logo search
Теор_я держави _ права (Сухонос)

Глава 17. Норма права

347

Таблиця 17.2. Норми права

Підстави класифікації норм права

Види норм права

Підвиди норм права

За соціальним призначенням і роллю у правовій системі

За суб'єктами прааотворчості

За методом правового регулювання

За галузевою належністю

За сферою дії

За часом За колом осіб

Регулятивні Правомочні

Зобов'язувапьні Заборонні

Охоронні

Установчі

Зайва печуаа льні

Декларативні

Дефінітивні

Колізійні

Оперативні

Норми, що виходять від держави

Норми, що виходять безпосередньо від громадянського суспільства

Імперативні

Диспозитивні

Рекомендаційні

Конституційні

Кримінальні

Адміністративні

Цивільні

Норми загальної дії

Норми обмеженої дії

Локальні нормативні розпорядження

Постійні

Тимчасові

Діють на всіх

Діють на чітко визначену категорію осіб

Державний бюджет України, які діють протягом одного року; норми Законів міста Москви, що обмежені кордонами столиці Російської Федерації; норми Закону України № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року «Про статус суддів», який стосується в ос­новному суддів України), та локальні нормативні розпоряджен­ня. Останні діють у рамках окремих державних, суспільних або приватних структур (норми Наказу Генерального прокурора України № 6 від 21 серпня 1996 року «Про організацію проку­рорського нагляду за додержанням кримінально-виконавчого законодавства»). До цієї класифікації примикає поділ норм права

346 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

влади і управління), і норми права, що виходять безпосередньо від громадянського суспільства (рішення, прийняті на референ­думі). Так, Конституція України 1996 року була прийнята на засіданні Верховної Ради України - вищого і єдиного держав­ного органу законодавчої влади. Саме тому норми, закріплені в ній, матимуть характер тих, що виходять від держави. Щодо Кон­ституції Російської Федерації 1993 року, то вона була прийнята на референдумі, а, отже, норми, які містяться в ній будуть мати характер тих, що виходять безпосередньо від громадянського су­спільства.

Інша класифікація пов'язана із соціальним призначенням і роллю в правовій системі. У цьому випадку норми права поді­ляють на установчі, регулятивні, охоронні, забезпечувальні, де­кларативні, дефінітивні, колізійні і оперативні.

Однією з найпоширеніших класифікацій є поділ норм права за методом правового регулювання на імперативні, диспозитив­ні та рекомендаційні.

Імперативні норми мають суворий, владнокатегоричний ха­рактер, не припускають відхилень у регульованій поведінці і не залежать від поглядів учасників правовідносин (норми кримі­нального і адміністративного права).

Диспозитивні норми надають суб'єктам права можливість самим визначити конкретний зміст своїх прав і обов'язків. Вони встановлюють правила на той випадок, якщо цього не встанов­лено угодою самих суб'єктів. Саме тому вони мають автономний характер, що дозволяє учасникам самим домовитися а будь-яко­го питання (норми цивільного та сімейного права).

Рекомендаційні норми встановлюють правила поведінки, ви­конання яких є необов'язковим, але бажаним для держави. Тим самим держава акцентує увагу на важливому значенні тих сус­пільних відносин, що раніше не були врегульовані нормами пра­ва. Найбільше поширення рекомендаційні норми права мають у міжнародному праві, коли міжнародна спільнота приймає акти, встановлює стандарти, які є бажаними до виконання всіма краї­нами. Так, наприклад, Загальна декларація прав людини 1948 року є міжнародним стандартом у сфері прав людини, що реко­мендований для дотримання всіма членами ООН.

Досить цікавою є також класифікація норм права за сферою дії. У цьому випадку виділяються норми загальної дії, які поши­рюються на всіх і на всю територію (наприклад, норми Консти­туції України), норми обмеженої дії, що мають межі, обумовлені територією, часом, суб'єктами (наприклад, норми законів про

348 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

за часом на постійні (норми Конституції України) та тимчасові (норми Закону про Державний бюджет України на 2000 рік), а також за колом осіб, згідно з яким норми права можуть поширю­ватися на всіх, хто підпадає під їхню дію (норми Конституції Укра­їни поширюються на всіх громадян України), або на чітко визна­чену групу суб'єктів (норми Закону України про статус суддів).

Види норм права за соціальним призначенням і роллю в правовій системі. Установчі норми - це своєрідні норми-прин-ципи, основне призначення яких полягає у юридичному закріп­ленні суспільних відносин, що склалися в тій чи іншій сфері. Як правило, установчі норми закріплюються в Конституціях. Напри­клад, стаття 1 Конституції України говорить: «Україна є суверен­на і незалежна, демократична, соціальна, правова держава»1.

Регулятивні норми - це своєрідні норни-правила поведін­ки, що встановлюють юридичні права і обов'язки громадян, ор­ганізацій, органів держави, умови їх виникнення і дії. Вони роз­раховані на правомірну поведінку учасників правовідносин. За­лежно від характеру правил поведінки, що містяться в регуля­тивних нормах, вони поділяються на правомочні, зобов'язуваль-ні та заборонні:

Охоронні норми - це своєрідні норми - охоронці порядку, що визначають умови застосування до суб'єктів правовідносин за­ходів державно-примусового впливу за неправомірну поведінку

' Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 26 чер­вня 1996 року. - К-, 1997. - С. 4. 1 Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 року. - X., 2003. - С. 39Є.