Глава 24. Правова поведінка і юридична відповідальність 509

Уявимо собі: йде Ояма вулицею, а назустріч йому вибігає озброєна піс­толетом людина. З криком: «Давай гаманець» - вона кидається до Оями. Захищаючись, Ояма калічить нападника. Після того як нападник вийде з лікарні, І тюрму. Чому? Річ у тому, що з моменту його озброї іманецьв - він скоїв злочин, що носить назв/ розбійно

нападу -ність соці-

«Давай г

•о не обов'

злочину з формальним складом, для

ально-негативних наслідків.

Рис 24.1. Суб'єктивна сторона правопорушення

Мотив - спонукальні причини, що підштовхнули правопо­рушника до вчинення правопорушення. Найпоширенішими мо­тивами є користь, помста, хуліганство тощо.

Мета - той результат, що бажав досягти правопорушник при вчиненні правопорушення. Так, метою при користі е заволо-діння майном.

Вина - психічне ставлення особи до скоєного нею правопо­рушення. Як правило, суб'єктивна сторона правопорушення ви­ражається саме у вині. Мотив і мета - факультативні елементи суб'єктивної сторони складу правопорушення. Вина - обов'яз­ковий. Вона виражається у формі умислу і необережності.

Умисел може бути прямим і непрямим.

Прямий умисел - особа усвідомлює факт свого діяння, перед­бачає настання соціальне негативних наслідків свого діяння і

510 РОЗДІЛ5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

бажає їхнього настання. Так, у випадку вбивства за допомогою снайперської гвинтівки суб'єкт усвідомлює, що він стріляє, пе­редбачає смерть жертви і бажає їй смерті.

Непрямий - особа усвідомлює факт свого діяння, передба­чає настання соціальне- негативних наслідків свого діяння і свідомо припускає їх настання або ставиться до них байдуже. Так, при політичному теракті в людному місці за допомогою бомби терорист усвідомлює те, що він закладає бомбу, передба­чає загибель багатьох жертв і ставиться до цього байдуже, адже головне для нього - заявити про себе, про свої погляди, про свою програму.

Необережність може виражатися у формі самовпевненості і у формі недбалості.

Самовпевненість - особа усвідомить факт свого діяння, пе­редбачає настання соціальне негативних наслідків свого діяння, але самовпевнено розраховує на їхнє запобігання.

Так, П., який напередодні посперечався з І. з приводу ділянки, вирішив йому помститися. Побачивши, що І. заснув у своєму котеджі, П. підпалив будинок. Потім він казав, що розраховував на те, що І. зможе вчасно вийти з нього, але цього не сталося: І. задихнувся в диму. У даному випадку е вина у формі самовпевненості, адже П. усвідомлював те, що він підпалює будинок, передбачає загибель І. (врешті-решт він говорив про те, що І. міг би й вискочи­ти з будинку), але самовпевнено розраховує на те, що І. вискочить з будинку.

Недбалість ~ особа усвідомлює факт свого діяння, але не передбачає соціальне негативних наслідків, хоча повинна і мог­ла їх передбачати. Як правило, правопорушення з цією формою вини трапляються на будівництві при порушенні правил техні­ки безпеки.

Будівельник С., який брав участь у будівництві нового багатоповерхового будинку, прибирав сміття на десятому поверсі. Зібравши щебінь, скло, розбиті цеглини, він вирішив не спускатися вниз, а зберегти час і викинути сміття з десятого поверху. Подивившись униз, С. подумки зазначив, що там нікого не­має. Втім, він помітив, що внизу - не глуха стіна, а є лоджії та балкони. Проте це не завадило Йому кинути сміття вниз, що він і зробив. У цей час через балкон на першому поверсі, зберігаючи час (не захотів йти через двері), виліз

голову, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження. У даному випадку в наявності с недбалість, адже С. усвідомлював те, що він викидає сміття з десятого поверху. І, хоча він не передбачав появи виконроба, проте він повинен був і міг передба­чити появу на першому поверсі будь-кого, хто ризикує підпасти під це сміття.