- Розділ X
- § 1. Характеристика державно-правового регулювання сільського господарства
- § 2. Органи державного управління сільським господарством та їхні повноваження
- § 3. Органи державного контролю та інспекції в сільському господарстві
- § 4. Державно-економічне сприяння розвитку сільського господарства
- § 5. Правові методи регулювання сільського господарства
- § 6. Здійснення державно-правового регулювання сільського господарства
- § 1. Поняття права власності колективного сільськогосподарського підприємства
- § 2. Суб'єкти права власності колективного сільськогосподарського підприємства
- § 3. Об'єкти права власності колективних сільськогосподарських підприємств
- § 4. Зміст права власності колективного сільськогосподарського підприємства
- § 5. Правовий режим майна колективного сільськогосподарського підприємства
- § 6. Пайовий фонд майна членів сільськогосподарського підприємства та його правовий режим
- § 7. Охорона права власності колективного сільськогосподарського підприємства
- § 1. Державне сільськогосподарське підприємство як суб'єкт майнових прав
- § 2. Правовий режим основних
- § 3. Особливості приватизації державного майна радгоспів
- Розділ XIII
- § 1. Організаційно-правове забезпечення використання земель та інших природних ресурсів в аграрному виробництві
- § 2. Правові форми використання земель та інших природних ресурсів в аграрному виробництві
- § 3. Права і обов'язки власників і користувачів земель та природокористувачів в аграрному виробництві
- § 4. Особливості права орендного землекористування в аграрному виробництві
- § 5. Відповідальність за порушення вимог ефективного використання земель та інших природних ресурсів в аграрному виробництві
- Право колективного самоврядування
- § 1. Поняття права колективного самоврядування
- § 2. Система органів управління в колективному сільськогосподарському підприємстві
- § 3. Повноваження найвищого органу управління колективного сільгосппідприємства
- § 4. Повноваження правління колективного сільськогосподарського підприємства
- § 5. Повноваження голови, спеціалістів
- § 6. Повноваження зборів працівників виробничого підрозділу та його ради
- § 7. Ревізійна комісія колективного сільськогосподарського підприємства та її повноваження
- § 8. Представницькі органи колективних сільськогосподарських підприємств
- Розділ XV
- § 1. Характеристика управління державним сільськогосподарським підприємством
- § 2. Система органів управління в державних сільськогосподарських підприємствах
- § 3. Правове становище директора (керівника) радгоспу та іншого державного сільськогосподарського підприємства і його компетенція
- § 1. Поняття виробничо-господарської діяльності, її правове регулювання
- § 2. Організаційно-правове забезпечення впровадження господарського розрахунку і рентабельності
- § 3. Правове регулювання діяльності підсобних промислових підприємств і промислів
- § 4. Додержання законодавства щодо якості і безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів
- § 5. Організація збуту (продажу) сільськогосподарської продукції
- Правове регулювання фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств
- § 1. Поняття фінансової діяльності та її правове регулювання
- § 2. Фінансові правомочності сільськогосподарського підприємства
- § 3. Фінансово-кредитні правомочності сільськогосподарських товаровиробників
- § 4. Оподаткування сільськогосподарського товаровиробника
- § 5. Банкрутство сільськогосподарського підприємства
- Та дисципліни праці
- § 1. Характеристика організації праці
- § 2. Підрядно-орендні утворення
- § 3. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку в сільськогосподарських підприємствах
- § 4. Поняття дисципліни праці та правове забезпечення її додержання в сільськогосподарських підприємствах
- Правове регулювання оплати праці в сшьськогосподарських підприємствах
- § 1. Поняття оплати праці в сільськогосподарських підприємствах
- § 2. Правові акти про оплату праці працівників сільськогосподарського підприємства
- § 3. Системи оплати праці працівників сільськогосподарських підприємств
- Правова охорона здоров'я працівників сільськогосподарських підприємств
- § 1. Поняття, принципи, зміст правової охорони здоров'я
- § 2. Правове забезпечення організації охорони праці у сільськогосподарських та інших підприємствах апк
- § 3. Гарантії прав на охорону здоров'я і безпечні умови праці сільськогосподарських працівників
- § 4. Відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням працівником трудових обов'язків
- § 5. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- Дисциплінарна й матеріальна відповідальність працівників сільськогосподарських підприємств
- § 1. Поняття і види відповідальності в аграрному праві
- § 2. Підстави відповідальності в аграрному праві
- § 3. Дисциплінарна відповідальність
- § 4. Дисциплінарна відповідальність працівників державних і міжгосподарських підприємств
- § 5. Матеріальна відповідальність працівників сільського господарства
- § 6. Відшкодування збитків, що сталися внаслідок загибелі або розкрадання худоби та птиці
- § 1. Поняття і види трудових спорів, що виникають у сільськогосподарських товаровиробників
- § 2. Організаційно-правові засади утворення і діяльності комісій по трудових спорах
- § 3. Порядок і строки розгляду трудового спору у комісії по трудових спорах
- § 4. Правові підстави розгляду трудових спорів у районних (міських) судах
- § 5. Вирішення спорів про оплату праці в сільськогосподарських підприємствах
- § 6. Порядок вирішення колективних спорів (конфліктів), що виникають у сільському господарстві
- Правове забезпечення соціального розвитку села
- § 1. Поняття соціального розвитку села
- § 2. Правовий режим об'єктів соціальної сфери села
- § 3. Правове забезпечення наукових досліджень та підготовки кадрів для села
- § 4. Правове регулювання житлового будівництва на селі
- § 5. Правове регулювання шляхового будівництва в сільській місцевості
- § 6. Правове забезпечення культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування жителів села
- Частина третя Аграрні
- Розділ XXIV
- § 1. Характеристика аграрних господарчо-підприємницьких правовідносин
- § 2. Суб'єкти зовнішніх аграрних правовідносин в агропромисловому комплексі
- § 3. Правосуб'єктність переробних підприємств
- Аграрно-договірні зобов'язання § 1. Поняття і види аграрно-договірних зобов'язань
- § 2. Договори кредитування
- § 3. Договори на використання науково-технічної продукції
- § 4. Договори щодо виробництва цукру, м'ясо-молочних та інших харчових продуктів
- § 5. Договори виробничо-технічного обслуговування
- § 6. Договори матеріально-технічного забезпечення
- § 7. Договірна дисципліна та відповідальність за її порушення
- § 1. Правові форми реалізації сільськогосподарської продукції
- § 2. Біржа — організатор реалізації сільгосппродукції
- § 3. Правосуб'єктність хлібозакупівельних підприємств
- § 4. Договори про закупівлю зерна і олійних культур
- § 1. Поняття, правові засади
- § 2. Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів агробізнесу
- § 3. Правове регулювання експортно-імпортних операцій суб'єктів агробізнесу
- § 4. Правове регулювання здійснення іноземних інвестицій в апк
- § 5. Правове регулювання лізингових операцій в зовнішньоекономічній діяльності суб'єктів агробізнесу
- § 6. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів агробізнесу у вільних економічних зонах
- § 1. Поняття юридичного обслуговування сільськогосподарського підприємства
- § 2. Нормативно-правові акти про юридичну службу в сільському господарстві
- § 3. Суб'єкти — виконавці юридичного обслуговування сільськогосподарського підприємства
- § 4. Юридичне обслуговування з питань внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського підприємства
- § 5. Юридичне обслуговування з питань зовнішніх правовідносин
- § 1. Поняття, зміст і джерела аграрного права
- § 2. Правове становище сільськогосподарського товаровиробника в умовах ринкових відносин
- § 3. Правове становище сільськогосподарського підприємства
- § 4. Правове регулювання сільськогосподарської оренди
- § 5. Договори сільськогосподарських підприємств
- § 6. Правові форми агропромислової інтеграції
- § 7. Правове регулювання кредитування сільськогосподарського виробника
- § 8. Правове регулювання оподаткування у сільському господарстві