logo search
Теор_я держави _ права (Сухонос)

Глава 22. Реалізація і тлумачення права 469

  1. «нижча критика» - перевірка правильності тексту норматив­ но-правового акта. Іноді буває так, що нормативне-правовий акт змінюється. Тому необхідною є «нижча критика», тобто перевірка правильності тексту нормативне-правового акта. Текст цього акта аналізується за останньою редакцією зі змі­ нами та доповненнями. Особливо уважно через можливі по­ милки, перекручування слід ставитися до норм, що розміще­ ні в різних збірниках чи коментарях. Тому слід користува­ тися офіційними виданнями;

  2. з'ясування змісту норми права за допомогою тлумачення. Тут маються на увазі способи тлумачення.

Вирішення справи — процес, що може бути розглянутий і як формально-логічний, і як творчий, і як державна-владний. Розглянемо процес застосування права на прикладі.

Ж., 11 грудня 1990 року в Москві купив на базарі у свого знайомого килим. Прийшовши додому, він з'ясував, що килим завеликий для кімнати. Тому наступного дня Ж. надіявся продати його. Проте такі дії викликали його затримання за спекуляцію. Справа була передана до суду.

Перша стадія - встановлення фактичних обставин справи. Фактичні об­ставини були встановлені за допомогою доказів: свідчення свідків, даних екс­пертизи тощо.

Друга стадія - формулювання юридичної основи справи, що передба­чала певні дії. Насамперед це стосувалося вибору норми, що підлягала б застосуванню. У даному випадку були застосовані норми кримінального права, зокрема норми, що містились у статті 154 КК РРФСР «Спекуляція», якою зазначалося, що «спекуляція, тобто скупка та перепродаж товарів чи інших предметів з метою наживи карається позбавленням волі на строку до двох років з конфіскацією майна...*. У результаті «вищої критики» було встановлено, що ця норма на території Росії не відмінялася і Ж. е фізичною осудною особою, що досяг вже двадцяти чотирьох років, а тому може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за спекуляцію. Проте, «нижча критика» встановила, що до цього випадку слід застосовувати не тільки статтю 154 КК РРФСР, а й її нову редакцію, яка з'явилася в результа­ті прийняття 31 жовтня 1990 року Закону СРСР «Про посилення відповідаль­ності за спекуляцію, незаконну торгову діяльність і за зловживання у торгі­влі». Проте в цьому законі спекуляція визначається у статті 1 як «...скупка товарів, «а які встановлені державні ціни в роздріб, на підприємствах (орга­нізаціях) торгівлі, а також інших підприємствах, що здійснюють реалізацію товарів населенню, та їх перепродаж з метою наживив. Саме це було останньою редакцією статті 154 КК РРФСР, і саме її спід було б застосову­вати. З'ясувавши за допомогою тлумачення, що в даному випадку не було скупки товару, на який було встановлено державну ціну в роздріб, адже останнє зробив знайомий Ж., а, крім того, цей знайомий не е підприємст­вом торгівлі, суд приступив до останньої стадії.

470 РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Третя стадія — вирішення справи - передбачала звільнення Ж. від кримі­нальної відповідальності. На нашому прикладі, з погляду формальної логіки, вирішення справи - це процес аналізу фактів, що доводили вину Ж. Творчість у процесі вирішення справи полягала в тому, що суддя на підставі своїх знань та переконань визначив, що Ж. не винен у факті спекуляції. Державно-влад­ним процес вирішення справи став у результаті винесення судом вироку від Імені держави.

За результатами правозастосуваннл виноситься акт застосу­вання права. Тому своєрідною додатковою стадією може висту­пити державно-примусова реалізація акта застосування права.

Акти правозастосування. Акт застосування права - це пра­вовий акт компетентного органу або посадової особи, виданий на підставі юридичних фактів і норм права, що визначає права, обо­в'язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб.

Особливості актів правозастосування:

  1. Вони видані компетентними органами або посадовими особа­ ми внаслідок тога, що посадові особи та державні органи ма­ ють свою компетенцію: наприклад, суди виконують функцію правосуддя і виносять спеціальні акти застосування права: вироки (з кримінальних справ) та рішення (з цивільних справ).

  2. Вони строго індивідуальні, адже акти застосування права сто­ суються конкретних осіб.

  3. Вони виковують функції індивідуального регулювання, тоб­ то акти застосування права визначають конкретні права та обов'язки чи конкретну міру юридичної відповідальності.

  4. їхня реалізація забезпечується державним примусом. Це означає, що акти застосування права реалізуються за допо­ могою державного примусу. Особа може сперечатися з орга­ ном держави, але коли рішення вже прийнято, держава си­ лою змушує особу коритися.

Акти застосування права можуть класифікуватися за суб'єк­тами прийняття, за способом прийняття, за характером право­вого впливу, за значенням у процесі застосування права та за формою (табл. 22.2).

Так, за суб'єктами прийняття акти застосування права можуть поділятися на ті, що виходять від органів законодавчої і виконавчої влади (до таких актів належать розпорядження Ка­бінету Міністрів України, укази Президента України про надан­ня чи позбавлення громадянства або про помилування, накази в міністерствах тощо), акти контрольно-наглядових (протест про­курора) та судових (вирок) органів, а також акти органів місце­вого самоврядування (розпорядження мера міста).