Глава 19. Право, законодавство, система 409

На відміну від Канади, США та Великобританії австралійсь­ка правова система має такі риси:

1. В Австралії загальне право є єдиним для всіх штатів Сіх шість) і територій (північна і столична).

2. Законодавство Австралії є дворівневим - законодавство сою­ зу і законодавство штатів.

3. Чітко розділені компетенція союзу і компетенція штатів, проте може існувати їх спільна компетенція. У випадку колізій пріоритет залишається за загальносоюзними нормами.

4. Систематизація законодавства здійснюється в основному у формі консолідації, хоча в окремих штатах проводяться спроби кодифікації.

б. Сучасне реформування законодавства проводиться з метою встановлення одноманітних законів Союзу і штатів.

Для Нової Зеландії є характерним:

1) поділ судових прецедентів на обов'язкові (прецеденти, що з'яви­лися а Новій Зеландії) та переконуючі (прецеденти, що з'яви­лися в інших країнах англо-американської правової сім'ї);

2} наявність систематизованого законодавства у формі консолі­дації.

Ромаво-гермакська правова сім'я. Інша назва романо-гер-манської правової сім'ї - сім'я континентального права.

Хоча романо-германська правова сім'я поширена в основно­му в країнах континентальної Європи, проте її вплив на інші регіони (Латинська Америка, Африка, країни Близького Сходу, Японія, Індонезія тощо) досить суттєвий.

Романо-германська правова сім'я - це сукупність націона­льних правових систем держав, що мають спільні риси, які ви­являються в єдності закономірностей та тенденцій розвитку на основі давньоримського права та його застосування до нових національних умов¹.

Історично разом із давньоримським правом на континенталь­не право значно вплинули місцеві норми-звичаї варварів та ка­нонічне право Римської церкви.

Характерними рисами романо-германської правової сім'ї є:

1. домінування нормативне-правового акта як основного дже­ рела права;

1. чітка ієрархічність системи джерел права;

2. поділ системи права на дві підсистеми - приватне і публічне право;

2. диференціація і кодифікація галузей права;

¹ Див.; Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебнии. - X., 2000. - С. 669,

408 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

• закони, що прийнята парламентами Шотландії та Великобри­ танії;

• акти Європейського союзу, які стали джерелом права після вступу в ЄС самої Великобританії.

Щодо Ірландії, то основними рисами її правової системи є Те, що:

1. джерелом права визнається закон і судовий прецедент;

2. визнається англійська доктрина судового прецеденту, згідно з якою рішення вищих судових інстанцій вважаються обо­ в'язковими для них самих та нижчих судів;

3. продовжують діяти судові прецеденти, що містять рішення вищих судів Ірландії, які з'явилися ще до її приєднання до Англії. Ці норми прецедентів входять до системи загального права Ірландії і мають низку незначних відмінностей від англійського права у сфері регулювання земельних догово­ рів та відносив;

4. у сфері законодавства зберігають значення ті акти, що були прийняті парламентом Ірландії як до 1921 року (до утворен­ ня самостійної держави), так 1 иісля 1921 року, у тому числі акти Стормонтону (парламент Ірландії у 1929-1972 роках);

5. найважливіші галузі законодавства не кодифіковані, хоча парламентські акти мають характер консолідованих норма­ тивних актів;

6. активно розвивається система делегованого законодавства, яка дозволяє уряду і міністерствам приймати постанови 1 накази 9 найважливіших питань суспільного життя.

Система позаєвропейського загального права. Характерна для Канади, Австралії та Нової Зеландії.

Основними джерелами права канадської правової системи є:

• закони, що видаються канадським парламентом (статутне право);

• норми права справедливості, що створені Судом справедли­ вості лорда-канцлера в Лондоні ХУ-ХУІ століть;

• прецеденти! норми англійського загального права.

Незважаючи на те що Канада е британським домініоном, а англійська королева є главою держави в Канаді, сучасне канад­ське ораво має своє досить специфічні риси:

1. система канадського загального права є самостійною;

2. система канадського статутного права є дворівневою внаслі­ док того, що Канада є федерацією;

3. кодифіковані акти лише на території франкомовної канад­ ської провінції Квебек.

41 О РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

5. норма права е загальним абстрактним правилом поведінки, що встановлюється законодавцем чи уповноваженими ним органом;

6. суди займаються виключно тлумаченням правових норм, а не створюють їх;

7. правова наука романо- герм енської правової сім'ї є абстракт­ ною внаслідок того, що юристи європейського континенту мислять категоріями норм і інститутів. Наслідком цього е правовий формалізм юриспруденції.

Романо-германська правова сім'я поділяється на романську групу правових систем і германську групу правових систем.

До романської групи належать Італія, Франція, Іспанія, Пор­тугалія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди. Провідна роль у цій системі належить праву Франції.

До германської групи належать ФРН, Австрія, Швейцарія тощо. Провідну роль у цій системі відіграє право ФРН.

У рамках романо-германської правової сім'ї значно зниже­на роль правової доктрини та судової практики.

Релігійна правова сім'я. Релігійна правова сім'я - це сукуп­ність національних правових систем держав, що мають спільні риси, які виявляються в єдності закономірностей та тенденцій розвитку на основі релігійної норми як основеого джерела права, що являє собою тісне переплетення юридичних, моральних та міфічних при­писів, які склалися природним шляхом і визнані державою.

Виходячи з цього визначення, можна сказати, що право в релігійній правовій сім'ї формується як невід'ємна частина ре­лігії. Релігійні тексти мають нормативний характер, а акти світ­ської влади як джерела права виковують лише допоміжну роль.

Для релігійної правової сім'ї характерна відсутність чітко вираженого галузевого поділу внаслідок впливу релігії.

Релігійна правова сім'я об'єднує групи мусульманського, ін­дуського, іудейського та християнського права. Характеризується фундаментальним значенням релігійних вчень у поєднанні з тривалим* збереженням общинного устрою.

Характерна для країн, що сповідають як державну релігію ка­толицизм (Ватикан), іслам (Іран), індуїзм (Індія), іудаїзм (Ізраїль).

Найпоширенішими з правових систем, що входять до релігій­ної правової сім'ї, є мусульманська та індуська правова системи.

Мусульманське право - сукупність релігійних, моральних і правових норм, що підтримуються державою і склалися на осно­ві ісламу у тлумаченні вченими-богословами і правознавцями¹.

Див. Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебник. - X., 2000. - С. 634.