§ 5. Тип держави в цивілізаціях Африки і Латинської Америки

Держава латиноамериканської цивілізації. Латинська Амери­ка належить до так званих змішаних цивілізацій (так само, як і Росія, і країни Балканського півострова, і піренейські країни), що знаходяться між Сходом та Заходом, При цьому роль Сходу належить доколумбовим культурам, які за своїми основними характеристиками (підпорядкування людини природним рит­мам, індивіда - соціуму, орієнтація на збереження традицій тощо) можуть ототожнюватись з аналогічними явищами східних сус­пільств.

Приклад 14.3

С. Болівар про самобутність Лагинської Америки

Слід мати на увазі, що наш народ - не європейський І не північноамери­канський; він являє собою, скоріше за все, змішання Африки та Америки, ніж оияв європейського начала, оскільки навіть сама Іспанія перестає бути країною Європи внаслідок своєї африканської крові, своїх інститутів та свого характе-

частина індіанців знищена, європейці змішалися з американцями та африкан­цями, а африканці є індіанцями та європейцями.

Джерело: Вол й вар С. О самобьітности Латинской Америки // Срав-

нительное изучение цивигизаций: Хрестоматия: Учеб. пособив для студен-

тов вузов / Сост. Б.С. Ерасов. - М.: Аспект Пресе, 1999. - С. 437.

На території Латинської Америки знаходяться 46 держав, населення яких більшою мірою спілкується на мовах романсь­кої групи (іспанська, португальська, французька), яка у своїй основі має латинську мову. Саме цим пояснюється назва регіо­ну. Умовно регіон поділяється на три частини:

31 2 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

1. Месоамерика - Мексика та країни Центральної Америки;

1. Лаплатські країни - Аргентина, Бразилія, Парагвай та Уругвай;

2. Андські країни - Болівія, Венесуела, Колумбія, Перу, Чилі та Еквадор.

Проте, незважаючи на такий розподіл, можна все ж таки го­ворити про існування єдиної латиноамериканської цивілізації.

Тип держави для цієї цивілізації також має деякі спільні риси І свою специфіку, що відрізняють його він інших типів держав. Ця специфіка обумовлена низкою чинників соціально-економіч­ного та політичного плану, в основі яких лежать особливості ста­новлення і розвитку незалежності країн цього типу держави.

Зазначені країни, що тривалий час знаходились у прямій ко­лоніальній залежності від Іспанії та Португалії, офіційно стали незалежними ще на початку XIX століття, що досить суттєво впли­нуло на становлення і розвиток їх державних інститутів. Навіть сам факт тривалості їх історичного розвитку як юридичне неза­лежних держав відрізняє латиноамериканський тип держави від деяких афро-азіатських країн, що отримали незалежність після Другої світової війни і були змушені вирішувати такі питання державного будівництва, які в умовах латиноамериканського типу держави були вирішені вже давно (зокрема, побудова системи дер-

риканського типу держави, є неоднорідність та неоформленість соціальної структури латиноамериканського суспільства. Соці­альна основа державної влади являла собою палітру соціальних структур: від великої буржуазії Бразилії, Аргентини, Венесуели, Колумбії та Чилі до відверто феодальних елементів Гаїті, Пара­гваю і Гондурасу. Економічна основа державної влади також має свої відмінності. Так, у Мексиці, Бразилії і Чилі бурхливими темпами розвивається індустріальний сектор економіки, і дер­жавна власність утворюється за рахунок оподаткування потуж-

датковується лише сільське господарство.

Також суттєво впливає на латиноамериканський тип держа­ви пряма залежність латиноамериканської економіки від інозем­ного капіталу. Саме інтересами останнього багато в чому дикту­вали і насадження, особливо в історичній ретроспективі, напів­феодальних диктатур, що сприяло створенню особливих полі­тичних систем з ухилом в авторитаризм. Як приклад можна навести індустріальне розвинутий Парагвай, який було знищено