§ 1. Поняття фінансової діяльності та її правове регулювання

1. Фінансовою діяльністю сільськогосподарських підпри­ємств є виконання фінансової частини їхніх виробничо-гос­подарських бізнес-планів. Саме тому її правовому регулюван­ню відводиться значне місце в аграрному праві. Як і виробни­чо-господарська, фінансова діяльність є найважливішим ін­ститутом вказаної галузі національного права.

Виробничо-господарська і фінансова-економічна підпри­ємницька діяльність сільськогосподарських підприємств ста­новить єдине ціле. Фінансово-економічні відносини у сфері цієї діяльності охоплюють ту їхню частину, яка стосується за­безпечення її коштами (грішми, фінансами). Це в першу чер­гу грошова оцінка усіх основних, обігових фондів та спеціаль­них фондів, наявної готівки, вартості у грошовому виразі усіх тих знарядь і заходів, що набуваються, використовуються і списуються в результаті виробничо-господарської діяльності; це кошти на оплату праці усіх категорій працівників і це гро­шова оцінка тієї сільськогосподарської продукції, яку сільсь­когосподарське підприємство реалізувало або ще має реалізу­вати.

Об'єктом фінансово-кредитних правовідносин є грошові суми, одержані сільськогосподарським підприємством в по­рядку його кредитування. З моменту одержання цих сум під­приємство набуває на них право власності і розпоряджається ними в інтересах підприємства, тобто для задоволення його потреб.

2. Фінансова діяльність товаровиробників охоплює як внутрішні, так і зовнішні фінансові відносини. Метою пер­ших є створення необхідної фінансової бази для виробництва продуктів харчування, продовольства і сировини рослинного та тваринного походження структурними виробничими підрозділами, а метою других відносин — сприяння аграрним товаровиробникам (через надання їм кредитів, страхування врожаю тощо) в їхній статутній діяльності, а також у реаліза­ції виробленої ними продукції (продовольства, сировини, тому числі й після їх переробки) відповідно до вимог сучасної ринкової економіки. Правове регулювання фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств характеризується певними ознаками, йому притаманні правові норми ряду галузей права. Внутрішні фінансові відносини за своєю суттю відносинами внутрішньогосподарськими. Саме тому вони охоплюються предметом аграрного права. Зовнішні фінансові відносини частково регламентуються нормами цивільного, господарського, адміністративного і фінансового права, дає підставу стверджувати, що інститут фінансової діяльності суб'єктів аграрного права належить до комплексних правових інститутів.

Фінансова діяльність сільськогосподарських підприємств підпорядкована їхнім статутним цілям і завданням. Ці підприємства відкривають в установах банку рахунки для зберігання коштів і проведення всіх касових, розрахункових та інших операцій відповідно до встановлених чинним законодавством правил.

3. Правове регулювання фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств здійснюється згідно із загальними і спеціальними законами і підзаконними актами.

Найважливішими з них є закони: "Про підприємства Україні", "Про господарські товариства", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про селянське (фермерське) господарство" і "Про сільськогосподарську кооперацію", які визначають загальну правову основу спеціальної право- та дієздатності цих суб'єктів щодо здійснення фінансової діяльності. Вони є тією правовою базою, на основі яке розвивається спеціальне законодавство, що регулює саме фінансові відносини в усій їхній багатогранності. До нього зокрема, належить Закон "Про банки і банківську діяльність", а також правові акти (рішення, постанови, інструкції і та ін.) Національного банку України та його правління про ведення касових операцій, відкриття рахунків тощо.

У цих законах вміщено правові норми стосовно фінансо­вої діяльності сільськогосподарських підприємств. Найповніше ці питання врегульовано в ст. 24 Закону "Про підприємства в Україні", де йдеться про фінанси та кредитні відноси­ни. Згідно з цією нормою джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток (доход), амортизаційні від­рахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів, па­йові внески членів трудового колективу, підприємств, органі­зацій, громадян та інші надходження. Підприємство користу­ється також банківським кредитом на комерційній договірній основі. Воно може надавати банку на договірній основі право використовувати свої тимчасово вільні кошти і отримувати відсотки за їх використання.

Аналогічна правова норма викладена в ст. 17 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство". Питань фі­нансової діяльності господарських товариств стосується ст. 15 Закону "Про господарські товариства", правомочності вироб­ничого сільськогосподарського кооперативу стосовно його фінансової діяльності визначено в ст. 29 Закону "Про сільсь­когосподарську кооперацію". Цією правовою нормою перед­бачено обов'язки сільгоспкооперативу щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних бюджетів; по­гашення кредитів, покриття збитків, проведення відрахуван­ня у фонди кооперативу та ін.

4. Предметом спеціального регулювання є організаційно-правові, кредитні та страхові відносини, що виникають у сфе­рі взаємодії всіх сільськогосподарських підприємств між со­бою, з іншими спеціальними суб'єктами (банками, страхови­ми компаніями тощо), а також із державою та місцевими ра­дами народних депутатів. Ці відносини регулюються низкою нормативних актів, зокрема Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 p., Законом "Про систему оподаткування".

5. Відповідно до Законів "Про колективне сільськогоспо­дарське підприємство", "Про сільськогосподарську коопера­цію" і "Про господарські товариства" особливості фінансової діяльності цих суб'єктів підприємництва полягають у тому, що їхні фінансові ресурси формуються за рахунок доходів, амортизаційних відрахувань, коштів, одержаних від продажу майна, цінних паперів, пайових та інших внесків. Вказані суб'єкти мають право одержувати кредити, зокрема, під за­ставу. Причому держава не несе відповідальності за їхніми кредитними зобов'язаннями.

Фінансові правовідносини державних сільськогосподар­ських і міжгосподарських підприємств, співзасновником яких є держава, грунтуються на нормах Закону "Про підприємства в Україні", в якому передбачаються джерела фінансування, а. також можливість користування кредитом, їхні фінансові ресурси формуються за рахунок прибутку, внаслідок реалізації різноманітних договорів, державної підтримки та інших джерел. Селянське (фермерське) господарство відповідно до ст. 20 Закону "Про селянське (фермерське) господарство формує свої фінанси за рахунок власних доходів, тобто прибуткової господарської діяльності.

6. Предметом правового регулювання законодавства проз фінансову діяльність суб'єктів аграрного підприємництва є сукупність фінансових відносин, які виникають у процесі організації та виконання ними фінансових зобов'язань та підприємництва. У цьому процесі виникають, зокрема:

1) фінансові відносини, що складаються між суб'єктами аграрного підприємництва і фінансовими органами щодо податків з прибутку, котрі повинні сплачувати ці підприємства, тощо;

2) розрахункові відносини, що виникають між аграрними та іншими суб'єктами підприємництва у процесі господар­ської діяльності та виконання договірних зобов'язань;

3) кредитні відносини, що виникають між суб'єктами аграрного підприємництва, установами банків та суб'єктами у зв'язку з одержанням позичок.

7. Безпосереднє відношення до фінансової діяльності сільськогосподарських товаровиробників має Мінагропром України і його органи на місцях. До структури Мінагропрому України належить Головне управління фінансово-кредитної та податкової політики. Положення про це Головне управління затверджене Наказом від 19 грудня 1997 р. Згідно з цим актом Головне управління в межах своїх повноважень узагальнює практику застосування законодавства з питань, які належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та у встановленому порядку вносить їх керівництву міністерства, організовує виконання законодавчих актів, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Воно наділене правом розробляти річні та перспективні плани економічного і соціального розвитку сільського гос­подарства.

Головне управління здійснює заходи щодо державної під­тримки товаровиробників, цільового використання бюджет­них коштів, створення рівних умов для розвитку усіх форм власності і господарювання. До його повноважень віднесена участь у розробці нових і вдосконалення діючих форм фінан­сових взаємовідносин держави з підприємствами і організа­ціями усіх форм управління, проведення гнучкої цінової і по­даткової політики, спрямованої на створення належних умов для розширення виробництва. На нього покладається завдан­ня готувати пропозиції щодо вдосконалення ринкових меха­нізмів, регулювання цін і тарифів на сільськогосподарську продукцію і продукцію її переробки, а також послуги вироб­ничо-технічного призначення, податкової політики, фінансу­вання і кредитування державних програм; захищати інтереси товаровиробників системи міністерства. Головне управління бере участь у розробці економічних та організаційно-право­вих заходів, спрямованих на захист вітчизняних товаровироб­ників, стимулювання їхньої інтеграції та кооперування, залу­чення кредитних ресурсів щодо пріоритетних напрямів роз­витку агропромислового комплексу, а також проводить пере­вірку фінансової діяльності державних підприємств, установ і організацій, які входять до сфери управління міністерства, органів управління агропромисловим комплексом, без особ­ливого на це доручення; воно перевіряє законність викорис­тання асигнувань з державного бюджету, коштів централізо­ваних фондів.

Головне управління в разі виявлення порушень і зловжи­вань вимагає від керівників негайного їх усунення, має пода­вати керівництву міністерства, правоохоронним органам про­позиції щодо притягнення до адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності посадових осіб, винних у по­рушенні державної фінансової дисципліни.