§ 8. Правове регулювання оподаткування у сільському господарстві

Істотний вплив на розвиток сільського господарства справляє система законодавства щодо оподаткування, яка теж має певну специфіку в аграрній сфері. В цілому вона згід­но з проголошеними цілями повинна бути справедливою, ефективною і простою. Принцип справедливості розуміється як встановлення однакового податкового тягаря за однакових обставин, або збільшення податкового тягаря при зростанні бази оподаткування окремої особи. Порушення цього прин­ципу майже завжди призводить до саботажу і боротьби прав проти несправедливого оподаткування. В цілому якщо опо­даткування сільськогосподарського виробника визнається справедливим, то це багато в чому сприяє добровільній згоді сплачувати такі податки. Економічними параметрами спра­ведливості при оподаткуванні вважаються норми оподатку­вання з особистого прибуткового податку до ЗО—40 відсотків, а ставки податку з корпорацій від 35 відсотків до 50 відсотків.

Ефективність як мета означає зведення до мінімуму пере­кручень економічної діяльності, викликаної нерозмірністю високих податків до доходів і спрямованої на вирівнювання сприятливих і несприятливих, з точки зору оподаткування, секторів економіки, а також створення такої системи, яка по­легшує процес запровадження і стягнення податків. Просте стягнення податків — це доступність для розуміння системи і її вимог та контроль з боку платників податків.

Як правило, системи оподаткування у федеративних дер­жавах мають кілька рівнів, включаючи федеральні податки, податки земель або штатів і місцеві податки. У більшості кра­їн оподаткування сільського товаровиробника є більш пільго­вим або більш орієнтованим на сприятливий розвиток цієї га­лузі, стратегічно важливої для забезпечення економічної без­пеки держави. Податкове законодавство у сільському господарстві поділяється на законодавство про оподаткування до­ходів і на оподаткування майна. Воно багато в чому залежить від форми організації і управління виробництвом.

Незважаючи на спроби його спростити, податкове законо­давство надто об'ємне (закони про податки займають як пра­вило сотні і навіть тисячі сторінок) і складне. Воно виділяє багато суб'єктів оподаткування, надаючи їм ряд привілеїв, можливість вибрати ту чи іншу систему оподаткування, той чи інший метод обчислення вартості доходів і майна, які опо­датковуються. Частина цього законодавства спеціалізована і присвячена безпосередньо регулюванню фермерського опо­даткування, інша — являє собою загальні норми, які застосо­вуються й до інших галузей і сфер.

Детально розроблене і пристосоване до сучасних потреб сільського господарства податкове законодавство у СІЛА, на характеристиці якого ми зупинимося детальніше. У 1915 р. фермерам СІЛА було надано можливість обрати систему роз­рахунків для оплати податків за касовими книгами або за збільшеною вартістю. У 1919 р. казна дозволила фермерам списувати, як це робилося в інших галузях економіки, капі­тал, вкладений у виробництво. Після закону про податки 1969 р. привілейованою щодо оподаткування стала така фор­ма у фермерському господарстві, як партнерство, що особли­во привабливо для несільськогосподарських партнерів (інвес­торів), які вкладають свої кошти і заощадження у сільськогос­подарське виробництво фермерів—родичів або просто діло­вих партнерів.

У федеральному законодавстві СІЛА є три головні прави­ла, які застосовуються до розрахунків фермерського доходу й істотно залежать від форми організації і управління фермер­ським виробництвом. Ці правила не використовуються в ін­ших сферах і не поширюються на діяльність фермерів, не пов'язану з сільськогосподарським виробництвом. Згідно з цими правилами:

а) платник податків може обрати систему розрахунку або за касовою готівкою надходжень, або за системою накопичень для визначення податкових сум від фермерської діяльності;

б) вибір системи звітності за податками дозволяє ферме­рам вибрати роки, в яких робилися закупівля і продаж. У сис­темі накопичень при розрахунку оплати податків беруться до уваги зміни у готівці фермерського майна;

в) у податковому законодавстві вживається і шкала амор­тизаційних відрахувань за роками.

При оподаткуванні нерухомості, прибуток капіталу опо­датковується нижче ніж звичайний доход. У зв'язку з цим ба­гато надходжень визначаються, як прибуток з капіталу для зниження норм податків.

Серед важливих для сільськогосподарських виробників правил оподаткування треба зазначити, що податкове законо­давство передбачає зниження податків на нерухомість для господарств, які займаються фермерством, але не кваліфіку­ються як сільськогосподарські. У випадку смерті власника податок може бути сплачений його спадкоємцями, які всту­пили в спадщину, протягом наступних 10 років. При оплаті податку з нерухомості, після її оцінки, він може бути випла­чений протягом 5 років.

Податкове законодавство направлено також на створення сільськогосподарського підприємства корпоративного типу, що призводить до концентрації капіталу і збільшення розмі­рів фермерського виробництва. Крім порівняно низьких норм оподаткування корпорацій порівняно з індивідуальною власністю, рівень податків з корпорацій був значно заниже­ний податковим законом 1978 р.

Спонукає до корпоративної форми й те, що за податковим кодексом фермерським корпораціям дозволено не платити федеральний податок, якщо він виплачується акціонерами з прибутку. Податкове законодавство надає також можливість вираховувати витрати на харчування, будівництво житла для працівників корпорації тощо. Корпорація може вільніше роз­порядитися своїми коштами, ніж індивідуальний власник. Крім того, податок на корпорації зростає не в такій високій прогресії зі збільшенням податкової суми, як це має місце щодо індивідуальних власників. Корпорації мають й інші по­даткові заохочення, які роблять цю форму привабливою для фермера. Саме це визначає швидке зростання і партнерів, і корпорацій у сільському господарстві США.

Характерною рисою податкового законодавства США є і його спрямованість на прискорення процесів амортизації ка­піталів у сільському господарстві. Починаючи з 30-х років, там встановлюються строки служби основного капіталу і сис­тема амортизаційних відрахувань, що оподатковуються.

Так, у 1962 р. законодавче були введені "Правила і норми амортизації", що ознаменувало перехід від окремих розрізне­них заходів щодо прискорення амортизації до загальнодер­жавної політики прискореного оновлення нового капіталу. Амортизаційні норми скорочувалися на ЗО—40 відсотків по­рівняно з раніше встановленими, і це відкривало потік нових інвестицій на технічне переозброєння і модернізацію облад­нання, прискорене оновлення капіталу, для переходу до са­мофінансування, розширеного відтворення основного капіта­лу. "Правила і норми амортизації" містили вже нові строки служби сільськогосподарської техніки і обладнання у сільсь­кому господарстві, виділеного в особливу групу. У нових пра­вилах було передбачено методи адміністративного контролю, ступені списання, детальні інструкції щодо визначення роз­мірів амортизаційних відрахувань з урахуванням строків служби.

Подальшим кроком у розвитку амортизаційної політики стала система АДР — система строків служби основного ка­піталу, яка стала основним регулятором відтворення основ­ного капіталу урядом. Вона відображає прагнення держави створити сприятливі умови і для виробників сільськогоспо­дарської техніки і обладнання. Головною передумовою прий­няття цього законодавства стало посилення стимулюючої ролі інвестицій для швидкого економічного розвитку, зрос­тання валового національного продукту, ефективного вико­ристання наявних потужностей Система стала одним з най­важливіших регуляторів розвитку сільськогосподарського ви­робництва.

Нормативні строки служби у сільському господарстві встановлювалися для машин і обладнання — 10 років, буді­вель — до 26 років.

Строк служби основного капіталу встановлювався рівним нормативному або перевищував його, і порядок його вибуття або заміни погодження з прийнятим строком служби. Ферме­ру надавалося право вибирати більш тривалі або більш корот­кі строки списання на основі таблиць перерахунку темпів амортизації, що пропонувалися.

При розрахунку доходу, який оподатковується, податкове законодавство дає можливість робити з нього відрахування на амортизацію капіталу, спрямованого на одержання доходу. Метою таких відрахувань є надання сільськогосподарському виробнику можливості відшкодувати вартість капіталу шля­хом щорічного списання протягом його економічного вико­ристання. Таким чином, у податковій системі утверджується політика, заснована на обліку амортизаційних строків. Ви­значення самого податку відбувається на основі Федерально­го кодексу внутрішніх доходів, яким схвалена амортизаційна система основного капіталу. Отже, у податковому законодав­стві СІЛА амортизація розглядається як відрахування на ви­черпання, зменшення, знос (включаючи і моральний) основ­ного капіталу. Сільськогосподарському товаровиробникові регулярно, щороку дозволяється вираховувати із прибутку не­обхідні суми на ремонт, списання в резерв, на компенсацію витрат енергії, а також на заробітну плату. Якщо фермер ку­пує машину, то вартість машини являє собою витрати функ­ціонуючого підприємства і повинна бути відшкодована з при­бутку. Вартість машини розглядається як витрата на рік її придбання, оскільки це зменшує доход підприємця. Аморти­заційні відрахування дають можливість розподілити вартість машини на ряд років, які називаються строком служби ос­новного капіталу. Для визначення строку служби і викорис­товується система АДР.

По суті справи податкова реформа особливо активізувала­ся в період президентства Р. Рейгана. Вона була спрямована на розвиток інвестицій у сільське господарство та його ре­конструкцію і передбачала:

— по-перше, скорочення строків списання, амортизації та оподаткування;

— по-друге, зниження податкових ставок на доходи з ме­тою кредитування на пільгових підставах цільових інвестицій.

Вона закріплювала зниження податку на 6 відсотків на бу­дівлі і транспортні засоби. Списання вартості машин за цим законодавством встановлювалося протягом 5 років. Відсоток пільгового кредитування — від 6,5 відсотків до 10 відсотків. При цьому акцент у податковому законодавстві робився на стимулювання капітальних вкладень на виробниче обладнан­ня, машини і цілі технологічні лінії первинної обробки та під­готовки сільськогосподарської продукції до реалізації.

Прийняте в ті роки законодавство дозволяло сільськогос­подарському виробнику списувати вартість капіталовкладень

відповідно до змішаної процедури, яка відносила машини і обладнання на фермах до різних категорій згідно зі строками їх продуктивної діяльності. Існуючі раніше строки списання до 4 років для об'єктів будівництва і до 28 років для облад­нання були визнані як такі, що не відповідали швидкому його оновленню. Система була спрощена і всі капіталовкладення, що оподатковувалися, були поділені на класи із зазначенням для кожного класу строку амортизації. Були встановлені на­ступні три строки амортизації:

а) трирічний — для вантажівок, обладнання для НШР і контролю за строками погашення амортизації в перший рік дорівнював 33 відсотки, другий рік — 45 відсотків, третій рік — 22 відсотки.

Податкове законодавство передбачає можливість надання пільг при сплаті податку для скорочення строків погашення кредиту під 6 відсотків зі збільшенням на 2—3 пункти порів­няно з діючим розміром податку;

б) п'ятирічний — для сільгоспмашин і обладнання, суми погашення дорівнювали 20 відсотків, 32 відсотки, 24 від­сотки, 1 відсоток і 8 відсотків. Кредит на погашення податку надавався з 10 відсотків порівняно з раніше встановленим у 6,5 відсотків;

в) десятирічний — для споруд, магазинів, складів, в якому податок на амортизацію повинен погашатися за роками на 10 відсотків, 18 відсотків, 1 відсоток, 14 відсотків, 12 відсот­ків, 12 відсотків, 12 відсотків, 10 відсотків, 8 відсотків, 2 від­сотка відповідно. Як бачимо, найтриваліший строк амортиза­ції встановлювався для нерухомості. Треба зазначити, що така система законодавства істотно підвищила залучення вкладів у сільське господарство і призвела до притоку значних капіта­лів з інших галузей економіки. Що ж стосується податкової політики і законодавства штатів, то треба зазначити, що в ря­ді штатів діє різноманітне законодавство штатного рівня що­до оцінки сільськогосподарського майна, яке також має на меті стимулювати сільськогосподарське використання земель або використання їх для рекреаційних цілей, щодо більш вільної передачі земель з метою консолідації землекористу­вання.

13