logo search
Теор_я держави _ права (Сухонос)

Глава 19. Право, законодавство, система 41 з

лом права, фіксується в нормативному акті або в судовому рі­шенні, а структура системи права, як правило, обумовлена впли­вом європейського права.

Звичаєва правова сім'я складається з двох правових систем - далекосхідної та звичаєво-общинної.

Далекосхідна група правових систем - це сукупність право­вих систем, в основі формування яких знаходяться не норми права, а норми моралі, звичаї, традиції.

Далекосхідну групу правових систем складають правові си­стеми Японії, Бірми, Південної Кореї, Монголії, країн Індокитаю, Малайзії тощо. Найвиразніше специфіка морально-ідеологічно­го підходу до права, що суттєво впливав і на правові системи інших країн Сходу, виявляється в Японії.

Японське право - сукупність моральних, релігійних і право­вих норм, що склалися на основі релігійно-філософських концеп­цій Стародавнього Китаю, власних звичаїв, рецепції іноземного (американського та романо-германського) права1.

Звичаєво-общинна група правових систем - це сукупність правових систем, що сформувалися на основі норм-звичаїв, які склалися природним шляхом, а також правових норм, які були запозичені в колоніальних держав2.

Характерна для країн Тропічної і Екваторіальної Африки, а також для Мадагаскару.

Своєрідність звичаєво-общинної групи правових систем по­лягає в тому, що звичаєве право:

  1. визнається більшістю населення як регулятор суспільних від­ носин, особливо за межами міст. Звичай в Африці є провідним джерелом права. Він встановлює правила організації суспіль­ ства як у політичній, так і в економічній сфері, регулює шлюб­ но-сімейні відносини, правила обміну товарів, норм криміналь­ ного права та процесу тощо. Усе це пояснюється тим, що гармо­ нія в суспільстві, що підтримується за допомогою звичаю є кра­ щою, ніж повага до закону. І хоча сфера звичаїв у праві сього­ дні дещо звужена, його значення не втрачене ще й досі;

  2. діє в межах общини, відображає покору людини суспільству, прагне забезпечити єдність І згуртованість соціальної групи (племені, роду, селища тощо);

  3. являє собою поєднання моральних, релігійних та правових норм, а також ритуалів, що відображають культ предків, зв'я­ зок з навколишнім середовищем, «духами» та іншими

1 Див.: Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебник. - X., 2000. - С. 678. ! Там само. - С. 686.

41 2 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРЛВА

Правова сім'я соціалізму формується, починаючи з Великої Жовтневої соціалістичної революції 1917 року в Росії. Потім вона поширилася на країни Східної Європи та деякі інші кра­їни (Монголію, Кубу тощо). У наш час характерна для КНР, КНДР, В'єтнаму, Куби. Хоча формальним джерелом права є нормативно-правовий акт, фактично все підкоряється рішен­ням правлячої партії.

Китайське право - сукупність етичних, релігійних та право­вих норм, що підтримуються соціалістичною державою і скла­лися на основі морально-філософських концепцій даосизму, кон­фуціанства та легізму.

Структура системи права характеризується галузевим поді­лом та відсутністю поділу права на приватне і публічне.

Становлення соціалістичної правової сім'ї у своєму розвит­ку проходить чотири стадії:

  1. стадія закріплення переходу влади у руки трудящих на чолі з пролетарською партією і проголошення основ нового суспіль­ ного ладу;

  2. стадія розвитку основ нового законодавства і активної пра- вотворчої діяльності центральних та місцевих органів соціа­ лістичної держави;

  3. стадія конституційного закріплення співвідношення сил у класовій боротьбі, основ державного і суспільного ладу;

  4. стадія кодифікаційного оформлення соціалістичного права.

У своєму подальшому розвитку соціалістичне право прохо­дить три етапи. На першому етапі соціалістичне право є правом пролетарським, адже воно служить інтересам і цілям диктату­ри пролетаріату. На другому етапі соціально-класова основа со­ціалістичного права суттєво розширюється і поглиблюється. Третій етап завершується перетворенням пролетарського права на загальнонародне.

Як бачимо, для соціалістичного права характерним є наяв­ність ідеології.

Сім'я звичаєвого права. Звичаєва правова сім'я - це су­купність національних правових систем держав, що мають спі­льні риси, які виявляються в єдності закономірностей і тенден­цій розвитку на основі норми-звичаю як основного джерела права, що становить тісне переплетення юридичних, моральних та міфічних приписів, які склалися природним шляхом і ви­знані державою.

Звичаєва правова сім'я формується зі звичаїв та філософсь­ко-етичних вчень. Звичай, що є основним юридичним джере-