§ 2. Нормативно-правові акти про юридичну службу в сільському господарстві

1. У сільському господарстві діє цілий ряд правових норм, визначених спеціальними законами і нормативно-правовими актами. За своїм призначенням і змістом ці правові норми визначають предмет аграрного та інших галузей права. Для ефективного застосування цих норм на практиці виникає по­треба у створенні спеціальної юридичної служби, діяльність якої була б спрямована на організаційно-управлінське забезпечення правомірного застосування норм аграрного права. Для цього необхідно прийняти нормативно-правові акти, норми яких регламентували б повноваження юридичної служби органів державного управління сільським господар­ством. У використанні відповідних засобів — юридичної служби — мають потребу і сільськогосподарські підприєм­ства, тобто вони користуються засобами юридичного обслу­говування. Саме для забезпечення цих юридичних засобів Кабінет Міністрів України видав 27 серпня 1995 р. постанову, якою затвердив "Загальні положення про юридичну служ­бу..." міністерства, іншого центрального органу центральної виконавчої влади, державного підприємства, установи, ор­ганізації.

Цим підзаконним актом передбачено, що основне завдан­ня юридичної служби полягає в організації правової роботи, спрямованої на правильне застосування, бездоганне додер­жання і попередження невиконання актів законодавства, ін­ших нормативних документів міністерством, підприємством, а також їхніми керівниками і працівниками при виконанні ними покладених на них завдань і функціональних обов'яз­ків. Зазначені загальні вимоги повною мірою поширюються на Міністерство агропромислового комплексу України, усі державні сільськогосподарські підприємства та їхніх керівни­ків і працівників.

Юридична служба міністерства підпорядкована безпосе­редньо керівникові міністерства (міністру) або ж за його рі­шенням одному із його заступників. На посаду керівника юридичної служби, його заступника, головного юрисконсуль­та юридичної служби міністерства призначаються особи з ви­щою юридичною освітою і стажем роботи за спеціальністю не менше трьох років, а провідного юрисконсульта і відповідної категорії юрисконсультів, які входять до складу юридичної служби, — особи, які мають вищу юридичну освіту або ж нав­чаються на останніх курсах вищих юридичних навчальних закладів.

Отримання юридичних послуг від суб'єктів підприємницт­ва, які займаються юридичною практикою, також у загальних рисах урегульовано Законом "Про підприємництво", ст. 4 якого віднесла здійснення юридичної практики до такого ви­ду діяльності громадян і юридичних осіб, що може здійсню­ватися виключно за наявності спеціального дозволу (ліцензії).

Ці суб'єкти підприємництва мають бути зареєстровані у дер­жавних органах виконавчої влади.

Формуванню юридичної служби, зокрема в сільському господарстві, присвячено також підзаконні, урядові та прези­дентські акти загального значення.

2. Повноваження юридичної служби Міністерства агро­промислового комплексу України визначено спеціальним Положенням про юридичне управління цього міністерства, затвердженим наказом Мінагропрому України від 19 грудня 1997 р. Основу цього акта становить наведене вище Загальне положення про юридичну службу від 27 серпня 1995 р. Згідно з Положенням юридичне управління визнається самостійним структурним підрозділом центрального апарату Мінагропро­му України.

Основне завдання Управління полягає в організації право­вої роботи, спрямованої на правильне застосування, неухиль­не додержання та запобігання невиконанню вимог актів зако­нодавства, інших нормативно-правових актів міністерством, а також його керівництвом та працівниками під час виконан­ня покладених на них завдань і функціональних обов'язків. Управління відповідно до покладених на нього завдань орга­нізує і бере участь у забезпеченні реалізації державної право­вої політики у галузі захисту законних інтересів міністерства, забезпечує правильне виконання законодавства, зокрема ін­формує керівництво міністерства про необхідність вжиття за­ходів до скасування актів, прийнятих з порушенням законо­давства. Разом з відповідними структурними підрозділами, Управління узагальнює практику застосування законодавства в галузі, готує пропозиції щодо його вдосконалення, подає їх на розгляд міністерства для вирішення питання стосовно не­обхідності підготовки проекту акта законодавства та внесення його в установленому порядку до директивних органів. Уп­равління перевіряє відповідність законодавству проектів на­казів та інших нормативних актів, які подаються на підпис керівництву, візує їх за наявності віз керівників заінтересова­них структурних підрозділів або осіб, що їх заміщують. У разі невідповідності проекту наказу чи іншого нормативного акта законодавству, якщо внесені до нього юридичним Управлін­ням зауваження не враховано, Управління, не візуючи про­ект, подає письмовий висновок з пропозиціями щодо законного вирішення відповідного питання для прийняття оста­точного рішення міністерством.

Управління бере участь у підготовці проектів актів законо­давства, господарських та інших видів договорів (контрактів), розглядає проекти нормативно-правових актів, які надійшли для погодження з питань, що належать до компетенції гос­подарства, готує проекти письмових висновків чи зауважень до них.

Такими ж важливими є й інші питання, віднесені до ком­петенції міністерства.

3. Загальне положення про юридичну службу визначає за­сади юридичного обслуговування державних підприємств. Згідно з цим актом юридична служба підприємства має такі повноваження:

1) організовує і забезпечує правильне виконання норма­тивно-правових актів, подає керівництву підприємства про­позиції щодо вирішення правових питань виробничої, еконо­мічної і соціальної діяльності підприємства;

2) координує роботу і бере безпосередню участь у підго­товці наказів та інших актів підприємства, які регулюють від­носини структурних підрозділів і майнову відповідальність;

.3) перевіряє відповідність законодавству проектів наказів та інших актів, які подаються на підпис керівникові підпри­ємства, візує їх при наявності погодження цих проектів із за­інтересованими підрозділами. Прийняття рішення керівни­ком підприємства без попередньої перевірки юридичною службою не допускається.

На юридичну службу державного підприємства поклада­ються обов'язки стосовно її участі у підготовці, проведенні контролю за виконанням господарських договорів (контрак­тів) з іншими підприємствами, установами і організаціями; вона дає правову оцінку проектам таких договорів, організо­вує претензійну роботу, веде позовну роботу; представляє в установленому законодавством порядку інтереси підприєм­ства в судах (загальних і арбітражних), інших органах під час розгляду правових питань і спорів; дає правову оцінку пре­тензіям, які пред'являються до підприємства, або ж висуває вимоги у зв'язку з порушенням майнових прав і законних ін­тересів підприємства. Юридична служба контролює додер­жання структурними підрозділами встановленого на підпри­ємстві порядку висунення і вирішення претензій. На основі

проведеного аналізу результатів вирішення претензій, позовів та інших справ, практики укладання і виконання договорів (контрактів) подає керівникові підприємства відповідні про­позиції щодо поліпшення правового забезпечення господар­сько-договірної діяльності.

Істотну правомочність юридичної служби становить необ­хідність збереження майна і захист майнових прав підприєм­ства. Ця служба дає юридичні висновки щодо правомірності списання матеріальних цінностей, дебіторської заборгованос­ті, нераціональних витрат, а також правову оцінку фактам не­достач, розкрадання, безгосподарності, випуску недоброякіс­ної продукції, псування майна і продукції. Юристи зобов'яза­ні розглядати матеріали щодо відшкодування шкоди за раху­нок винних. Юридична служба готує такі матеріали спільно з відповідними підрозділами підприємства на основі економі-ко-правового аналізу даних бухгалтерського звіту і статистич­ної звітності, інших документів фінансово-господарської ді­яльності підприємств і матеріалів, поданих правоохоронними і контролюючими органами.

Загальне положення про юридичну службу містить в собі правову норму стосовно юридичної відповідальності її пра­цівників (п. 12). Працівник юридичної служби, який не вико­нав передбачених цим актом заходів по усуненню порушень законодавства, які призвели до негативних економічних на­слідків, ущемлення прав і законних інтересів працівників під­приємства несе відповідальність в установленому законодав­ством порядку.

4. Загальне положення про юридичну службу поширює свою чинність лише на органи державного управління сіль­ським господарством і продовольством України і державного сільськогосподарського підприємства, установи, організації, а також на державні підприємства, які переробляють сільсько­господарську сировину і виготовляють харчові продукти.

Цей акт не торкається таких основних виробників сільсь­когосподарської продукції рослинного і тваринного похо­дження, сільськогосподарської сировини для підприємств легкої і харчової промисловості, якими є колективно-коопе­ративні сільськогосподарські підприємства і товариства (КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ).

В Україні колективні сільськогосподарські утворення (колгоспи) мають значний досвід юридичного обслуговування. Починаючи з 1960 р., юридичне обслуговування колгоспів здійснювали адвокати як члени юридичних консультацій. Згодом ці функції успішно виконували юристи, які працювали в складі міжгосподарських юридичних груп при районних управліннях сільського господарства.

Основні права та обов'язки юрисконсульта колгоспу були вміщені у "Примірному положенні про основні функції ке­рівників і спеціалістів колгоспів Української РСР", прийня­тому Радою колгоспів 20 грудня 1971 р. Цей акт діє і нині. У загальних положеннях цього акта визначено, яка особа може займати посаду юрисконсульта колгоспу, її основні обов'яз­ки, права та відповідальність. Згідно з цим актом юрискон­сульт відповідає за: 1) своєчасну постановку питання перед органами управління господарства та відповідними держав­ними установами про усунення допущених порушень чинно­го законодавства, положень Статуту колгоспу; 2) правиль­ність і достовірність поданих довідок, висновків, порушення встановленого законом строку давності щодо подання позову, до суду або строку щодо оскаржень судових рішень; 3) своє­часне подання слідчим органам матеріалів про вчинені злочи­ни та прийняття залежних від нього заходів по відшкодуван­ню матеріальних збитків, заподіяних господарству.

Відповідальність юрисконсульта згідно з аграрним законо­давством може бути такою як і відповідальність інших поса­дових осіб, тобто дисциплінарною, матеріальною.

Враховуючи сучасні скрутні економічні умови для існуван­ня колективно-кооперативних сільськогосподарських під­приємств і товариств, ринкові економічні відносини при при­дбанні ними техніки і пально-мастильних матеріалів і впрова­дження торгових агробіржових форм реалізації сільськогоспо­дарської продукції, безвідповідальне ставлення до оплати праці членів КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ та інших працівників сільськогосподарського виробництва вкрай необхідно забез­печити юридичне обслуговування сільськогосподарських то­варовиробників. У цьому зв'язку потрібно розробити і прий­няти рекомендаційний правовий акт "Про юридичну службу колективно-кооперативних сільськогосподарських підпри­ємств". При розробці проекту цього акта доцільно врахувати досвід попередніх років, нові економіко-правові обставини сучасної діяльності цих товаровиробників і такий підзаконний акт, яким є Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної вико­навчої влади, державного підприємства, установи, організа­ції, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1995 р.