Глава 12. Форма держави 21 5

У Катеринбурзі вбили родину дворянина Романова¹, адже жоден з цієї родини вже не мав права на російський трон, а тому не можна говорити про вбивство царської сім'ї.

Престолонаслідування означає, що монарх, як правило, здо­буває свою владу у спадок від попередників. З цієї точки зору безсумнівний інтерес становить Ватикан. Як відомо, «князі церк­ви» обирають Папу. У той же час вважається, що Папа, обираю­чи собі нове ім'я, позбавляється минулого, успадковуючії свій трон від апостола Петра. Так, кардинал Кароль Воитила 16 жо­втня 1978 року став верховним понтифіком Римсько-католи­цької церкви Іваном Павлом II {попередником був Іван Пав­ло І). Таким чином, формально трон здобув не Кароль Воитила, а Іван Павло II. І трон він здобув саме від попереднього Папи, який, у свою чергу, здобув його від попередників. Першим же «спадкодавцем» був апостол Петро.

Третій принцип - непогрішність трону - означає, що мо­нарх не несе відповідальності перед своїми підданими.

Існує поділ усіх монархій на необмежені та обмежені.

В умовах необмеженої монархії монарх зосереджує у своїх руках світську і духовну владу і не обмежений у своїх повнова­женнях.

Обмежена монархія передбачає обмеження влади монарха якимось джерелом або в певній сфері.

Існує дві класифікації необмежених монархій - за доміну­ючим типом влади та залежно від того, що уособлює монарх (табл. 12.1).

За домінуючим типом влади необмежена монархія може бути абсолютною та теократичною.

В умовах абсолютної монархії домінуючим типом влади є світський, тобто державна влада домінує над релігійною. При­кладами абсолютної монархії є Франція XVII століття, Росія і Прусія XVIII століть. Так, у Франції традиційно кардинали (Рі-шельє, Мазаріні) ставали першими міністрами королівства, тим самим підпорядковуючи релігійну владу державній. Лютеран­ська мораль зробила релігію підлеглою для світської влади Прусії, яку очолював Фрідріх Великий. У 1721 році в Росії остаточно було ліквідовано інститут патріаршества і створена бюрократична контора, що відала справами релігії - Духовна Колегія, яка в 1722 році була перетворена на Святий Синод. Тим самим релі­гійна влада в Росії була підпорядкована державі.

¹ Бушков А.А. Россия, которой не бьіло: загадки, вєрсии, гипотезьі. - М.; СПб.; Красноярск, 1997. - С. 506.

21 6 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Теократична монархія передбачає підпорядкування держав­ної влади владі релігійній. Таке становище було характерне для арабського халіфату. Халіф - заступник пророка Мухамеда, який, по суті, створив іслам. Пророк - фігура духовна, а отже, заступник духовної особи є також духовною особою. Насамперед, у руках халіфа зосереджувалася духовна влада. Аналогічне становище на сьогодні панує у Натикані, де глава духовенства, церкви (Папа рим­ський) одночасно є і фактичним правителем держави.

Залежно від того, що уособлює монарх необмежена монархія може бути деспотичною або самодержавною.

Таблиця 12.1. Класифікація необмежених монархій Необмежена монархія

що уособлює монарх ї тип домінуючої влади

Деспотична - Самодержавна - Абсолютна - Теократична -

монарх монарх уособлює домінує світська домінує духовна,

уособлює Бога державу державна влада релігійна влада

В умовах деспотичної монархії монарх уособлює Бога. В його руках зосереджується вся повнота світської та релігійної влади, а сам він проголошується живим Богом або ж привласнює собі повноваження Бога. Існує принаймні два типи деспотій. Найпо­ширенішою з них є Східна деспотія. Прикладом такої монархії є Стародавній Єгипет, де фараон вважався сином Ра (бога Сонця), тобто сам був живим Богом. Другим типом є Західна деспотія, її прикладом є римський домінат часів Діоклетіана Божествен­ного.

В умовах самодержавної монархії монарх уособлює державу. Цей різновид необмеженої монархії був характерним для Віза­нтійської та Російської імперій, Франції часів Людовика XIV, відомого своїм афоризмом: «Держава - це я».

Щодо обмеженої монархії, то існує дві основні класифікації такого різновиду - за функціями та за джерелом обмеження влади монарха (рис. 12.2).

Види обмежених монархій. За функціями обмежену монар­хію можна поділити на представницьку та дуалістичну.

Представницька монархія обмежує владу монарха виключ­но представницькими функціями, її прикладами є сучасні Япо­нія, Швеція, Іспанія, Великобританія тощо.

В умовах дуалістичної монархії в руках монарха зосередже­ні виконавчі (а іноді Й судові) повноваження. Прикладом дуалі­стичної монархії є Монако.