§ 3. Правове регулювання діяльності підсобних промислових підприємств і промислів

1. Виробничо-господарська правосуб'єктність сільськогос­подарських підприємств охоплює також створення і діяль­ність підсобних промислових виробництв (підприємств) і промислів як елемента їхньої внутрішньогосподарської правосуб'єктності. Створення цих господарських структур в пер­шу чергу мало на меті одержання від такого товарного вироб­ництва відповідних доходів (прибутку) для поповнення своїх грошових надходжень. Функціонування подібних виробничих підрозділів сприяє забезпеченню зайнятості членів КСГП, ВСГК, АСГТ особливо в періоди вільні від основних сільсь­когосподарських робіт. А це в свою чергу дає можливість пра­цюючим у цих підрозділах селянам мати відповідний заробі­ток і таким чином поліпшувати своє матеріальне становище. Як свідчить досвід у ряді підприємств створюються підсобні промислові виробництва у вигляді виробничих зв'язків мі­ських промислових підприємств, які створюють на селі свої підрозділи (цехи) з використанням праці громадян, що пра­цюють в сільському господарстві, проживають на селі, забез­печені житлом і мають можливість набути фах для роботи в цих цехах і одержувати певну плату за свою роботу. За своїм господарським призначенням такі внутрішньогосподарські підприємства переробляють сільськогосподарську продукцію у вигляді овочево-фруктових консервантів або соків, виготов­ляють молочні або ж ковбасні вироби для задоволення потреб місцевих жителів і жителів міст. До цієї групи виробничо-гос­подарських структур належать також майстерні місцевих про­мислів. В областях Західної України ці промисли набули зна­чень джерела надходжень власних прибутків, включаючи і ва­лютні надходження. Таким чином, створення і функціону­вання підсобних промислових виробництв (підприємств) і місцевих промислів є справою суспільне корисною і сприяє вирішенню нових соціально-економічних завдань.

Підсобні виробництва і промисли за своєю сутністю належать до допоміжних галузей виробництва всіх сільськогоспо­дарських підприємств, що зумовлено його сезонним характе­ром і особливостями промислу. Крім задоволення інтересів своїх членів і виробництва сільськогосподарської продукції та сировини головним їхнім завданням є забезпечення найбільш повного й продуктивного використання трудових ресурсів (особливо сезонного надлишку робочої сили), використання наявних місцевих матеріальних і сировинних ресурсів або відходів промислового виробництва і приведення в такий спосіб у дію значних резервів збільшення товарної продукції, при­бутковості господарств і задоволення інтересів власників останніх.

2. За правовим становищем такі виробництва і промисли поділяють на внутрішні та міжгосподарські. Обидва види є власністю сільськогосподарських підприємств у цілому або пропорційно внесеній ними частці майна чи коштів.

Підсобні промислові виробництва і промисли функціо­нують, зазвичай, на правах структурних виробничих підрозді­лів суб'єктів аграрного підприємництва. Вони створюються в колективних сільськогосподарських підприємствах, спілках селян, сільськогосподарських виробничих товариствах, това­риствах з обмеженою відповідальністю за рішенням їхніх ви­щих органів управління (загальних зборів членів, акціонерів, учасників чи інших органів, уповноважених на те статутами зазначених приватних юридичних осіб), а в радгоспах та ін­ших державних сільськогосподарських підприємствах — за наказом директора. Всі дії підсобних виробництв і промислів завдяки їх промисловому статусові здійснюються господар­ством як юридичною особою.

На відміну від внутрішньогосподарських підсобних вироб­ництв і промислів, міжгосподарські підприємства утворюють­ся (засновуються) сільськогосподарськими підприємствами і функціонують як самостійні суб'єкти підприємництва зі ста­тусом юридичної особи. Вони діють на засадах підприєм­ництва (у тому числі повного госпрозрахунку, самоокупності, самофінансування).

Діяльність підсобних виробництв і промислів характеризу­ється рядом особливостей і має відповідати певним вимогам. Так, у виробничій діяльності сільськогосподарських підпри­ємств частка прибутку від них має бути незначною. Це озна­чає, що основні та додаткові галузі не повинні поглинатися допоміжною галуззю або зводитися до її рівня. Загальний об­сяг виробництва і прибутки від підсобних виробництв і про­мислів мають бути значно нижчими від основних і сприяти розвиткові сільськогосподарського виробництва. Робота в підсобних виробництвах і промислах має виконуватися не на шкоду основним і додатковим галузям. Для забезпечення професіонального керівництва діяльністю підсобних вироб­ництв і промислів за трудовими договорами залучаються спеціалісти.

4. Підсобні виробництва і промисли створюють в основ­ному з метою промислової переробки виробленої власними силами продукції рослинництва і тваринництва, дикорослих плодів, ягід, грибів, виробництва місцевих будівельних мате­ріалів, виготовлення з місцевої сировини товарів народного споживання та художніх виробів, їх виробничі плани розроб­ляють самі суб'єкти аграрного підприємництва.

5. Державне управління підсобними промисловими вироб­ництвами і процесами сільськогосподарських підприємств і товариств покладається на спеціальний відділ Мінагропрому України. Цей відділ діє у відповідності з Положенням про Відділ, про підсобні промислові підприємства і промисли Мі­ністерства агропромислового комплексу України, яке затвер­джене 19 грудня 1997 р. Цей відділ є самостійним структур­ним підрозділом центрального апарату Мінагропрому. На нього покладається правомочність забезпечення державної підтримки щодо сприяння розвитку цих підприємств і про­мислів, сільськогосподарських підприємств, організації робо­ти з питань інтеграції основного сільськогосподарського і підсобного промислового виробництва, а також участі у реа­лізації державної політики у сфері зайнятості сільського на­селення. Відділ узагальнює практику застосування аграрного законодавства щодо діяльності підсобних промислових виробництв і промислів, та вживає заходи щодо його вдос­коналення.

Своєю діяльністю відділ надає допомогу органам управлін­ня агропромислового комплексу, підприємствам і організаці­ям у виконанні цільових програм розвитку підсобних про­мислових підприємств і промислів, у вишукуванні додаткових резервів щодо збільшення виробництва продукції, будівницт­ва нових і реконструкції діючих підприємств. Відділ розроб­ляє та затверджує в установленому порядку нормативно-тех­нічну документацію на продукцію, що виробляється на під­собних промислових підприємствах і промислах. До його компетенції віднесена участь в розробці нових технологічних комплексів машин і обладнання малої потужності для пере­робки сільськогосподарської сировини. Ним вивчається ри­нок збуту продукції і вносяться пропозиції щодо розширення асортименту і переорієнтації виробництва щодо випуску то­варів підвищеного попиту, сприяє забезпеченню підсобних промислових підприємств і промислів обладнанням, запасни­ми частинами та матеріалами.

6. Враховуючи сучасні економічні труднощі, що склалися у діяльності сільськогосподарських підприємств створена і налагоджена виробничо-господарська діяльність підсобних промислових виробництв і промислів може стати вагомим джерелом грошових надходжень для підприємств. Правовим засобом забезпечення ефективної їхньої діяльності є застосування аграрно-договірних зобов'язань сільськогосподарсько­го підприємства як власника підсобних промислових внут­рішньогосподарських підприємств і набувача вироблюваної продукції.

У таких договорах зазначається вид продукції (предмет до­говору), ціни на неї, строки виготовлення продукції, вимоги до її якості, порядок і умови розрахунків, а також юридична відповідальність в разі порушення стороною своїх договірних зобов'язань.

Для ефективного використання договорів як форм ринко­вих економічних відносин чинне аграрне законодавство на­дає власникові продукції підсобних промислових виробництв і товарів місцевих промислів усі необхідні правові засоби. За­кон "Про підприємництво" гарантує застосування самостій­ної ініціативи і забезпечення прибутковості; Закон "Про ко­лективне сільськогосподарське підприємство" надає йому право укладати будь-які договори, самостійно вибирати парт­нерів, в тому числі зарубіжних (ст. 14). Прагнення не лише виробити продукцію, а й уміло її реалізувати, одержати відпо­відний доход, забезпечити прибутковість від кожного вироб­люваного товару є неодмінною умовою економічного зміц­нення сільськогосподарського підприємства.