§ 4. Спеціальні методи пізнання державно-правових явиш

Порівняльно-юридичний метод. Даний метод ґрунтується на послідовному вивченні і порівнянні великої кількості подібних об'єктів. Його перевагою є можливість порівняння державно-правових явищ, що розвиваються в різних країнах у ті ж самі

38 РОЗДІЛ 1. МЕТАТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

періоди і на цій основі виявити переваги й недоліки конкретних правових систем, форм правління, політичних режимів тощо. Це дозволяє виявити межі і можливості перенесення іноземного досвіду правового розвитку в конкретний регіон чи державу.

Порівняльно-юридичний метод може бути як синхронічним (синхронним), так і діахронічним (порівняльно-історичним). За рівнем же він може бути макропорівняльним (порівняння дер­жавно-правових систем) та мікропорівняльним (порівняння еле­ментів правових систем).

Порівняльно-юридичний метод складається з таких етапів:

• окреме дослідження інститутів, що порівнюються між собою;

• порівняння виявлених ознак з позицій їх подібності та від­ мінностей;

• оцінка результатів.

Так, порівнюючи прийняття конституцій авторитарних дер-

референдумі. Наприклад, 12 грудня 1993 року на референдум був винесений проект нині діючої Конституції Російської Фе­дерації. Формально проголосивши республіканську форму пра­вління змішаного типу, конституція фактично закріпила в Ро­сії своєрідний авторитарний режим. Президенту були надані величезні повноваження. Так, у п. 4 ст. 111 Конституції РФ, по суті, закріплено його право розпустити Державну Думу у випа­дку, якщо остання відмовиться затвердити зручного для глави держави Голову Уряду. Проте ця конституція була затвердже­на, що свідчило про підтримку авторитарного режиму в Росій­ській Федерації більшістю її громадян. Інший приклад пов'я­заний з прийняттям 11 вересня 1980 року нині діючої консти­туції Чилі. Документ, який чилійці Схвалили на референдумі, складається з двох частин - «Основного Закону» і «Перехід­них положень». У руках президента А. Піночета Угарте була

кож було надане право видавати декрети, що мали силу зако­нів. Роль референдуму розкриває також конституційне форму­вання V Республіки у Франції. Якщо Конституція IV Республі­ки 1946 року суттєво обмежувала права президента, то прийн­ята на референдумі 4 жовтня 1958 року Конституція V Респу­бліки їх істотно розширила. Навіть просте порівняння нумера­ції глав у конституціях IV і V Республік Франції дає уявлення про пріоритети. Так, у Конституції 1946 року II глава присвя­чена парламенту і лише V - президенту Республіки. Конституція