§ 2. Загальномукові метоли пізнання держави і права

Діалектичний метод.До основних загальнонауових методів пізнання держави і права належить діалектичний, якийполягає в дослідженні теорії держави і права крізь призму троьх законів діалектики.

Перехід кількісних змін у якісні. Так, наприклад, збільшення кількості норм і інститутів, що закріплюють і регулюють відно­сини приватної власності, може привести до розподілу права на приватне і публічне, як це сталося в Стародавньому Римі.

Закон єдності і боротьби протилежностей. У теорії дер­жави і права існує явище єдності прав і обов'язків, тобто немає прав без обов'язків й обов'язків без прав. Ця теза означає, що якщо в будь-кого є певне право, то є хтось, хто це право забезпе­чить. Наприклад, згідно зі ст. 27 Конституції України «кожна людина має невід'ємне право на життя». У той же час є хтось (у даному випадку це держава), хто зобов'язаний це життя захи­щати. Саме на цьому прикладі виявляється єдність прав (пра­во на життя) і обов'язків (обов'язок держави захищати це життя). Водночас право і обов'язок є протилежностями. Домі­нування прав над обов'язками може врешті-решт призвести до

34 РОЗДІЛ 1. МЕТАТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВД

анархії, а абсолютна перевага обов'язків створює небезпеку то­талітаризму. Боротьба між правами та обов'язками є основою для побудови справедливого, збалансованого суспільства і де-

Закон заперечення заперечення. В українській державнос­ті є елементи минулої і зародки нової державності. Особливо­сті переходу України від тоталітарного режиму до демократич­ного зумовили і становлення специфічного «змішаного» дер­жавного режиму. Деякі державознавці вважають, що в умо­вах сучасної України об'єдналися парламентська республіка, президентське правління і радянська влада. До залишків остан­ньої слід віднести такі специфічні риси політико-правової сві­домості значної частини адміністративних кадрів, політиків І пересічних громадян, як впевненість у власній непогрішності, нетерпимість до політичного інакомислення, етатизм, егаліта­ризм, догматизм, імітація елітою бурхливої діяльності, примі­тивізація політико-правової культури. Знищені у своїй осно­ві на центральному інституціонально-нормативному рівні, за. лишки радянської влади і далі процвітають у багатьох сфе­рах на локальному, регіональному і секторному рівнях полі­тичної системи.

Загальнологічні методи. Серед загальнологічних методів найбільш поширеними є аналіз, синтез, індукція і дедукція, ана­логія тощо.

Дедукція - метод дослідження від загального до конкретно­го, від загальних понять (наприклад, форма держави) до конкре­тних (Великобританія). Ми розбираємо це поняття таким чи­ном: форма держави (найбільш загальне поняття) -» форма пра­вління (загальне поняття) —» монархія (менш загальне поняття) —> обмежена монархія (більш конкретне поняття) -» парламен­тарна монархія (конкретне поняття) -> Великобританія (най­більш конкретне поняття).

Індукція - метод дослідження від конкретного до загально­го. Наприклад, з'ясування загальних ознак адміністративного, кримінального, цивільно-правового і дисциплінарного правопо­рушення дозволяє вивести загальне поняття правопорушення.

Аналіз - дозволяє подумки «розкласти» явище на складові частини і визначити характер взаємозв'язку між ними. Так, дер­жаву можна уявити як єдність території, населення та публічної влади. Якщо ж просуватися дальше, то можна виділити всере­дині держави ЇЇ органи, функції, принципи формування і функ­ціонування.