Глава 10. Державна влада 1 67

Сучасна теорія поділу влади оперує концепцією Ш.-Л. Мон-теск'є, який поряд із законодавчою і виконавчою владами виді­ляв владу судову.

Законодавчу владу він вважав за потрібне передати відпові­дному представницькому органу, що складався б з двох палат -«зборів»: збори знатних та збори представників народу, кожні з яких «...мали б свої окремі одне від одного наради, свої окремі інтереси та цілі»¹. Виконавча ж влада має бути передана монар­ху тому, що «...цей аспект врядування, який майже завжди по­требує швидких дій, краще виконується одним, ніж багатьма; навпаки, усе, що залежить від законодавчої влади, найкраще здій­снюється багатьма, аніж одним»².

Історія знає кілька варіантів поділу влади. Найпершим варі­антом був поділ влади на світську і релігійну в рамках функці­ональної дуархії. Так, у Священній Римській імперії існував поділ влади на світську владу імператорів та королів і релігійну владу римських пап.

Приклад 10.8

Шарль Луї Момтвск'е про поділ влади

Якщо влада законодавча і виконавча буде об'єднана в одній особі чи установі, то свободи не буде, бо буде існуватиме небезпека, що цей монарх або сенат стане створювати тиранічні закони для того, щоб так само по-тира-нічному застосовувати їх.

Не буде свободи і в тому випадку, коли судова влада не відокремлена від законодавчої'та виконавчої. Якщо вона поєднана з законодавчою владаю, то життя і свобода громадян виявляться у владі свавілля, адже судді будуть зако­нодавцями. Якщо ж судова влада поєднана з виконавчою, то суддя отримає ги гнобителем.

Джерело: Монтескье Ш.-Л. О духе законов // Теория государства й

права: Хрестоматия: В 2 т. / Авт.-сост. В.В. Лазарев, С.В. Липень. - М.:

Юристь, 2001. - Т. 1. - С. 233.

Проте, на нашу думку, це був так званий вертикальний поділ влади. Такий поділ нині існує в Ісламській республіці Іран, де існує вищий релігійний керівник - рахбар та глава виконавчої влади - президент.

Щодо горизонтального поділу, то він залежить від існуючої форми правління. Так, у парламентських формах правління (як монархії, так і республіки) може існувати поділ влади на партійну

¹ Монтескье Ш.-Л. О духе законов // Теория государства й права: Хрестома­тия: В 2 т. / Авт.-сост. В.В. Лазарев, С.В. Липень. - М., 2001. - Т. 1. - С. 236. ^г Там само.

1 68 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

та адміністративну. Партійна влада реалізується парламентсь­кою більшістю (можливо, навіть коаліційною) та утвореним нею урядом, тобто партійна влада - це влада партії чи блоку, що переміг на виборах.

Адміністративну ж владу здійснює позапартійна професій­на бюрократія, що організована в систему органів виконавчої влади. Склад функціонерів адміністративної влади не зміню­ється залежно від того, яка партія отримує владу і формує уряд. Адміністративна влада діє на підставі законів та підзаконних актів, а не партійних рішень. Вона не підкоряється політичним рішенням, якщо вони не отримують законодавчого оформлення.

У президентських республіках (США, держави Латинської Америки) існує поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Законодавча влада (парламент) - прийняття законів і бюдже­ту. Саме законодавча влада, як це видно із назви, повинна при­ймати закони. Щодо бюджету, то в Україні він, як правило, при­ймається в рамках «Закону про Державний бюджет України».

Судова влада виконує функції арбітра в суперечках про пра­во. Основним завданням судової влади є вирішення суперечок про право за допомогою правосуддя. Суди вирішують питання про законність того чи іншого рішення і у випадку незаконності відміняють їх.

Виконавча влада {президент і уряд) - оперативне вирішення проблем, організація виконання законів, право вето. Іноді гово­рять про те, що виконавча влада виконує закони. На наш погляд, це не так, адже закони повинні виконувати всі. Для характери­стики виконавчої влади більше підходить «організація вико­нання законів»: прийняття відповідних рішень, постанов, указів тощо, які забезпечують реалізацію нормативно-правових актів.

Функції виконавчої влади поділяються на основні і допоміжні.

Основні функції виконавчої влади мають глобальне значення для життя суспільства. До сучасних основних функцій належать:

1. функція охорони громадського порядку та забезпечення на­ ціональної (державної) безпеки;

2. регулятивно-управлінська функція — діяльність державних органів та установ з приводу керівництва економікою, фінан­ сами, культурою, освітою, охороною здоров'я, обороною, внут­ рішніми та зовнішніми справами держави;

3) функція забезпечення прав і свобод громадян. Допоміжні функції мають інструментальний характер і спря­ мовані на обслуговування кожної з основних функцій. Це - нор- мотворча, оперативно-виконавча і юрисдикційна.