logo search
Теор_я держави _ права (Сухонос)

Глава 18. Форма права 365

Історія преторського права почалася з 500-х рр. в.е., коли з'явилося римське цивільне право. Воно складалося із звичаїв, указів імператора Юстиніана та дигест — творів видатних рим­ських юристів. На підставі дигест і почало створюватися римсь­ке преторське право,

Строк службових повноважень претора становив один рік. При цьому кожен претор, що вступав на свою посаду, був зобо­в'язаний видати особливий едикт. У ньому були записані всі ті заходи та особливі умови, які претор мав на меті реалізува­ти під час свого ІІреторства. Едикт оголошувався на зборах Римського форуму. Таким чином, діяльність претора була під особистим щорічним контролем з боку юридичної влади. Особа, що призначалася на посаду претора, як правило, вико­ристовувала едикт свого попередника, беручи його за основу створення свого власного. Унаслідок цього в римському праві поступово з'явилася на світ видатна формулярна система пра­ва, що була вдосконалена на підставі попередніх едиктів. Ін­шими словами, преторський едикт був піднесений до статусу постійно діючого закону, а римське право стало характеризу­ватися двома типами процесів:

  1. процесу, під час якого судді орієнтуються на правила квиріт- ського права (закони XII таблиць та закони народних зборів);

  1. процесу, під час якого судді орієнтувалися на право преторів.

В останньому випадку судовий процес мав назву фактичної дії, а рішення судді ґрунтувалося не на нормах квирітського права, а на підставі наявних обставин. Застосовуючи таку про­цедуру, претор, по суті, створював прецедент нового матеріаль­ного права.

У сучасних умовах юридичний прецедент - це виражене зовні рішення органу держави в конкретній справі, обов'яз­кове при розв'язанні всіх наступних аналогічних справ.

На сьогодні розрізняються такі види юридичних прецеден­тів, як адміністративний, що виступає джерелом права у сфері управлінської діяльності, та судовий, що є джерелом права, яке означає визнання дравотворчої функції суду.

Юридичний прецедент поширений переважно в країнах за­гального права - Великобританії, СПІА, Канаді, Австралії, Новій Зеландії та ін.

Судовий прецедент. Найвідомішим варіантом юридичного прецеденту є судовий.

364 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

не фіксуються, а існують у формі приказок: «Король має погоди­тися з біллем, який пройшов крізь обидві палати парламенту», «Лідер партії більшості — прем'єр-міністр»1, «Королева царює, але не править» тощо. Досить цікавим е також той факт, що навіть передача влади від одного уряду до іншого у Великобри­танії сьогодні також заснована на звичаях. Так, прем'єр-міністр, що е представником партії, яка програла вибори, після підрахун­ку голосів виборців, їде до Букінгемського палацу, де, опустив­шись на коліно і поцілувавши руку королеві Об'єднаного Коро­лівства Великобританії та Північної Ірландії, вручає їй письмове прохання про відставку. І лише після того, як він покинув рези­денцію королеви, приїжджає лідер партії, що перемогла на вибо­рах. Опустившись на коліно перед королевою, саме з її рук він отримує право на формування уряду, який формально визнаєть­ся урядом її Величності. Уся процедура передачі влади від од­нієї партії до іншої триває сорок хвилин.

Питання для самоконтролю

  1. Що таке правовий звичай?

  2. Які існують способи державного санкціонування звичаїв?

  3. У чому полягає правило таліону?

  4. Які існують види звичаїв залежно від їх ролі в правовій системі?

  5. У чому полягає суть трайбалізму?