logo search
Теор_я держави _ права (Сухонос)

Глава 17. Норма права '341

накачані біцепси, досить вузька талія та розвинені грудні м'язи. Еталоном такої краси може служити Арнольд Шварценеггер чи Жан-Клод ван Дамм. Проте східна цивілізація (мається на увазі конфуціано-китайська чи буддистсько-японська) має свої стандарти чоловічої краси. Так, згідно з поглядами конфуціан­ства, даосизму та буддизму центр життєвої енергії (так званої Ці або Кі) знаходиться трохи нижче пупка. Саме тому вважа­ється, що чим більше живіт у людини, тим вона здоровіше, адже життєвої енергії в неї багато. Саме тому людина, у якої є вели­кий живіт вважається на Далекому Сході еталоном чоловічої краси, а найкрасивішими людьми Японії вважаються борці сумо. Соціальні норми за способом встановлення і забезпечення. Норми моралі - правила поведінки, засновані на уявленні про справедливість, несправедливість, добро, зло, честь, совість, які виникнули в суспільстві і були забезпечені силою суспільної думки. Норми моралі, як правило, мають стихійно-усний харак­тер. Проте іноді буває так, що можуть існувати письмові мораль­ні норми. Так, в СРСР Існував моральний кодекс будівельника комунізму. Проте мова йде не про нього. Забезпечуючись силою суспільної думки, норма моралі може прощати або карати неза­лежно від державної волі, а іноді й усупереч їй. Так, за радянсь­ких часів держава визнала «моральним» приклад Павлика Мо­розова, який видав на розправу свого батька. І, хоча влада зроби­ла з нього героя, суспільство осудило його на смерть, тому що з суспільної точки зору це був аморальний вчинок. Проте іноді покарання є не настільки жорстоким, хоча й безжальним. Та­ким покаранням може стати бойкот з боку людей.

Приклад 17.1

А. Іщанов про ставлення людей до зрадника Батьківщини, якнй щойно повернувся з місць позбавляння волі

П'ять діб Максим Назаров не наважувався вийти на вулицю, жили вони мо­вчки. Панкрат уранці йшов на роботу, залишаючи рушницю на своєму місці, пізно ввечері повертався та вкладався спати. До його приходу Максим готував якусь їжу, проте батько її не торкався. На шосту добу Максим не витримав, вийшов на вулицю, спитав у якоїсь жінки, де знаходиться контора та пішов до неї1.

Зустрічні перехожі, яких він не впізнавав, зупинялися і довго проводжали Його поглядом, - і дорослі зупинялися, і діти. Дивилися на нього з-за парканів, припадали до вікон, вибігали з будинків. Усі, виявляється, знали, що він поверну-Вся, вість, що він йде вулицею, миттєво рознеслася Михайлівною. А ось дивили­ся на нього хто як - здивовано, вражено, з презирством, а деякі, більше баби, і з жал«м. Проте ці жалісні погляди чомусь вражали його сильніше за все.

Джерело: Иванов А.С. Вечньїй аов: Роман: В 2 кн. - М.: Дрофа, 1993.

- Кн. 2. - С. 584-585.