§ 3. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку в сільськогосподарських підприємствах

1. Спільна виробничо-господарська діяльність працівників сільськогосподарських підприємств об'єктивно потребує уз­годженості, організованості. Регулювання поведінки цих пра­цівників здійснюється через установлення певних правил і норм, які регламентують внутрішньогосподарські відносини, тому їх прийнято називати Правилами внутрішнього розпо­рядку. Вони складаються як необхідна умова спільної праці. Саме Правила внутрішнього трудового розпорядку визна­чають належну поведінку працівників сільськогосподарських підприємств, виступаючи ідеальною моделлю, зразком пове­дінки учасників трудових правовідносин. Приписи цих Пра­вил, визначаючи вихідне становище працівників сільського господарства, їхній правовий статус, є нормативною основою для виникнення різноманітних правовідносин. Вони закріп­люють права та обов'язки працівників і адміністрації держав­ного сільськогосподарського підприємства (або органів уп­равління і службових осіб колективного підприємства), регла­ментують взаємовідносини між ними в процесі праці.

2. На підставі Правил внутрішнього трудового розпорядку і відповідно до них виникає система внутрішньогосподар­ських організаційних, управлінських, трудових, соціально-побутових та інших правовідносин, сукупність яких і стано­вить внутрішній трудовий розпорядок підприємства. Остан­ній являє собою необхідний порядок у вольових відносинах працівників, який складається під впливом правових норм. Він забезпечує необхідну узгодженість у спільній діяльності працівників і досягається внаслідок точного виконання по­кладених на них юридичних прав та обов'язків. Метою внут­рішнього трудового розпорядку є зміцнення трудової дисцип­ліни, організація праці на наукових засадах, раціональне ви­користання робочого часу, висока якість робіт, підвищення продуктивності праці та ефективності суспільного вироб­ництва.

3. Внутрішній трудовий розпорядок є правовою основою трудової дисципліни в сільськогосподарських підприємствах. Тому неухильне його додержання — це обов'язкова умова зміцнення дисципліни праці. Належне регулювання внутріш­нього трудового розпорядку справляє безпосередній вплив на підвищення ефективності та якості праці. У зв'язку з цим не­обхідно вдосконалювати правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку сільськогосподарських підприємств.

4. Спільність основних принципів організації праці в державних і колективних сільськогосподарських підприємствах; обумовлює багато спільного в регулюванні їх внутрішнього трудового розпорядку. Тому колективні сільськогосподарські і підприємства завжди використовували й використовують як зразок для своєї правотворчості законодавство про працю робітників і службовців.

Вихідні положення внутрішнього трудового розпорядку сільськогосподарських підприємств закріплено в Конституції України (право на працю, відпочинок, охорону праці, обов'я­зок неухильно додержуватися Конституції та законів України тощо). Конституційні права і обов'язки працівників сільсько­господарських підприємств конкретизуються в КЗпП (ст. 2), Статутах і Правилах внутрішнього трудового розпорядку гос­подарств, службових інструкціях і положеннях, технічних правилах, колективних договорах, стандартах підприємств та інших правових актах. Серед названих нормативних актів Правила внутрішнього трудового розпорядку займають особ­ливе місце, оскільки саме в них сконцентровані норми, що встановлюють режим праці в сільськогосподарських підпри­ємствах.

Відповідно до ст. 142 КЗпП, в державних сільськогоспо­дарських підприємствах цей важливий локальний норматив­ний акт затверджується за поданням власника або уповнова­женого ним органа і профспілкового комітету трудовими ко­лективами. При його розробленні підприємства беруть за ос­нову Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, за­тверджені 20 липня 1984 p., а також Галузеві правила внут­рішнього трудового розпорядку для робітників і службовців радгоспів, племінних, кінних заводів, птахофабрик, науково-дослідних установ, навчальних закладів, інших підприємств, установ, організацій від 10 січня 1985 р.

Крім закріплення основних обов'язків працівників та власника в трудовому процесі, Правила внутрішнього тру­дового розпорядку регулюють аспекти приймання і звільнен­ня працівників, робочого часу та його використання, заохо­чення за успіхи в праці та відповідальності за порушення дисципліни.

5. У колективних сільськогосподарських підприємствах Правила внутрішнього розпорядку приймаються загальними зборами (зборами уповноважених) на підставі Примірних правил внутрішнього розпорядку, затверджених Всеукраїн­ською радою колгоспів 31 березня 1982 р. (з наступними змі­нами і доповненнями від 13 грудня 1983 р).

Правилами внутрішнього розпорядку регулюються трива­лість і розпорядок робочого дня на підприємстві, порядок на­дання вихідних днів, щорічних оплачуваних відпусток, а та­кож порядок проходження випробувального строку, накла­дення і зняття дисциплінарних стягнень та інші питання, пе­редбачені Статутом підприємства.

Правила внутрішнього розпорядку відіграють важливу роль в організації виробництва і праці в колективних сіль­ськогосподарських підприємствах. За значущістю вони є дру­гим після статуту нормативним актом, що регулює внут­рішньогосподарські відносини. Правила внутрішнього роз­порядку повинні відповідати статутові, а також Примірним правилам.

Примірні правила містять, по-перше, норми, що перено­сяться у правила окремих господарств без змін, оскільки їхні положення не вимагають урахування специфіки останніх (це норми, що регулюють охорону праці, заходи стягнення і по­рядок їх застосування тощо), по-друге, ті норми, які повинні бути конкретизовані у Правилах внутрішнього розпорядку конкретного підприємства з урахуванням його особливостей.

Правила внутрішнього розпорядку колективного сільсько­господарського підприємства не тільки конкретизують деякі положення статуту і Примірних правил, а й можуть містити первинні норми, які заповнюють наявні прогалини в регулю­ванні внутрішньогосподарських відносин.

6. Внутрішній розпорядок колективного сільськогосподар­ського підприємства охоплює ширше (порівняно з держав­ним підприємством) коло питань. Так, окрім трудових, він регулює також управлінські, майнові, земельні, соціально-по-бутові та інші відносини. Член колективного господарства має додержувати правил поведінки, встановлених для нього як для працівника і члена колективного господарства. Тому в таких господарствах існують внутрішній трудовий розпорядок і внутрішній розпорядок, трудова і статутна дисципліна.

7. Місцеві (локальні) правила сільськогосподарських під­приємств не повинні механічно відтворювати текст Галузевих і Типових (Примірних) правил внутрішнього розпорядку, а мають широко відображати специфіку умов праці на конкрет­ному підприємстві. При цьому вони не можуть суперечити Типовим і Галузевим правилам та іншому чинному законодав­ству. Прийняті у встановленому порядку Правила внутрішнього (трудового) розпорядку є важливим організаційно-правовим за­собом зміцнення трудової дисципліни в сільськогосподарських підприємствах.