Глава 15. Право, законодавство, система 399

• джерело офіційного опублікування;

• зібрання всього чинного законодавства без будь-якого винятку.

Неофіційна інкорпорація - це зовнішні опрацювання норма­тивне-правових актів організаціями чи окремими громадянами (навчальними закладами, відомствами, ученими, практиками) без спеціальних повноважень правотворчих органів.

Неофіційна інкорпорація обслуговує специфічні потреби ор­ганізацій та установ, а також окремих спеціалістів у норматив­но-правовому матеріалі. Це можуть бути збірники житлового чи трудового законодавства, довідники з законодавства для ви­кладачів, правоохоронців тощо. Унаслідок того що вони не є офіційними документами, на них не можна посилатися в проце­сі правотворчості і застосування права.

Загалом існують три принципи інкорпорації - хронологіч­ний, тематичний і галузевий.

При хронологічній інкорпорації упорядкування нормативно-правових актів здійснюється за часом їх опублікування і набут­тя чинності. Прикладом хронологічної інкорпорації можуть бути «Відомості Верховної Ради України». Як і у «Відомостях», у будь-якому іншому прикладі хронологічної інкорпорації кож­ний нормативно-правовий акт має певний порядковий номер. Крім того, обов'язково зазначається його назва, рік, місяць і день видання, а також номер статті.

При тематичній інкорпорації, упорядкування нормативного матеріалу здійснюється за певною тематикою. Наприклад: «Між­народні правові акти та законодавство окремих країн про коруп­цію / Упоряд. М.І, Камлик та ін. - К.: Школяр, 1999. - 480 с,», Ця інкорпорація є неофіційною і стосується теми корупції.

У випадку галузевої інкорпорації нормативно-правові акти об'єднуються за галузями, підгалузями або Інститутами права. Наприклад, у 1998 році вийшов збірник конститущйно-право-вих актів «Конституційне право Росії»¹, який стосувався галузі Конституційного права РФ.

Правотворча систематизація. До правотворчої системати­зації належить кодифікація і консолідація законодавства.

Кодификація законодавства — це форма систематизації за­конодавства, у процесі якої до проекту створюваного акта вклю­чаються чинні і нові норми, які вносять зміни в регулювання певної сфери суспільних відносин.

¹ Конституи.ионное права России: Оборник констятуционно-правових акгоа: В 2т./ Отв. ред. О.Е. Кутафин; Сост. Н.А. Михалева. - М-, 1998. - Т. 1. - 816 с.

398 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Таблиця 19.5. Види систематизації

Найхарактернішими ознаками інкорпорації є те, що:

1. при опрацюванні нормативне-правові акти об'єднуються в алфавітному, хронологічному або предметному порядку, що робить можливим їх зовнішню упорядкованість;

2. інкорпорацію здійснюють спеціальні суб'єкти (органи дер­ жави, суспільні об'єднання, приватні особи), що не уповнова­ жені змінювати, скасовувати чи встановлювати правові нор­ ми. Ці суб'єкти можуть лише показати в збірнику зміни чи доповнення, які зробив правотворчий орган;

3. зміст нормагивно-правових актів, що включаються до інкор- поративних збірників, не змінюється, хоча може підлягати зовнішній обробці. Ця зовнішня обробка полягає в тому, що з тексту можуть бути як усунені окремі статті, пункти, абзаци, що втратили чинність, так і додані всі наступні (з моменту виходу акту) зміни. І, крім того, виключаються частини, що не містять нормативних приписів.

Інкорпорація буває офіційною і неофіційною.

Офіційна інкорпорація — упорядкування компетентними ор­ганами чинних правових норм у збірниках нормативи о-право­вих актів.

І хоча видані цими органами збірники не є джерелами права, на них можна посилатися в процесі правотворчості і застосуван­ня права. Прикладом офіційної інкорпорації є «Відомості Вер­ховної Ради України».

Специфічним різновидом офіційної інкорпорації є зводи законів.

Вони являють собою:

- інкорпороване видання нормативно-правових актів вищих органів державної влади (законодавчої і виконавчої);