Глава 11. Функції та механізм держави 191

функції у сфері науки, охорони здоров'я, освіти, економіки тощо. До державних установ належать державні школи, лікарні тощо.

Державні органи ~ це державні організації, що беруть участь у здійсненні функцій держави і наділені для цього владними повноваженнями.

Державними підприємствами є загальнодержавні підприємст­ва, що складають економічну основу державної влади, та комуналь­ні підприємства, які знаходяться у власності адміністративно-тери­торіальних одиниць. Державними установами є державні школи, професійно-технічні та середні спеціальні навчальні заклади, вищі навчальні заклади, державні лікарні тощо. Державними є законо­давчі, виконавчі та судові органи, що утворюють державний апарат, який складається з органів управління і органів примусу.

До органів управління належать: вищі органи держави (пред­ставницькі, глава держави, уряд) та їх структури на місцях (ви­конкоми, губернатори, голови адміністрації, місцеві ради народ­них депутатів тощо).

До органів примусу належать: органи правопорядку, суд, про­куратура, а також силові структури (армія, поліція, розвідка). Останні виконують рішення вищих органів держави, використо­вуючи в тому числі методи примусу.

Динамічна структура механізму держави. Взаємозв'язок між державними організаціями здійснюється за допомогою держав­них технологій.

Державні технології - це обумовлені станом знань та загаль­ною ефективністю способи досягнення мети, що встановлюється державою.

До державних технологій належать бюрократія, диктатура, адхократія, державне проектування, креативна корпорація, елек­тронний уряд, соціальна ієрархія тощо.

Найвідомішими із зазначених державних технологій є бюро­кратія і диктатура.

Бюрократія (франц. Ьигеаи - контора, канцелярія) - це дер­жавна технологія, для якої є характерним спеціалізований роз-цоділ праці, чітка управлінська ієрархія, правила, стандарти та загальнообов'язкові регламентовані процедури, виконання яких не залежить від того, хто саме і стосовно кого їх виконує.

В умовах бюрократії усі рівні перед єдиним порядком. Уні­фікація перетворюється на гарантію проти недоліків державних чиновників і можливості зловживань, у гаранта стабільності в суспільстві.

192

РОЗДІЛ З, ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

На відміну від бюрократії бюрократизм - хвороба суспіль­ства, що означає влада «бюро», тобто письмового столу, контори, «конторовладдя», інакше кажучи, влада апарату, відірваного від народу.

Якщо чітку бюрократію можна вітати, то з бюрократизмом слід боротися. Методи боротьби різні (наприклад, критика).

Таблиця 11.3. Структура механізму держави

Диктатура (лат. аісіо - диктую, наказую) - необмежене володарювання однієї особи або якоїсь верстви чи групи, яке спирається на насильство і не пов'язане жодними законами.

Адхократія (лат. ай Аос - для цього, застосовуючи до цього, спеціально для цього випадку, для певного випадку) - структура холдингового типу, що координує роботу багатьох тимчасових робо­чих груп, які виникають і припиняють свою діяльність відповідно до темпів змін у навколишньому щодо організації середовищі.

Електронний уряд - це використання в органах державного управління сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Креативна корпорація - тип корпорації, основним завдан­ням утворення та діяльності якої є не стільки координація мети корпорації та суспільства, скільки «...самовираження та самост­вердження її творців».

Приклад 11.1

В.В. Сухонос (мол.) про ознаки нреативноїкорпорації' По-перше, головною мотивацією праці є самореалїзація як творців, так і співробітників і керівників креативної корпорації. Прагнення до сам організації висуває нові ідеали та цілі, що насамперед виявляється в освоєнні і пошуку

бистостей. Це гарантує їх стійкість та процвітання. Лідерами такої компанії рухає вдух першопрохідникав. Спрямованість на творчість стимулює макси­мальний розвиток потенціалу співробітників, а бізнес перетворюється на про­дукт творчості, як для художника його картина, а для письменника його твір. Характерно, що успіх власників креативної корпорації обумовлений не стільки

можливостей, уособлює, з погляду суспільства, насамперед створений ними соціально-виробничий організм. Ці люди являють собою живу історію компа­нії, мають високий авторитет в очах її працівників та партнерів. Характерно, що велетенські багатства нових підприємців, які вже стали легендами сучасного бізнесу, не зосереджуються на банківських рахунках в офшорних зонах, як у більшості українських «олігархів», а представлені акціями їх власних компаній

акцій, що їм належать, у сучасних умовах практично неможливо, адже це авто­матично позначиться на діяльності компанії. Це дозволяє стверджувати, що саме ставлення таких підприємців до бізнесу, як до свого творіння, яке викли­кає більшу прихильність цілям даної організації, ніж ставлення до неї як до своєї власності, є найважливішою відмітною рисою креативної корпорації.

По-друге, власники чи керівники креативної корпорації несуть за неї ма­ксимальну відповідальність як за своє улюблене творіння. І х авторитет досяга­ється не авторитарними методами, а визнанням їх талантів, заслуг і знань. Високе почуття відповідальності обумовлює формування особистої відповіда­льності у співробітників компанії.

По-третє, спрямованість на творчість та успіх формує в компанії почуття команди І співробітництва, розвиває почуття значущості для компанії кожного окремого співробітника. Останнє призводить до знищення статусних відмінно-

функціонування креативної корпорації керівником стає особистість, яка є най­більш авторитетною при вирішенні конкретної проблеми.

По-четверте, створюється творча атмосфера. На зміну керівництва під­леглими приходить керівництво творчими процесами, куди втягуються нові творчі та активні люди, тим самим посилюючи і поширюючи цей процес далі.

розділити відповідальність дозволяє поєднати необхідні в кожному конкрет­ному випадку індивідуалізм та автономність з колективізмом і командною роботою. Усе це зумовлює зростання особистої свободи та розвитку мож-

Ло-шосге, креативна корпорація формує економічну та соціальну кон'­юнктуру, вона здатна сама себе організувати і перебудувати.

1 94 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

по рацій веде до їх навченості самих себе. Такі компанії сприяють формуван­ню нових креативних корпорацій, які у своїй діяльності будуть керуватися по­дібними принципами. Це пояснюється тим, що ядром персоналу креативної корпорації є працівники, які, як І її засновники, насамперед прагнуть досаморе-

рації як крок до початку власного бізнесу. В умовах, копи діяльність стає орієнтованою на процес, а окремі працівники певним чином персоніфікують його окремі елементи, для виділення з компаній самостійних структур вже не існує серйозних перепон. У результаті креативні корпорації постійно віднов­люють самі себе, їх кількість швидко зростає, а нові фірми, що виникають в результаті цього «відбрунь кування», у своїй діяльності починають керуватися тими ж принципами, що і попередні. При цьому яскрава індивідуальність засновників та власників креативних корпорацій не є проявом їх Індивідуаліз-

максимальна лояльність між ними і високий ступінь солідарності, що відновлю­ються в кожній новій виробничій структурі.

капітал.

По-левяте, модульна структура креативної корпорації, що також нага­дує мозаїку чи мережі, дозволяє створювати творчі групи та структури різної конфігурації. Після ж виконання завдання - створювати нові (Іде нагадує гру «конструктор»).

По-десяте, прагнення до нововведень дозволяє як швидко реагувати на змінені зовнішні умови, так і самим змінювати їх. Креативна корпорація про­форму диверсифіковаиих структур та конгломератів, а зберігає ту вузьку спеціалізацію, що була передбачена при її утворенні. Значною мірою саме під впливом не чуваного комерційного успіху креативних корпорацій, основні риси їх внутрішньої організації стали запозичатися й традиційними промисло­вими підприємствами. Таким чином, креативні корпорації відіграють важливу роль у розвитку сучасного господарства, адже вони формують не лише нові потреби і визначають нові ціпі економіки, а й прискорюють зміну звичних форм господарської організації.

По-одинадцяте, креативна корпорація виникає, як правило, з надр попе-

ефективністю. Вона формується, насамперед, відповідно до уявлень її творців

му етапі розвитку мотив самореалізаціїїї організатора як розробника, творця та виробника принципово нової послуги чи продукції, Інформації або знання доповнюється (або навіть замінюється) мотивом його самореалізації у якості

Тому, як правило, креативна корпорація у своєму розвитку проходить два етапи. На першому етапі її засновники прагнуть до самореалізації себе як творців принципово нового продукту, і на цьому етапі компанія конкурує, як

а 11. Функції та механізм держави 195

засновники креативної корпорації соціалізуються у якості власників компанії, що сама по собі виявляється головним результатом та продуктом їх діяльності.

ними корпораціями, безвідносно до того, у якій сфері економіки вони діють, адже доказ своєї переваги та своєї унікальності вони зможуть здобути лише

Джерело; Сухонос В.В. Правовий аспект банківської діяльності з точки зору формування по ^індустріального суспільства // Проблеми і перспек­тиви розвитку банківської системи України: 36. наук, пр.- Суми: Мрія-1 ЛТД, УАБС, 2003. - Т. 8. - С. 125-128.

Соціальна ієрархія - це правління осіб, що займають прові­дне становище виключно за правом походження. Як державна технологія соціальна ієрархія була характерною для аграрного суспільства.

Державне проектування - діяльність зі створення держав­них проектів.

Державне проектування здійснюється в чотирьох напрям­ках - державне планування, державне прогнозування, державне програмування і державне моделювання.

Характеристика державного планування. Державне пла­нування - це процес створення державних планів економічного, соціального, культурного розвитку тощо.

Державні плани існували в минулому і були характерними для авторитарних і тоталітарних держав (СРСР, Індонезія тощо),

Приклад 11.3

В. Сухонос про державні плани в СРСР

Вперше вони з'явилися в СРСР як варіант саме директивного планування. Недаремно В. Ленін наполягав на тому, щоб Держплану (допоміжний орган державної влади в СРСР, основним завданням якого була економічна та техніч­на експертиза) були надані додаткові розпорядження для того, щоб «...рі­шення Держплану не могли бути усунені звичайним радянським порядком, а потребували б для свого повторного рішення особливого порядку, наприклад, внесення питання до сесії ВЦВК, підготовки питання для повторного рішення за особливою інструкцією, із складанням, на основі особливих правил, доповідних записок для виваження того, чи підлягає це рішення Держплану відміні, і, наре­шті, призначення особливих термінів для повторного вирішення питань Держ­плану тощо».

Інший основоположник «наукового соціалізму» О. Богданов прямо за­значає: «Соціалізм е завданням «господарським», завданням планомірної гос­подарської організації"; воно вирішується шляхом «господарського плану».

1 96 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Результатом таких поглядів в СРСР з'явилися плани економічного і соці­ального розвитку (так звані «п'ятирічки))). Перша п'ятирічка відбулася у 1928-1932 рр. Визначаючи основне завдання п'ятирічки Й. Сталін 7 січня 1933 року у своїй доповіді на об'єднаному пленумі ЦК та ЦКК ВКП(б) говорив: «Основ­не завдання п'ятирічки полягало у тому, щоб перетворити СРСР з країни агра-

Джерело: Сухонос В.В. Роль глави держави у формуванні і функціону­ванні динамічного виміру державного механізму: теоретико-методологіч­ний та історичний аспекти // Держава і право: 36. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАМ України, 2004. - Вип. 26. - С. 23.

В СРСР планування звичайно проходило чотири основні етапи.

Перший етап передбачав підведення підсумків виконання планів за минулий період. На цьому етапі визначався рівень розвитку економіки, виявлялися окремі невідповідності та дис­пропорції в народному господарстві, узагальнювався передовий досвід, розкривалися додаткові резерви тощо.

Другий етап - це розробка і доведення до підприємств, уста­нов і організацій директив КПРС та уряду з приводу укладан­ня нового плану розвитку народного господарства. У них фор­мулювалися головні гослодарсько-політичні завдання планова­ного періоду, визначалися провідні ланки, темпи та пропорції розвитку народного господарства.

Третім етапом було складання проектів планів підприєм­ствами, установами і організаціями, виконавчими комітетами Рад народних депутатів, міністерствами та відомствами. Складання планів «знизу вверх» забезпечувало демократичний централізм у плануванні, найбільш повно враховувало місцеві особливості та потреби, а також виявляло резерви виробництва.

І, нарешті, четвертий етап передбачав затвердження планів компетентними органами державної влади та управління і доведення їх до виконавців.

Згідно з Конституцією СРСР народногосподарські плани СРСР встановлювалися Верховною Радою СРСР (з розподілом завдань за союзними республіками, міністерствами та відомствами СРСР). Ради Міністрів союзних республік відповідно до державних на­родногосподарських планів затверджували завдання міністерст­вам та відомствам республіки.

Міністерства та відомства затверджували за певним колом показників планові завдання підпорядкованим їм підприємствам.