Глава 20. Законність і правова культура

431

Таблиця 20.2. Класифікація правосвідомості

Ознака

Вид правосвідомості

За соціальним рівнем

За суб'єктами

Буденна

Професійна

Наукова

Індивідуальна

Грулова

Масова

Суспільна

Індивідуальна правосвідомість е правосвідомістю конкрет­ного індивіда. Індивідуальна правосвідомість характерна для окремої людини, яка, дізнавшись про закон і оцінивши його, ви­рішує питання про його реалізацію.

Груповою правосвідомістю визнаються колективні уявлення і почуття формальних і неформальних груп, верств суспільства, професійних співтовариств, злочинних угруповань. Групова пра­восвідомість характерна для стабільних груп людей: родина, сту­дентський колектив, гангстерський синдикат тощо. Усі вони мають свою специфічну правосвідомість. Наприклад, гангстер­ський синдикат, знаючи закони та оцінюючи їх, намагається їх порушувати. Це - групова правосвідомість.

Масова правосвідомість характерна для нестабільних, тим­часових об'єднань людей. До таких об'єднань належать бунтую­ча юрба, мітинги, демонстрації тощо. На відміну від групової правосвідомості масова е нестабільною,

Суспільна правосвідомість - це правові погляди націй і на­родностей. Як приклад можна навести суспільну правосвідомість на Сицилії, V 1980-х роках на радянський телеекран вийшов італійський серіал «Спрут*. Він розповідав про досить специфічне явище, що склалося на острові Сицилія і одержало назву мафії. Із серіалу можна було дійти висновку, що мафія - це злочинне угруповання. Однак це не зовсім так. Мафія склалася на Сици­лії як система взаємовідносин, що спирається на досить специ­фічну правосвідомість, яку, без сумніву, можна вважати суспіль­ною, адже вона стосувалася майже всіх жителів Сицилії. Ця правосвідомість спиралася на принцип хрещеного батька та за­кони вендети й омерти. Принцип хрещеного батька з'явився внаслідок економічних причин і полягав у тому, що в дитини бідних батьків повинен бути ще один (багатий) батько, який би піклувався про неї. Це і був хрещений батько дитини. Як правило,

430 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

3. Вольовий - дізнавшись про закон і оцінивши його, людина вирішує, що вона буде робити в умовах, передбачених законом.

Класифікація правосвідомості. Існує дві основні класифіка­ції видів правосвідомості - за соціальним рівнем та за суб'єк­тами (носіями), тобто з погляду масовості (табл. 20.2).

За соціальним рівнем правосвідомість може бути буденною, професійною та науковою.

Буденна правосвідомість властива основній масі членів сус­пільства, формується на базі повсякденного життя громадян у сфері правового регулювання.

Професійна правосвідомість складається в ході спеціальної підготовки, у процесі здійснення юридичної діяльності (право­свідомість юристів).

Наукова правосвідомість характерна для дослідників, нау­ковців, що займаються питаннями правового регулювання сус­пільних відносин (правознавство).

Буденна правосвідомість е характерного для всіх громадян, адже кожен громадянин знає, що є Конституція, закони; кожен якось ставиться до них тощо. У той же час досить цікавим є співвідношення професійної і наукової правосвідомості. Ряд дослідників вважає, що професійна правосвідомість посідає під­легле місце порівняно з науковою, так само, як і буденна право­свідомість посідає підлегле місце порівняно з професійною. Зов­ні це має такий вигляд: буденна правосвідомість переходить у професійну, яка, у свою чергу, переходить у наукову: буденна -» професійна —> наукова. Інша точка зору полягає в тому, що про­фесійна та наукова правосвідомість - це абсолютно рівноправні види правосвідомості, і буденна правосвідомість може перейти як у професійну, так і в наукову: буденна -* професійна; буден­на —> наукова. Це пов'язано з тим, що професійна правосвідо­мість - це правосвідомість юристів, що займаються практичною діяльністю, а наукова - це правосвідомість науковців-правознав-ців, що займаються науковими дослідженнями. Певна річ, іноді буває так, що юрист-професіонал стає науковцем, однак це не озна­чає, що його правосвідомість автоматично стає науковою, адже його менталітет схиляється не до наукових досліджень, а до прак­тичної діяльності. Інакше кажучи, наукова правосвідомість ха­рактеризується певною абстрактно-теоретичною спрямованістю, а професійна - суто практичною.

За суб'єктами (носіями), тобто з погляду масовості, право­свідомість може бути індивідуальною, груповою, масовою та су­спільною.