§ 1. Поняття, ознаки і вили правовідносин Поняття і ознаки правовідносин.

Правовідносини, - це виникаючий на основі норм права суспіль­ний зв'язок, учасники якого мають суб'єктивні права і юридич­ні обов'язки, забезпечені державою.

До ознак правовідносин можна віднести такі.

Правовідносини — це відносини суспільні, тобто відносини між людьми та їх організаціями. Правовідносини складаються між людьми чи колективами як суб'єктами права з приводу соціальних благ чи забезпечення якихось інтересів. В епоху Се­редньовіччя існували правовідносини з тваринами чи предмета­ми. Так, у Росії в період Смути XVI століття батогами побили дзвін, який дзвонив, коли було вбито царевича Дмитра (мається на увазі так званий Лжедмитрій І), а потім цього дзвона було заслано до Сибіру¹. Сьогодні ж таких відносин існувати не може. Так, якщо людина знущається з тварин, то в правовідносини вона вступатиме не з тваринами, а із спеціальними державними орга­нами, які займаються захистом тварин.

Правовідносини існують у нерозривному зв'язку з юридич­ними нормами, що виступають нормативною базою їх виникнен­ня, зміни і припинення. Інакше кажучи, правовідносини - це відносини між людьми, що регулюються нормами права: відно­сини стосовно купівлі-продажу певного товару регулюються пра­вилами, які закріплені цивільним правом. Узагалі правовідно­сини виступають як спосіб реалізації норм права, тобто норми

¹ Див.: Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебник. - X., 2000. - С. 375.

480 РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

права втілюються в правовідносинах, відбувається їх індивідуалі­зація стосовно суб'єктів і конкретних ситуацій. У нормах права уже закладені правовідносини, але в абстрактній формі. Іноді може бути реалізація правових норм, проте правовідносин може не бути. Як приклад такої ситуації можна навести юридичну аналогію.

Учасники правовідносин пов'язані взаємними юридичними правами й обов'язками, що виникають у суб'єктів права пр: настанні певних юридичних фактів. Так, юридичним фактої правовідносин купівлі-продажу є відповідний договір, учасник: якого (суб'єкти права) пов'язані між собою певними юридични­ми (тобто закріпленими в юридичних актах) правами та обов'я­зками. Так, одна сторона (продавець) зобов'язана передати май­но у власність покупцеві, а інша сторона (покупець) зобов'язана прийняти це майно і сплатити за нього певну грошову суму. Це врегульовано ст. 665 Цивільного кодексу України. Згідно з прин­ципом: «Немає права без обов'язку, а обов'язку без права» - про­давець здобуває право власності на гроші, а покупець - на майно.

Для правовідносин характерна визначеність, індивідуалізо-ваність. У структуру правовідносин включається об'єкт, суб'єкт та зміст. Неможливі правовідносини між суб'єктами взагалі, якщо ці суб'єкти не визначені: Іванов Петро Сидорович або АО «МММ», тобто суб'єкти повинні бути конкретизовані. Крім того, обов'яз­ково слід зазначити об'єкт правовідносин: конкретні речі (стіл, акції тощо). Таким чином, індивідуалізованість означає, що в правовідносинах чітко зазначені суб'єкти правовідносин. Визна­ченість - це чітка вказівка на конкретний об'єкт правовідносин.

Правовідносини лають вольовий характер. Це означає, що вони пов'язані як із державною волею (право), так і з індивіду­альною волею конкретного суб'єкта (психологічний момент дії < права), тобто дізнавшись про закон і оцінивши його, людина ви­рішує, що вона буде робити в умовах, передбачених законом.

Вольовий характер правовідносин виявляється у двох ас-

1. у втіленні в них волі (інтересу) держави, оскільки правовід­ носини виникають на основі норм права;

2. у втіленні в них валі (інтересу) учасників правовідносин - вони пов'язані предметом інтересу та досягненням його ре­ зультату.

Слід, однак, зазначити, що правовідносини можуть виникати і припинятися, незважаючи на волю (інтерес) їх учасників. Так, наприклад, потерпілий втягується в кримінально-правові відно­сини із злочинцем навіть усупереч своєму бажанню.