Глава 19. Право, законодавство, система

387

Приватне право - система норм, які регулюють відносини, засновані на приватних інтересах, незалежності та Ішщативі ін­дивідуальних власників і об'єднань (корпорацій) у їх майновій діяльності та в особистих стосунках,

Публічне право - система правових норм, якими регулюють­ся суспільні відносини у сфері публічної влади.

На відміну від публічного права, яке регулює і захищає загальні (публічні) інтереси держави, приватне право спрямоване на за­хист приватних інтересів відповідно до принципів свободи та рівності всіх суб'єктів.

До приватного права належать цивільне, сімейне, банківське і трудове право тощо. До публічного права - конституційне, му­ніципальне, адміністративне, кримінальне, кримінальне-процесу­альне, цивільно-процесуальне і фінансове право.

Звичаєве право - це сукупність звичаїв, що регулюють певну сферу суспільних відносин.

Прецедентне право - це сукупність юридичних прецедентів, що регулюють ту чи іншу галузь або підгалуаь права.

Договірне право - це сукупність нормативних договорів, які регулюють певну сферу суспільних відносин.

Статутне право (інші назви - право законів, кодифіковане, декретне право) - це сукупність норм права, що закріплені в нормативне-правових актах, які регулюють певну галузь права.

Прикладом звичаєвого права є сукупність звичаїв,І що ре­гулюють порядок поставки за договорами в рамках правил ІгГСОТЕНМЗ. Прикладом прецедентного права е сукупність прецедентів, що регулюють відносини кримінального або по­даткового права, адже бути спеціалістом може лише„той, хто знає ці прецеденти і займається виключно сферами криміналь­ного, цивільного або податкового права. Прикладом договір­ного права є міжнародне приватне право у сфері міжнародної купівлі-продажу товарів згідно з Віденською конвенцією 1980 року. Україні притаманне статутне право, яке спирається на галузі права, що закріплені в нормативно-правоеих актах (но­рми кримінального права, закріплені в Кримінальному кодек­сі України).

Структура системи права. Структура системи права форму­ється згідно з предметом (що саме регулюється правом) і мето­дом (як право регулює суспільні відносини) правового регулю­вання. Структура складається з норм права, що об'єднуються в інститути і субінститути права. У свою чергу інститути і субінс-титути права об'єднуються в галузі і підгалузі права.

25'

386 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Системі права притаманні такі ознаки:

1. вона має об'єктивний характер і складається відповідно до потреб суспільного розвитку;

2. характеризується цілісністю і структурованістю, тобто скла­ дається іа взаємопов'язаних структурних елементів системи права;

3. система права е несуперечливою і узгодженою всередині, оскільки її складові елементи знаходяться у відносинах вза­ ємозалежності, взаємного підпорядкування, координації та вза­ ємовпливу;

4. розвиток системи права, що полягає у здатності змінювати свою внутрішню організацію, здійснюється шляхом реагу­ вання на імпульси, що надходять іа зовнішнього середовища; такими виступають потреби суспільства.

Існує кілька класифікацій системи права. Так, за призначен­ням виділяють матеріальне і процесуальне право, за характе­ром урегульованих відносин - приватне і публічне право, а за формою права - звичаєве, прецедентне, договірне і статутне пра­во (табл. 19.1).

Матеріальне право - нормативна основа регулювання суспіль­них відносин у всьому їх комплексі і за галузями права.

Процесуальне право - це сукупність правових норм, якими регулюється процедура реалізації матеріальних норм права.

Норми матеріального права безпосередньо регулюють суспіль­ні відносини, тоді як норми процесуального права встановлюють порядок застосування норм матеріального права.

Якщо до матеріального права належать норми кримінально­го чи цивільного права, то до процесуального - норми криміналь­но-процесуального і цивільно-процесуального права.

Таблиця 19.1. Класифікація системи права

Ознака | Вид права

За призначенням Матеріальне

Процесуальне За характером врегульованих відносин Приватне

Публічне За формою права Звичаєве

Прецедентне

Договірне