§ 1. Теорія держави і права як наука

У Стародавньому Китаї існувало прокляття: «Щоб вам жити в епоху змін*¹. На противагу цьому відомий російський поет Ф.І. Тютчев писав: «Блажен, кто посетил сей мир в его минутьі роковьіе...»². Наш час ознаменований і вирішальними хвилина­ми, і змінами. Сучасне українське суспільство знаходиться на зламі свого існування. І не випадково сьогодні все більш зростає його потреба в грамотнях юристах, що не тільки б змогли захи­стити права його членів, а й грамотно сформулювати закони щодо захисту суспільства.

Фахівці з цивільного права забезпечують правове функціонування підприємницької діяльності, фахівці з адміністративного права займаються державним управлінням. Однак адміністративне, кримінальне, цивільне право - це галузі права. Вихідним мате­ріалом для них служить теорія права, що є складовою частиною фундаментальної науки - теорія держави і права.

Значення теоретичних працювань досить велике. У 1973 році видатний американський соціолог Д. Белл написав книгу «При­йдешнє постіндустріальне суспільство», де висловив думку про те, що в умовах постіндустріальної цивілізації, до якої належать сус­пільства провідних країн світу, центральне місце посідають теоре­тичні знання³. Водночас слід зазначити, що будь-яка теорія, тобто система суджень, ідей , понять , набуває статусу науки , якщо піднімається до розробки достовірних

¹ Кинг С. Несущая огонь // Кинг С. Иабранньїе произведения: В 3 т. - СПб.,1992. - Т. 1. - С. 172.

'Тютчев Ф.И. Цицерон // Тютчев Ф.И. Сочинения: В 2 т. - М., 1980. - Т. 2. - С. 62.

¹ Белл Д. Грядущеє постиндустриальное общество. Опьгг социального прогнозирования -М„ 1999. - С.18.

і узагальнених об'єктивних знань про певні явища і процеси дійсності, що пропонують систему при­йомів, способів (механізм) використаная цих знань у суспільній практиці. Наука включає творчу діяльність вчених, спрямовану на отримання всієї суми беззаперечних і наявних знань як результат наукового виробництва. Наука, на відміну від інших видів діяль­ності, забезпечує збільшення знань, відкриває нові обрії в певній сфері і цим стимулює будь-яку іншу діяльність.

Відмінність науки від буденного пізнання полягає в тому, що:

1. наука відображає істинні знання про об'єктивну реальність, тобто є істинною;

1. її дослідження не зводяться до об'єкту буденного досвіду; якого в повсякденному житті не обов'язкове;

3. наука є об'єктивною - для неї характерний специфічний апа­рат процедур і методів, що використовуються спеціалістами для здобуття і перевірки знань;

4. наукове знання - це завжди систематизоване знання. Нау­ка зіставляє всі свої наукові результати з існуючою системою аксіом, положень чи постулатів і лише після цього додає їх до загальної скарбниці наукових знань.При цьому попередні знання не знищуються, а лише переосмислюються та уточ­нюються;

5. наукове знання завжди має загальний характер, оскільки апе­лює не стільки до унікальних можливостей видатних людей, скільки стає доступним для всіх, хто має відповідну підготов­ ку. Однак це не означає, що наука не має власної спеціальної мови - термінів, понять, символів чи законів;

6. про науку можна говорити лише тоді, коли процес здобуття нових знань та їх систематизації стає не лише засобом діяль­ності людей (як це було на початку історії людства), а однією з її самостійних цілей. При цьому наука є могутньою силою перетворення суспільства.

Таким чином, можна запропонувати таке визначення науки:

Наука ~ це система зиань про світ та людину, закономірності їхнього виникнення і розвитку, що здобуті за допомогою пе­вних методів і характеризуються об'єктивністю, здатністю до розвитку та точністю.

Будь-яка наука містить:

1. Предмет дослідження - ті властивості, зв'язки, відносини об'єктивної реальності, що включені в процес пізнання.

2. Методи - принципи пізнання, пізнавальні прийоми та спосо­ би, за допомогою яких досліджується предмет науки.

3. Категорії (мова науки) - поняття, в яких виражається зміст

4. Форми знання - закони, теорії, описи, в яких виражаються ідеї про об'єктивну реальність.

5. Функції - основні напрямки діяльності, що пов'язані з задоволенням потрібною в суспільстві.

Залежно від застосування результатів наукових результатів у практичній діяльності, усі науки можуть бути або прикладни­ми, або фундаментальними. Прикладні науки використовують дані прикладного дослідження на практиці.

Спрямованість на дослідження глибинних і найбільш суттє­вих зв'язків і відносин дозволяє вважати теорію держави і права фундаментальною наукою, що (на відміну від галузевих наук, знання яких мають більш прикладний характер) прагне роз­крити стійкі глибинні зв'язки державно-правового життя, ви­значити його історичний рух. Вона має за мету отримання, від­новлення і поглиблення узагальнених достовірних знань про дер­жаву і право. Унікальність теорії держави і права полягає в тому, що вона не обмежена в часі й просторі, тобто для пізнання держав­но-правових явищ теорія держави і права може досліджувати державу і право будь-якої країни у будь-який історичний про­міжок часу. Крім того, теорія держави і права не має просторо­вих меж, тому що вивчає узагальнено країни всього світу, і часо­вих - тому що держава і право розвиваються в часі, отже, і тео­рія держави і права розвивається в часі.

Викладене дозволяє запропонувати таке визначення теорії держави і права:

Теорія держави і права - це загальнотеоретична, фундамен­тальна соціальна наука про закономірності виникнення, роз­витку та функціонування держави, права і правосвідомості взагалі, про типи права і держави, зокрема про їх загально­людську та класово-політичну сутність, зміст, форму, функції та долю.

Питання для самоконтролю

1. Чому теорія держави і права не має просторових і часових меж?

2. У чому полягає відмінність науки від буденного знання?

3. Що таке наука?

4. Що таке предмет дослідження?

5. Що таке метод науки?

6. Що таке категорія науки?

7. Що таке форма знання?

8. Що таке функції науки?

9. Що таке прикладні науки?

10. Якою наукою є теорія держави і права з погляду практичних результатів?

11. Що таке теорія держави і права?