Глава 15. Типологія держави: формаційний підхід 281

одальній знаті за службу (сюзерен роздавав своїм васалам земель­ні наділи (феоди) на прогодування).

Одним із найважливіших принципів феодального типу дер­жави і права в цю епоху був принцип васального підпорядку­вання, принцип відповідності обсягу і характеру політичної вла­ди розмірам землі. Васальне підпорядкування здійснювалося за принципом: «Васал мого васала - не мій васал!».

Система «сюзерен - васал» діяла таким чином: васал слу­жить сюзерену (більш титулованому, знатному феодалу) за те, що останній дарує йому землю. Наприклад, лицар (васал) слу­жить барону (сюзерену) за землю, що барон подарував даному лицарю. У той же час барон (васал) служить графу (своєму сюзе­рену) за землю, що той подарував даному барону. Граф (васал) служить герцогу (своєму сюзерену) на аналогічних умовах. Гер­цог (васал) служить королю (своєму сюзерену) на тих самих умо­вах. Таким чином, лицар нічим не зобов'язаний королю. Це соціальне явище отримало назву феодальних сходів (див. рис. 15.1). Якщо ж при цьому герцог зраджує короля і розриває з ним васальні відносини, то васали герцога повинні служити своє­му сюзерену, а отже, від королівської влади відколються великі феоди герцогів. Це і послужило основною причиною феодальної роздробленості. Боротьба проти феодального сепаратизму три­вала протягом усього періоду Темних століть.

Рас. 15.1. Феодальні сходи

В епоху Відродження і наступної Реформації відбувається об'­єднання земель і створення станово-представницької монархії. В епоху Відродження (Ренесанс) феодальні сходи руйнуються і прин­цип «Васал мого васала - не мій васал» іде в минуле. Саме понят­тя Ренесансу пов'язане з теорією, що на цей період припадає від­родження (Ренесанс) античного мистецтва. На наступний період Реформації (епоху релігійних війн між католиками і протестан­тами) припадає зародження абсолютної монархії. Остаточне ж її оформлення відбувається в епоху Просвітництва.

282 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Більшість функцій феодальної держави були обумовлені класовими протиріччями. Це - охорона феодальної власності, придушення опору кріпаків та інших непривілейованих верств населення. Проте одночасно держава виконувала також функ­ції, що випливали із загальних потреб суспільства. Зовнішня ж діяльність переважно зводилася до політики завоювань та обо­рони від нападів ззовні.

Державний апарат феодальної держави складали військо, загони поліції та жандармерії, розвідувальні органи, податкові органи, суди тощо.

Домінуючою формою феодальної держави була монархія. Проте в незалежних (вільних) містах, де панувало купецтво і власність була приватною, існувала республіканська форма пра­вління (міста-республіки Новгород, Псков, Венеція, Генуя тощо).

На останньому етапі в надрах феодального суспільства стали народжуватися буржуазні відносини, що потребували вільного працівника, який міг би вільно розпоряджатися своєю працею. Проте розвитку нових відносин заважали феодали та їхня дер­жава. Саме тому між молодою буржуазією та феодалами виник­ли гострі протиріччя, що вирішилися в період буржуазних рево­люцій, у результаті яких виник новий тип держави,

Питання для самоконтролю

1. Що таке стани?

2. Які класи були основними в період феодалізму?

3. Які етапи розвитку пройшов феодалізм у Західній Європі?

4. Яка форма правління була домінуючою в феодальній державі?