7. У часі державна влада діє безперервно і постійно, Методи здійснення державної влади.

Методами здійснення державної влади визнаються ті при­йоми, за допомогою яких держава нав'язує свою волю грома­дянам країни.

Арсенал методів здійснення державної влади є досить різно­манітним. Традиційно теорія держави і права виділяє два мето­ди здійснення державної влади - переконання і примус. Поєд­нуючись певним чином, вони супроводжують державу весь її шлях. Сьогодні до зазначених методів додається метод мораль­ного і матеріального стимулювання. Його використання дозво­ляє державним органам впливати на інтереси людей і тим са­мим підкоряти своїй волі.

Переконання - це метод активного впливу на волю і свідо­мість людини ідейно-моральними засобами для формування в

1 54 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

нього поглядів і уявлень, заснованих на глибокому розумінні сутності державної влади, її цілей і функцій.

Переконання має місце там, де особа, що піддається переко­нанню, внутрішньо погоджується з протилежними доводами, тобто коли особа подумки відзначає, що опонент правий.

Переконувати - означає схиляти суб'єктів до певної діяльно­сті, що відповідала б їх волевиявленню, без силового тиску, розши­рюючи свободу вибору. Переконання є можливим за допомогою таких юридичних засобів як суб'єктивні права, законні інтереси, пільги тощо. Переконання засновується на зацікавленості, дока­зах законності та доцільності свідомої поведінки, що відповідала б нормам права, і має використовуватись як основний метод.

До важливих форм переконання належить правовиховна робота, обговорення законопроектів. У цьому сенсі велике зна­чення мають преамбули нормативних актів, що обґрунтовують цілі та завдання їх прийняття.

Примус державної влади здійснюється в рамках так званого державного примусу.

Державний примус - психологічний, матеріальний або фі­зичний (насильницький) вплив повноважних органів І посадо­вих осіб держави на особу з метою примусити її діяти з волі пануючого суб'єкта, в інтересах держави.

Примушувати - означає схиляти людей до певної діяльності шляхом силового тиску (усупереч волі об'єктів влади), обмежу­ючи свободу їх вибору.

Державний примус буває двох типів: правовий і неправовий.

Правовий примус — державний примус, вид і міра якого стро­го визначені правовими нормами і який застосовується в проце­суальних формах (чітких процедурах).

Державно-правовому примусу притаманні такі риси:

1. Це більш жорсткий метод впливу на суб'єктів.

2. Він є другорядним, застосовується вже після переконання.

1. Він реалізується в особливій процесуальній формі, що вста­ новлюється в праві.

2. Виступає не як самоціль, а як засіб виправлення і перевихо­ вання, тобто включає риси переконання правопорушника та інших членів суспільства в необхідності виконувати правові розпорядження.

Прикладом державно-правового примусу є кримінальна від­повідальність за скоєння навмисного вбивства.

На відміну від правового примусу неправовий примус є фор­мою державного свавілля.