§ 3. Юридична відповідальність

Поняття, ознаки і види юридичної відповідальності. Як зазна­чалося вище, юридична відповідальність є ретроспективною. Проте деякі правознавці вважають, що вона може бути і проспектив-ною. Як приклад вони наводять конституційну відповідальність депутатів за прийняті рішення. Проте, на нашу думку, у даному випадку ця відповідальність може носити моральний характер, але аж ніяк не юридичний.

Юридична відповідальність - це застосування уповноваже­ною особою до правопорушника передбачених санкцією юри­дичної норми міри державного примусу, вираженого у формі позбавлень особистого, організаційного або майнового характеру.

Ознаки юридичної відповідальності:

1. Юридична відповідальність передбачає державний примус. Можна сказати, що юридична відповідальність - це обов'язок особи, що скоїла правопорушення, потерпати від певного негатив­ ного впливу з боку держави, яка примушує цю особу виконувати зазначений обов'язок. Такий примус, як правило, е правовим.

2. Кількісні показники. Це означає, що юридична відповідаль­ ність - це не примус «взагалі», а певна «міра» такого примусу, чітко окреслений його обсяг. Тут мається на увазі, що в законо­ давстві зазначається певний термін ув'язнення чи певний роз­ мір штрафу тощо.

3. Наявність фактичної підстави. Фактичною підставою юри­ дичної відповідальності є правопорушення. Юридична відпові­ дальність пов'язана з правопорушенням, вона слідує за ним і звернена на правопорушника.

1. Відповідальність тягне за собою негативні наслідки (по­ збавлення) для правопорушника. Такими наслідками е обмеження його прав (позбавлення волі, батьківських прав) та покладання на нього нових додаткових обов'язків (сплата певної суми, здій­ снення певних дій тощо).

2. Характер і обсяг позбавлень встановлюється в санкції юри­ дичної норми. Наприклад, недотримання нотаріальної форми угоди призводить до визнання самої угоди недійсною.

3. Покладання позбавлень, застосування державно-примусо­ вих заходів здійснюється в ході правозастосовчої діяльності компетентним державним органом у строго визначеному зако­ ном порядку і формах. Це означає, що поза процесуальною фо­ рмою юридична відповідальність неможлива.

В Україні найпоширенішими видами юридичної відповіда­льності е кримінальна, адміністративна, цивільно-правова, дисци­плінарна і матеріальна.

Кримінальна відповідальність - настає за вироком суду на підставі Кримінально-процесуального Кодексу за вчинення зло­чину. Поширені види покарання: позбавлення волі, виправні роботи, штраф тощо. Так, наприклад, за вчинення вбивства з корисливих мотивів можлива кримінальна відповідальність у формі довічного позбавлення волі.

Адміністративна відповідальність - настає за постановою адміністративних органів на підставі Кодексу про адміністративні правопорушення за вчинення адміністративних проступків. Поширений вид покарання - штраф. Можливий адміністратив­ний арешт терміном до 15 діб включно. Так, за безплатний про­їзд на міському транспорті передбачено штраф.

Цивільно-правова відповідальність - настає за рішенням суду на підставі Цивільно-процесуального Кодексу за вчинення цивіль­но-правових деліктів. Поширені види покарання - пеня (штраф, неустойка), відшкодування шкоди. Може бути відшкодування збитків. Так, за невиконання зобов'язань за договором можлива цивільно-правова відповідальність у формі пені.

Дисциплінарна відповідальність - настає на підставі наказу адміністрації підприємства відповідно до Кодексу законів про працю за скоєння дисциплінарного проступку. Поширені види покарання - догана і звільнення. Так, за прогул (відсутність на робочому місці протягом більше трьох годин) встановлена дис­циплінарна відповідальність у формі звільнення.

Матеріальна відповідальність ~ настає на підставі наказу адміністрації підприємства згідно з Кодексом законів про пра­цю за заподіяння матеріального збитку підприємству. Поширений

51 4 РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

вид покарання - грошове стягнення. Матеріальна відповідаль­ність може бути підвищеною, повною і обмеженою. Повна мате­ріальна відповідальність — матеріальний збиток підприємству стягується повністю незалежно від заробітної плати правопору­шника. Підвищена матеріальна відповідальність - невеликий матеріальний збиток підприємству, установі, організації стягу­ється у кратному розмірі (наприклад, п'ятикратному), але не бі­льше середнього заробітку правопорушника. Обмежена матері­альна відповідальність - стягнення матеріального збитку обме­жується розміром заробітної плати правопорушника.

Вище вже згадувалось про конституційну відповідальність. Проте її прихильники вважають, що може існувати й ретроспе­ктивна конституційна відповідальність. Як приклад вони наво­дять імпічмент президенту, що є своєрідним варіантом ретро­спективної конституційної відповідальності. Не намагаючись когось переконати, зазначимо, що імпічмент є нічим іншим, як своєрідним варіантом дисциплінарної відповідальності прези­дента за неналежне виконання своїх обов'язків.

Принципи юридичної відповідальності. До принципів юри­дичної відповідальності належать законність, справедливість, не­зворотність настання, доцільність, індивідуалізація покарання, від­повідальність за вину і неприпустимість подвоєння покарання.

Принцип законності означає вимогу суворої і неухильної реалізації правових розпоряджень. Для визнання відповідаль­ності юридичною важливе значення має дотримання правозасто-совчими органами норм права.

Принцип справедливості складається з таких вимог:

1. Не можна призначати кримінальне покарання за проступ­ ки. Мається на увазі, що не можна за безплатний проїзд у суспі­ льному транспорті карати кримінальним порядком: позбавля­ ти волі на кілька років чи страчувати.

2. Закон, що установлює відповідальність або посилює 'її, не має зворотної сили. Згадайте приклад про кримінальну відпові­ дальність за вбивство інопланетянина (глава 3 «Правові аксіо­ ми»). У даному випадку закон, який встановлював би подібну кримінальну відповідальність, не поширювався б на вбивства інопланетян, що були скоєні до прийняття зазначеного закону.

3. Якщо шкода, заподіяна правопорушенням, має зворотний характер, юридична відповідальність повинна забезпечувати її відшкодування. Це, наприклад, можливо в трудовому праві у випадку притягнення до матеріальної відповідальності, коли особа, що зламала станок на підприємстві, несе матеріальну відповідай-

ність у певному обсязі. Це також можливо в цивільному праві,

відшкодувати шкоду, а й збитки.

4. За одне правопорушення можливе лише одне покарання. Мається на увазі основне: позбавлення волі, смертна кара тощо. Додаткове покарання: конфіскація майна, позбавлення батьків-

5. Відповідальність несе той, хто порушив закон. Мається на увазі, що ніхто не зобов'язаний відповідати за те правопорушення, яке не скоїв. Тут є певні нюанси: за об'єктивно-протиправні діян­ ня, скоєні психічно хворими чи малолітніми, юридичну відповіда­ льність можуть нести їхні батьки, опікуни тощо.

6. Вид і міра покарання залежать від «ваги» правопорушен­ ня. Наприклад, за вбивство за обтяжуючих обставин покарання може бути досить суворим (до довічного ув'язнення), а за безплат­ ний проїзд у міському транспорті - більш м'яким (штраф).

Незворотність настання означає неминучість настання юридичної відповідальності за скоєне правопорушення. Маєть­ся на увазі, що юридична відповідальність «висить над шиєю» правопорушника, як той меч, що будь-якої миті зітне голову. Звісно, можливе ненастання покарання: відстрочка виконання вироку, умовне ув'язнення тощо. Однак це не означає, що прин­цип незворотності настання юридичної відповідальності є відсу­тнім. Навпаки, особа, що умовно засуджена, не має більш права скоювати будь-яке правопорушення (не обов'язково криміналь­ного характеру). Коли особа скоює правопорушення, вона повин­на знати, що рано чи пізно правосуддя візьме гору і ЇЇ засудять.

Принцип доцільності полягає в неприпустимості звільнення правопорушника від юридичної відповідальності без законних підстав. Іноді буває так, що під приводом доцільності, ефектив­ності, політичних, ідеологічних і інших неправових мотивів осо­бу звільняють від покарання. Прикладом цього може бути ам­ністія бандитів, громил та інших злочинців, проведена в 1917 році Ф. Корейським (так звані «керенські пташки»), їх звіль­нили як жертв царизму.

Індивідуалізація покарання - відповідальність за скоєне правопорушення винний повинен нести сам. Це випливає з принципу справедливості. Крім того, тут мається на увазі, що не можна притягти «правопорушника взагалі» до юридичної відповідальності. Це обов'язково має бути конкретний право­порушник.

516 РОЗДІЛ5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Відповідальність за вину може настати лише в разі наявно­сті вини правопорушника. Ця вина може бути у формі умислу або необережності.

Неприпустимість подвоєння відповідальності - це непри­пустимість поєднання двох і більше видів юридичної відповіда­льності за одне правопорушення. Останній принцип е сумнів­ним. Це пов'язано з тим, що деякі злочини можуть мати, крім покарання в кримінальному порядку, ще і цивільно-правові по­зови (заподіяння тяжких тілесних ушкоджень тощо).

Питання для самоконтролю

1. Що таке юридична відповідальність?

2. За що настає кримінальна відповідальність?

3. За що настає адміністративна відповідальність?

4. За що настає цивільно-правова відповідальність?

5. За що настає матеріальне відповідальність?

6. За що настає дисциплінарна відповідальність?

7. Які існують принципи юридичної відповідальності?

8. Що означає принцип законності?

9. Що означає незворотність настання юридичної відповідальності? 10. Що означає доцільність юридичної відповідальності?

12. Що таке відповідальність за вину?

13. Що означає неприпустимість подвоєння відповідальності?

Завдання для дискусії

1. Порівняйте таблиці 24.1 та 24.2 і вкажіть, яка з них, на ваш погляд, є більш правильною і чому.

2. Проаналізуйте приклад 24.1 і вкажіть, чи вчинив Ломейко пра­ вопорушення і чому.