Глава 18. Форма права

371

Слід мати на увазі, що згідно зі статтею 2 Віденської конвен­ції 1969 року про право міжнародних договорів, останні визна­чаються як врегульовані міжнародним правом угоди, укладені між державами та іншими суб'єктами міжнародного права в письмовій формі, незалежно від того містяться такі угоди в од­ному, двох чи декількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від їх конкретного найменування.

Міжнародні договори можуть бути різними за назвами (підсум­ковий акт міжнародної конференції, обмін нотами, протокол, трак­тат, пакт, конвенція тощо), але вони мають єдину сутність як джере­ло міжнародного права. Структура міжнародного договору склада­ється з преамбули, основної частини та прикінцевих положень.

Щодо класифікації міжнародних договорів, то залежно від кількості сторін вони можуть бути двосторонніми або багатосто­ронніми. Прикладом двостороннього міжнародного договору є Договір про ненапад між СРСР та Німеччиною 1939 року. При­кладом багатостороннього договору є Віденська конвенція 1980 року про міжнародну купівлю-продаж товарів. За рівнем укла­дання розрізняються міждержавні, міжурядові та відомчі догово­ри. Прикладом міждержавного договору е Хартія глобального інформаційного суспільства, що була підписана 22 липня 2000 року на острові Окінава (Японія). Прикладом міжурядового до­говору є Містобудівна хартія Співдружності Незалежних Держав, що була підписана у м. Мінськ 4 червня 1999 року. Прикладом відомчого договору є Меморандум про співробітництво між Голов­ним управлінням державної служби України і Міністерством кадрів Китайської Народної Республіки у сфері державної служ­би та управління людськими ресурсами, що був укладений у м. Пе­кін 15 січня 2003 року. Зо сферою дії договори поділяються на політичні, економічні та зі спеціальних питань. Прикладом полі­тичного договору є Комюніке глав держав та урядів, що було під­писане у м. Генуї 22 липня 2001 року. Прикладом економічного договору є Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-про-дажу товарів від 11 квітня 1980 року. Прикладом договору зі спеціальних питань є Меморандум про співробітництво між Гене­ральною прокуратурою України і Прокуратурою Республіки Бол­гарія, що був підписаний у Києві 1 червня 2001 року.

Крім того, є договори, які підлягають ратифікації, і такі, які не підлягають.

Ратифікація - це міжнародно-правовий акт, за допомогою якого держава через свої компетентні (як правило, законодавчі) органи дає згоду на обов'язковість міжнародного договору.

24*

370

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

НОРМАТИВНИЙ ДОГОВІР

Міжнародний договір

Союзний договір

Конституційний договір

Колективний договір

Рис. 18.2. Класифікація нормативних договорів

Навіть законодавство Середніх віків спочатку було результа­том угоди між окремими носіями політичної влади. Недаремно писане право того часу, на відміну від звичаїв, називали угодами.

Значення нормовстановлюючих договорів і сьогодні визна­ється у всіх правових системах. Однак на відміну від договорів-угод дані угоди не носять персоніфікованого, індивідуально-ра­зового характеру, їх зміст складає загальні правила поведінки (норми). На відміну ж від нормативно-правових актів дані дого­вори — результат угоди рівноправних суб'єктів з приводу діяль­ності, що представляє їх загальний інтерес.

Найбільше значення нормативний договір має для трьох сфер права. Це насамперед міжнародне публічне право, де договори між державами завжди є нормативними. Нормативний договір є джере­лом у сфері державного (конституційного) права, де існують такі договори, як конституційний і федеративний. Третьою сферою є трудове право, до джерел якого належать колективні договори.

На Заході існують нормативні договори у сфері міжнародно­го приватного права. Це, зокрема, загальні умови бізнесу, що вво­дяться комерційними організаціями; норми про мирову угоду та третейський суд, що приймаються торговими палатами та ін­шими структурами тощо.

Проте на сьогодні договір як форма права може існувати у вигляді колективного, союзного, конституційного та міжнарод­ного (див. рис. 18.2).

Міжнародний договір. Основним джерелом міжнародного права є міжнародний договір.

Міжнародний договір - це угода між двома або більше держа­вами чи за участю інших суб'єктів міжнародного права (напри­клад, міжнародних організацій) про встановлення, зміну або при­пинення взаємних прав та обов'язків у міжнародних відносинах.