logo search
Теор_я держави _ права (Сухонос)

§ 3. Ліберальний режим Поняття і ознаки ліберального режиму.

Лібералізм - це громадсько-політична та ідеологічна течія, що ставить собі за мету звільнення суспільства від пут держави, а особистість - від тиску авторитарного колективізму.

Ліберальному політичному режиму притаманні такі ознаки:

  1. Взаємовідносини між владою і народом характеризують­ ся взаємною критикою.

  2. Основним типом правового регулювання є принцип «Дозво­ лено все, крім насильницького повалення існуючого ладу». На­ слідком цього є дозвіл створення будь-якої організації, крім тих, що прагнуть повалити існуючий лад насильницьким шляхом.

246 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

  1. Індивід є первинним та реальним порівняно з суспільст­ вом та його інститутами; індивідуальні потреби та права є при­ родними, а отже, домінуючими над колективними і загальними правами та інтересами.

  2. Усі свої закони і цінності (у тому числі мораль) людина створює сама, а тому в них немає заздалегідь закладеного статусу об'єктивної істини чи абсолютного добра. Об'єктивними є лише ті закони, що відображаються в раціональній свідомості індиві­ да у вигляді наукових фактів.

  3. Свобода особистості відносно всіх суспільних інститутів, відповідальність особи як перед собою, так і перед суспільством.

  4. Відмінність та відокремленість кожної людини від інших людей є безумовними та первинними, а будь-який зв'язок та схо­ жість з іншими - умовними та вторинними.

  5. Визнання суспільством і державою права всіх людей на самореалізацію.

  6. Поєднання принципів індивідуалізму та гуманізму.

  7. Свобода від обмежень з боку держави.

  1. Ототожнення свободи і приватної власності.

  2. Процеси перетворення торкаються виключно політичних аспектів суспільного устрою.

Прикладами ліберальних політичних режимів були Іспанія в 1974-76 рр., коли обов'язки прем'єр-міністра виконував К. Аріас Наварро; КНР 1987-89 рр., коли генеральним секретарем КПК був Чжао Цзіян; Південноафриканська республіка 1978-84 рр. під час президентства П.В. Боти; СРСР 1988-89 рр., коли гене­ральним секретарем КПРС був М.С. Горбачов.

Приклад 13.3

Ліберальні реформатори схильні були розглядати лібералізацію як спо­сіб роззброїти опозицію своєму режимові, не демократизуючи сам режим повністю. Вони готові були пом'якшити репресії, відносити деякі громадянські свободи, послабити цензуру, дозволити більш широке обговорення питань за­гального значення і надати громадянському суспільству - асоціаціям, церкві, спілкам, діловим організаціям - більше простору для ведення справ. Однак лібералізатори не хотіли проводити змагальні вибори з повною участю насе-

кардинально характер системи.

Джерело: Хантингтон С. Третья волна. Демократизація в конце XX века. - М.: РОССПЕН, 2003. - С. 142.