Глава 17. Норма права

353

Саме тому можна зазначити, що це - складна гіпотеза.

Диспозиція - елемент структури, що містить саме правило по­ведінки, відповідно до якого мають діяти учасники правовідносин.

За ступенем визначеності і складом диспозиція може бути абсолютно визначеною, відносно визначеною або альтернативною:

• абсолютно визначена диспозиція - це диспозиція, що чітко визначає права та обов'язки учасників правовідносин, тобто варіант поведінки;

' • відносно визначена диспозиція - це диспозиція, що не міс­тить суттєвих ознак поведінки учасників відносин та повних даних про їх права і обов'язки;

• альтернативна диспозиція - диспозиція, яка характеризу­ ється тим, що вказує на декілька правових наслідків, але про­ понує настання лише одного з них.

Прикладом абсолютно визначеної диспозиції є частина 1 статті 115 Кримінального кодексу України, де говориться: «Вбив­ство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, - карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадця­ти років»¹. Прикладом відносно визначеної диспозиції є стаття 927 Цивільного кодексу України, яка зазначає: «Страхування вантажів, пасажирів і багажу проводиться відповідно до зако­ну»¹. Прикладом альтернативної диспозиції є стаття 40 Консти­туції України: «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до орга­нів державної влади, органів місцевого самоврядування та поса­дових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений зако­ном строк»³.

Санкція - елемент структури, що вказує на наслідки, які ви­никають у результаті дотримання чи порушення диспозиції нор­ми права.

Санкція може бути охоронною чи позитивною. Охоронна санкція - це негативне ставлення суспільства, держави чи гро­мадян до порушника правової норми. Позитивна санкція - це схвальне ставлення держави, суспільства чи громадян до особи, яка дотримується диспозиції норми права (корисні варіанти поведінки) на рівні, що перевищує загальні вимоги.

¹ Кримінальний кодекс України (прийнятий сьомою сесією Верховної Ради Укра­їни 5 квітня 2001 року). - К., 2001. - С. 58.

¹ Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 року. - X., 2003. - С. 287. ³ Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 чер­вня 1996 року. - К., 1997. - С. 17. 23 Т:.?: ••':;^р*ави Іпрааа

352 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА