§ 6. Иивілізаиійний підхід до типології держави: контекст прогресу

Держава аграрного типу. Державний режим в умовах аграрної цивілізації є консервативним або терористичним. Соціальну осно­ву державної влади становлять землевласники. Економічною ж основою державної влади була земля (у країнах Сходу - ще й вода). Морально-ідеологічна основа державної влади спиралася на ті уяв-

надприродний, сакральний характер держави. Ця основа насампе­ред забезпечувалася за допомогою релігійної ідеології. Саме вона обґрунтовувала тезу про те, що держава є від Бога (або підтримуєть­ся богами). Це дозволяє стверджувати, що держава аграрного типу в цілому була легітимною, хоча й знала узурпацію.

Приклад 16.5

Е. Тоффлер про владу в умовах аграрного типу держави

тих, люди рідко сумнівалися стосовно того, хто має прано та можливість розпо­ряджатися ними. Одягнений у ганчір'я селянин, відірвавшись від роботи, бачив

потрібен був ні політолог, ні газетний коментар, щоб розгадати загадку влади. Кожна людина знала, кому вона підкоряється.

Джерело; Тоффлер 3. Третья волна. - М.: АСТ. 1999. - С. 117.

Метою аграрної держави є захист інтересів пануючих верств. Для виконання цієї мети аграрна держава наділяється такими завданнями:

1. захистити інтереси пануючих верств від пригноблених;

2. захистити інтереси пануючих верств від нападів ззовні.

320 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Саме тому держава аграрного типу наділялася такими внут­рішніми функціями, як охоронна (охорона форм власності, пра­вопорядку та державного ладу, боротьба з повстаннями), еконо­мічна (оподаткування) і частково екологічна, що більшою мірою була пов'язана з охоронною функцією, а також політична. Щодо зовнішніх функцій, то вони зводилися виключно до військової (функція нападу та оборони) та дипломатичної.

Для реалізації цих функцій створювався відповідний меха­нізм держави.

Статична структура державного механізму складалася з дер­жавних підприємств (іригаційні системи, що споруджувалися рабами, які належали фараонам, тобто державі), установ (існува­ли державні школи, наприклад, Навігацька школа в Москві ча­сів Петра І, що готувала гардемаринів; університети тощо) та органів, які утворювали державний апарат. Зазначений апарат складався з правителів (царі, королі, фараони тощо) та їхніх до­радчих органів, яких можна було б вважати урядом. Існували і представницькі органи (народні збори, парламент, генеральні штати, земські собори, польські сейми тощо), але це були звичай­но органи станового або народного представництва. Суд тієї пори ніколи не був незалежною гілкою влади.

Динамічна структура механізму держави уособлювалася в основному в такій державній технології, як соціальна ієрархія. Хоча держава аграрного типу знала й інші технології: диктату­ру (диктатура Сулли в Римі), бюрократію (китайське чиновни­цтво) та адхократію (система приказів у Московському царстві).

Домінуючою формою правління була монархія. Як правило, вона була необмеженою. Проте траплялася й обмежена монар­хія, переважно це була договірна, дуархічна, органічна або тради­ціоналістична монархія. Щодо республік, то вони також існува­ли і були, насамперед, пов'язані з розвитком приватної власнос­ті (Римська республіка, Генуя, Новгород тощо).

Форма державно-територіального устрою в умовах держави аграрного типу може бути або простою (національні королівст­ва), або складною (багатонаціональні імперії). Держава аграрно­го типу знає також державо подібні об'єднання - конфедерації (Шумер, Еллада) та унії (Річ Посполита).

Політичні режими в аграрній державі е або демократичними (Афіни, Річ Посполита), або авторитарними (Московське царст­во), або' тоталітарними (держава асасинів). Державно-політич­ний режим, як правило, є соціалістським (допетровська Моско-вія). Проте держава аграрного типу знає й етатистський режим