§ 2. Права та обов'язки членів сільськогосподарських підприємств кооперативного типу

1. Кожний член КСГП, ВСГК, СпС має суб'єктивні права, і на нього покладаються юридичні обов'язки, визначені як аг­рарним, так й іншим законодавством.

Ці правомочності членів аграрних підприємств коопера­тивного типу як рівноправних громадян Української держави грунтуються на Конституції України. Всі члени КСГП, ВСГК, СпС користуються правами і несуть однакові обов'яз­ки щодо спільної виробничо-господарської діяльності, що набули свого подальшого розвитку з прийняттям в Україні Законів "Про власність", "Про підприємництво", "Про ко­лективне сільськогосподарське підприємство", "Про сільсь­когосподарську кооперацію", законів і підзаконних норма­тивно-правових актів про приватизацію майна в агропромис­ловому комплексі, а також нової редакції Земельного кодексу та внесенням змін до Цивільного кодексу щодо права приват­ної власності громадян тощо.

Соціально-економічне призначення та юридичний зміст правомочностей членів аграрних підприємств є похідними від правового статусу, завдань та функцій цих підприємств, правомочностей останніх як юридичних осіб, заснованих на ко­лективно-кооперативній власності. Диференціація та особли­вості правовідносин з участю цих аграрних підприємств ле­жать в основі розмежування прав і обов'язків повних та асоційованих членів (фізичних та юридичних осіб). Пра­вомочності членів аграрних підприємств кооперативного ти­пу розмежовуються на: членські організації; членські трудові; членські управлінські; членські майнові; членські соціальні тощо. Правомочності асоційованих членів КСГП, ВСГК роз­межовуються на: членські асоціативні організації; членські асоціативні управлінські з дорадчим голосом; членські асо­ціативні майнові тільки щодо отримання частки доходу та першочергового отримання свого внеску, доходів від їх зе­мельних ділянок.

Правомочності дійсних та асоційованих членів КСГП, І ВСГК. тощо організаційного характеру становлять їхні права | та обов'язки щодо правил вступу до членів цих підприємств, ІЮридичного оформлення членства, регулювання припинення ^Членства, оформлення цього юридичного факту, порядку роз­рахунків та інших наслідків припинення членства.

2. Серед членських правомочностей перш за все громадян цих аграрних підприємств є трудові права та обов'язки цих громадян. їхню основу становлять правові норми Кодексу законів про працю, особливості застосування (не всупереч першим) яких відображено у Статутах аграрних підприємств кооперативного типу. Трудовим та аграрним законодавством регулюються права членів цих підприємств щодо організації, дисципліни, оплати праці, запровадження їхньої підрядно-орендної та внутрішньокооперативної форм. Нормами цих галузей законодавства регулюється також дисциплінарна і матеріальна відповідальність членів аграрних підприємств, охорона праці й охорона здоров'я. У разі порушення членських трудових прав член підприємства може захистити свої права, у тому числі й у судовому порядку.

Управління діяльністю аграрних підприємств здійсню­ся громадянами як повними членами на засадах самоврядування, широкої демократи, гласності, активної участі чле­нів у вирішенні всіх питань діяльності цих підприємств. Саме виходячи із загальносвітових принципів сільськогосподар­ської кооперативної демократії члени цих аграрних підпри­ємств мають право і зобов'язані особисто брати участь в уп­равлінні справами колективних сільськогосподарських під­приємств (виробничого сільськогосподарського кооперативу, спілки селян), обирати й бути обраними до їхніх керівних ор­ганів, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності цих аграрних підприємств, усунення хиб у їхній роботі, зловжи­вань з боку правління та посадових осіб. Активна участь чле­нів цих підприємців у здійсненні кооперативного самовряду­вання (за принципом "один член — один голос" незалежно від розміру його майнової частки-внеску) детально регламен­тується нормами статутів цих підприємств, а також гаранту­ється порядком обрання/відклику та порядком роботи орга­нів управління, чітким розмежуванням їхніх повноважень, порядком голосування (таємним чи відкритим), що визна­чається самими членами і Статутом підприємства.

4. Особливими за своїм призначенням та змістом є член­ські майнові правомочності повних та асоційованих членів аграрних підприємств.

За сучасних умов права та обов'язки майнового характеру членів КСГП, ВСГК, СпС тощо набули нового змісту і, як наслідок, — нових форм і способів реалізації. Як і раніше, ці відносини стосуються, зокрема відшкодування збитків, шко­ди, завданих цьому сільськогосподарському підприємству.

Новим у цих відносинах є те, що на рівні Закону "Про ко­лективне сільськогосподарське підприємство" у ст. 7 зазначе­но, що майно підприємства на праві спільної часткової влас­ності належить його членам. Суб'єктом права власності на підприємстві є саме підприємство як юридична особа, а його члени — в частині майна, яку вони одержать при виході з під­приємства. Новим у цих відносинах є також і те, що на зако­нодавчому рівні встановлено право членів КСГП на частку в спільному майні підприємства, яка має правовий статус паю члена КСГП. Таким же чином Законом "Про сільськогоспо­дарську кооперацію" (ст. 20) кооператив визнається власни­ком будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, продукції, прибутків та іншого майна, придбаного на підста­вах,, не заборонених законом.

5. Незважаючи на певну прогресивність наведених вище норм, Закон "Про колективне сільськогосподарське підпри­ємство" все ж недосить послідовно і чітко регулює майнові правовідносини членів КСГП. Так, на виконання ст. 9 наве­деного Закону у КСГП проводиться паювання майна і ство­рення пайового фонду майна членів цих підприємств. До нього включають вартість основних виробничих і обігових фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідну частку від участі колектив­ного сільськогосподарського підприємства у товарному ви­робництві.

Право члена підприємця кооперативного типу на пайовий фонд майна залежить від його трудової участі в діяльності підприємства. Право члена на свій пай підтверджується вида­ною йому пайовою книжкою, де зазначається у грошовому та відсотковому вираженні його частка в спільному майні КСГП та іншого підприємства. Пайова книжка підписується голо­вою, головним бухгалтером КСГП та скріплюється печаткою. Відомості про частку в спільному майні також дістають своє закріплення у відповідних книгах. Однак на практиці мають місце зловживання як при визначенні самого розміру частки (паю), так і при внесенні змін у ці книжки про пайовий фонд майна. Це, по суті, є єдиною — з позиції права в цілому і з позиції громадян-членів як носіїв суб'єктивних прав — хибою [у правовому забезпеченні реалізації громадянами своїх прав на частку в спільній власності, оскільки зміна цієї частки не може бути проконтрольована громадянином і, відповідно, цей громадянин не зможе у судовому порядку захистити свої (членські майнові права, які можуть порушуватися посадови­ми особами колективних та інших аграрних підприємств.

Однією з важливих форм реалізації членами аграрних під­приємств своїх членських майнових прав є реалізація ними Прав на одержання частини прибутку від діяльності підпри­ємств. Відповідно до ст. 9 Закону "Про колективне сільсько­господарське підприємство" та ст. 24 Закону "Про сільсько­господарську кооперацію", членові КСГП, ВСГК щорічно Нараховується частина прибутку (доходу кооперативу) залеж­но від частки у пайовому фонді. За бажанням члена КСГП Нарахований йому чистий прибуток (дивіденд) може бути виплачено грошима або зараховано в збільшення його частки у пайовому фонді майна. На відміну від цього Закону Закон

"Про сільськогосподарську кооперацію" прямо зазначає, що нарахування і виплата часток доходу на паї здійснюється за підсумками фінансового року з доходу, що залишається у роз­порядженні кооперативу з урахуванням необхідності форму­вання фондів для його розвитку. Статутом сільськогосподар­ського та сільгоспвиробничого кооперативу може бути перед­бачено різний відсоток часток доходу на паї для членів і асо­ційованих членів кооперативу. Закон також передбачає, що відповідно до рішення загальних зборів кооперативу виплата часток доходу на паї може здійснюватися коштами, товарами, цінними паперами, збільшенням паю тощо.

Всі ці відносини детальніше регулюються статутами КСГП та ВСГК.

6. Принципово новим в українському аграрному законо­давстві є правові норми п. 2 ст. 7 та п. 2 ст. 9 Закону "Про ко­лективне сільськогосподарське підприємство", якими визна­чаються правомочності громадян як суб'єктів права власності на майно КСГП та інших аграрних підприємств.

Так, відповідно до наведених норм суб'єктами права влас­ності на майно свого підприємства є його члени. Право роз­поряджатися своїм паєм на власний розсуд член КСГП набу­ває після припинення членства. Членам підприємства нале­жить частина майна (пай) за правом приватної власності, яку вони одержують при виході з підприємства. Таким чином, з наведених вище норм Закону "Про колективне сільськогос­подарське підприємство" випливає висновок, що між КСГП і його членом існують членські відносини, по-перше, щодо передання-одержання паю членом від КСГП, по-друге, щодо юридичного оформлення передання-одержання паю, по-тре­тє, юридичного факту виникнення у громадянина суб'єктив­ного права вимагати своєї частки (паю) з володіння і корис­тування аграрного підприємства-підприємця кооперативного типу. Саме юридичний факт припинення членських відносин породжує у громадянина право на одержання своєї частки — паю, право вимагати від підприємства виконання зобов'язання передати йому (громадянинові) належну частку (пай). Це право громадянина є абсолютним, визнається і захищається державою.

Так само на підставі Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" асоційовані члени мають загальне у разі припи­нення асоційованого членства і першочергове право на отри­мання свого майнового внеску та відповідної частки доходу і повернення їх земельних ділянок у натурі (на місцевості) у разі ліквідації кооперативу.

Таке першочергове право асоційовані члени мають і у разі банкрутства кооперативу, як це випливає із змісту Закону "Про сільськогосподарську кооперацію".

7. Важливим і принципово новим елементом змісту май­нових, що виникають з членства, відносин є відносини спад­кування майна (паю). Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та п. 2 ст. 25 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" пай членів — фізичних осіб, може успадковуватися згідно з цивільним за­конодавством і статутом підприємства. Слід зазначити, що відсутність у статуті підприємства норми про спадкування або невідповідність норм статуту нормам цивільного законодав­ства не можуть обмежувати право членів КСГП, ВСГК інших кооперативів заповідати свою частку в спільному його майні, й також обмежувати право спадкоємців на одержання спад­щини, в тому числі й у натурі.

8. Національним аграрним законодавством встановлено

принципово важливі правила щодо визначення і реалізації

членами сільгосппідприємств кооперативного типу майнових

правомочностей. Відповідно до Законів "Про колективне

сільськогосподарське підприємство" (п. З ст. 9) та "Про

сільськогосподарську кооперацію" (п. 1 ст. 25) у разі виходу з

КСГП, ВСГК інших кооперативів громадянин має право на

одержання своєї частки у спільному майні (паю) натурою,

грошима, цінними паперами. Термін, порядок та інші умови

видання-одержання паю законом не врегульовано. Він регламентується нормами статутів цих КСГП, ВСГК і, як правило,

локальними правовими актами цих КСГП, ВСГК, зокрема положенням про порядок утворення і використання пайового

фонду майна членів колективного та іншого кооперативного

типу підприємства.

На практиці з цього приводу виникає чимало непорозу­мінь. Так, в окремих положеннях про порядок утворення і використання пайового фонду майна членів таких КГСП, ВСГК зазначається, що у випадку виходу з членів такого КСГП, ВСГК пай видається тільки у разі створення селян­ського (фермерського) господарства, або ж вартість паю буде виплачуватися протягом 10 років, або тільки в розмірі до 50 відсотків вартості паю тощо. Подібна практика є правомір­ною, оскільки ці питання не врегульовані законом, а тому віднесені до локальної правотворчості. Останні приймають самі члени цих КСГП, ВСГК інших кооперативів на їхніх за­гальних зборах (зборах уповноважених). Прийняття таких ло­кальних актів в одних випадках ставить за мету недопущення інших конкуруючих приватних форм господарювання, ухи­лення від сплати членами їхніх паїв. У цих випадках члени КСГП, ВСГК інших кооперативів позбавляють самі себе можливості одержати свою частку (пай) на цілком правомір­них підставах.

Приймаючи рішення про виділення-приймання паю, слід керуватися загальними підходами щодо прав громадянина як суб'єкта аграрних та цивільно-правових відносин, з огляду на те, що тільки громадянин (як фізична особа й носій цивільної право- і дієздатності) є повноправним носієм суб'єктних прав, що саме громадянин створює приватні юридичні особи (в тому числі й кооперативного типу), що навіть Закони "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та "Про сільськогосподарську кооперацію" хоча й нечітко, але все ж визнає саме громадянина суб'єктом права власності. Наведені правомочності є первинними і визначальними у відносинах членського майнового характеру, що складаються в аграрних підприємствах.

Тому вважається обгрунтованою практика, заснована на локальних правових актах, коли нема будь-яких обмежень щодо громадян при одержанні ними своєї частки (паю) у разі виходу з членів аграрних підприємців (спілки селян, сільгосп-виробничого кооперативу тощо). Законною є також практика визначення об'єктів видання-передавання громадянинові його паю, а також черговість видання йому майна в рахунок його паю та виконання членських відносин з боку КСГП, ВСГК перед своїм вибулим членом, причому черговість, без­посередньо визначену аграрним законодавством. Так, відповідно до Законів "Про колективне сільськогосподарське під­приємство" (п. З ст. 9) та "Про сільськогосподарську коопе­рацію" (п. 1 ст. 25) визначено таку черговість видання грома­дянинові паю: насамперед натурою (тобто будинками, спорудами, іншою нерухомістю, сільськогосподарською технікою, тракторами, сільськогосподарським реманентом, продуктив­ною худобою тощо), а вже потім — грошима (без будь-якої затримки) або цінними паперами. Земельний кодекс України (статті 50, 51), наведені вище Закони та інше аграрне законо­давство встановлюють, що в разі виходу громадянина з членів підприємства кооперативного типу йому має надаватися зем­ля із земель свого КСГП, ВСГК.

9. Національне право України гарантує всім громадянам право на відпочинок. Поряд із нормами Кодексу законів про працю у Статуті сільськогосподарського колективного та ін­шого підприємства кооперативного типу йдеться про право членів і найманих робітників на відпочинок. Це право, з огляду на специфіку (сезонність тощо) аграрного виробницт­ва, забезпечується встановленням тривалості робочого дня, днів щотижневого відпочинку, наданням щорічних оплачува­них відпусток, а також розвитком та підтримкою соціальної інфраструктури, закладів культури, спорту, соціально-побуто­вого обслуговування тощо.

В аграрних підприємствах кооперативного типу умови і порядок надання відпусток визначено у Правилах внутріш­нього розпорядку цих КСГП, ВСГК, відповідно до Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р. У цих Правилах право, зокрема на відпочинок членів КСГП, ВСГК у вигляді щорічно оплачуваних відпусток, конкретизується залежно від сфери застосування праці члена в кооперативному підприємстві, але не менше 24 календарних днів. Додаткові відпустки надаються членам підприємства згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість праців­ників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та особливий Характер праці" від 17 листопада 1997 р. за №1290'.

10. Як і всі громадяни України, члени аграрних підпри­ємств мають право на одержання державних пенсій. Аграрні підприємства мають право встановлювати своїм ветеранам праці, скаліченим на роботі, іншим соціальні) не захищеним верствам населення (членам КСГП, ВСГК тощо, членам їхніх родин, учителям, медпрацівникам тощо) матеріальну допомо­гу та персональні додаткові пенсії. Розмір цих допомог та пенсій встановлює саме КСГП, ВСГК тощо. Єдине, що може стримувати надання такої адресної допомоги, — це брак кош­тів, інші фактори неправового характеру.

Питанням соціального розвитку села в Україні приділяєть­ся велика увага. Свідченням цього є прийняття спеціального закону, загальнодержавної та регіональних програм тощо. Зокрема, встановлюються право селян на одержання від під­приємства допомоги у набутті спеціальності, підвищення ква­ліфікації, в одержанні путівок до санаторіїв та інших курорт­но-лікувальних закладів, право на культурно-побутове обслу­говування, на допомогу в будівництві житла і господарських будівель, забезпечення паливом і на задоволення інших по­треб у порядку, встановленому, зокрема, загальними зборами (зборами уповноважених) членів КСГП, ВСГК інших під­приємств.

11. Законами "Про власність", "Про колективне сільсько­господарське підприємство", "Про підприємства в Україні", "Про сільськогосподарську кооперацію", Статутами колек­тивного та іншого кооперативного типу підприємств (спілок селян) на членів цих КСГП, ВСГК та інших кооперативів по­кладаються певні обов'язки. За своїм призначенням і змістом ці обов'язки спрямовані на досягнення статутних завдань, одержання прибутку, зміцнення конкурентоспроможності» са­мого КСГП, ВСГК та інших кооперативів на ринку, недопу­щення його банкрутства тощо.

Так, члени і перш за все дійсні члени-громадяни підпри­ємства зобов'язані: сумлінно додержувати вимог статуту й ін­ших локальних актів, а також рішень органів управління та розпоряджень голови правління, керівників виробничих під­розділів і спеціалістів; сумлінно працювати в КСГП, ВСГК, додержувати трудової та технологічної дисципліни і Правил внутрішнього розпорядку; додержувати умов укладених дого­ворів з органами управління (правлінням); брати участь сво­їми паями у формуванні фондів свого підприємства (коопера­тиву, спілки), необхідних для досягнення статутних завдань та функцій цих підприємств кооперативного типу; відшкодо­вувати збитки, завдані підприємству з їхньої вини через при­тягнення їх до матеріальної відповідальності; раціонально ви­користовувати природні ресурси, насамперед землю, водо­йми, ліси, берегти природу і охороняти її багатства.

На відміну від дійсних асоційовані члени за Законом "Про сільськогосподарську кооперацію" зобов'язані: робити пайові внески у створення та розвиток кооперативу, вносити додаткові пайові кошти дотримувати статуту. Інші обов'язки асоці­йованих членів деталізуються у статутах ВСГК.