Глава 13. Політико-державнии режим 237

Біхевіористичний режим передбачає певне втручання держа­ви в справи суспільства за допомогою методів стимулювання. Цей термін має своє «історичне» коріння. Справа в тому, що біхевіо­ризм - це напрямок в американській психології та соціології, що пропонує не цікавитися внутрішнім станом людини, а досліджу­вати зовнішні стимули та зворотні реакції. Така постановка пи­тання повинна була допомогти соціальним наукам подолати свою «гуманітарну обмеженість» і стати більш точними.

Консервативний режим спирається на традиції і для їх за­безпечення дуже часто використовує державний примус. Однак в його умовах повага до традицій певним чином стає повагою до закону, а тому домінує правовий державний примус.

Терористичний режим передбачає певну відмову від тради­цій та права. Характерна для нього боротьба з супротивниками методами державного терору призводить до певного державного свавілля, тобто неправового державного примусу.

Усе це можна пояснити на прикладах.

1933-й рік розділив історію СІНА, які спочатку (до 1933 року) були державою з лібертарним режимом, а потім (після 1933 року) стали державою з біхевіористичним режимом. Прикла­дом консервативного режиму було правління генерала де Голля у Франції в часи становлення П'ятої Республіки. Терористич­ний режим - це радянський режим в період так званого «чер­воного терору».

Політичний режим. Теорія держави і права виділяє кілька видів політичного режиму.

Найпоширенішою з них є ідеологічна класифікація, що пе­редбачає позділ політичних режимів на демократичні та неде­мократичні. Раніше до недемократичних режимів належали тиранічні, які були засновані на одноособному правлінні. При цьому влада тирана часто встановлювалася насильницьким шляхом, шляхом захоплення влади та усуненням законної влади з допомогою державного перевороту. Тиранія була хара­ктерна для деяких полісів Еллади. Сьогодні на зміну тираніч­ному режиму прийшли інші різновиди недемократичних ре­жимів - авторитарний та тоталітарний. В умовах авторитарно­го режиму держава декларує, що регулює все, але певна частина суспільних відносин залишається неврегульованою (наприклад, бізнес у Чилі в період правління генерала Августо Піночета Угарте). В умовах тоталітарного режиму держава регулює еко­номіку, політику і ідеологію (Німеччина в період, коли у влади були націонал-соціалісти).

РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ Ліберальний Авторитарний Тоталітарний

Націо на льно-расо аи й

Рис. 13.2. Класифікація політичних режимів

Однак поділ політичних режимів на демократичні та неде­мократичні є не дуже коректним. Насамперед тому, що в цьому випадку демократія стає ідеалом, а держава з так званим неде­мократичним режимом одностайно вважається якоюсь «імпе­рією зла». У цьому випадку поділ на демократичні та недемок­ратичні політичні режими призводить до створення чорно-бі­лих полюсів.

Інша класифікація політичного режиму пов'язана з особли­востями взаємодії держави і громадянського суспільства. У цьо­му випадку виділяються демократичні, авторитарні і тоталітар­ні режими. Слабкість такого поділу полягає в тому, що не зовсім зрозумілим є місце в такій класифікації режиму, що склався в СРСР під час «Перебудови» у 1988-1989 роках.

Саме тому найкращою, на наш погляд, є класифікація всіх по­літичних режимів залежно від типу правового регулювання на демократичні, ліберальні, авторитарні і тоталітарні (рис. 13.2).

Приклад 13.2

О. Новлвр про співвідношення демократизації та лібералізації' Насамперед загальними були причини переходу до форсованої демо­кратизації. Правляча еліта шакала — найефективніший варіант функціонування