Глава 14. Тип держави; сутність, класифікація і структура 271

жави за лібертарно-юридичним підходом є етнічний тип дер­жави. При цьому члени відповідного етносу (наприклад, римля­ни) були суб'єктами права і державної влади, а нечлени - раба­ми і об'єктами права і державної влади.

Подолання рабства призводить до того, що етнічна нерівність поступається місцем нерівності становій. Усі члени суспільства визнаються суб'єктами права і державної влади, але різною мі­рою. В умовах станового типу держави і права кожен був таким суб'єктом саме як член відповідного стану. Внутрішньо-станова рівність при цьому поєднувалася з міжстановою нерівністю.

З початком буржуазних революцій виникає індивідуаліс­тичний тип держави і права. В умовах цього типу людина стає суб'єктом права не як член якогось етносу чи стану, а як самостійний політичний індивід в результаті відокремлення сфер політичного і приватного життя та формування неполі-тичнсто громадянського суспільства на противагу політичній державі.

Сучасний тип держави і права можна назвати гуманітарно-політичним або природно-позитивним, оскільки він поєднує як приватні, так і публічні принципи права та держави. Саме в рамках цього типу відбувається закріплення в основних законо­давчих актах природних прав і свобод людини. Таке закріплен­ня зумовлює те, що держава тепер захищає ці права і свободи. Але водночас в державі з'являються певні привілеї для людини-громадянина порівняно з людиною-негромадянином. Поділ прав і свобод на належні лише людям (приватний компонент) і належ­ні громадянам (публічний компонент) складає основу гуманіта­рно-політичного типу держави.

Зазначені типи держави - етнічний, становий, індивідуаліс­тичний та гуманітарно-політичний - являють собою історично змінюючі одне одного форми та ступені зростання в розвитку людської свободи від стародавніх часів до сучасності.

Політико-правовий критерій типології держави. В основу цього підходу (основоположник Г.В. Назаренко¹) покладено осо­бливості державно-правової системи, що характеризують право­ве становище різних верств населення і способи державного за­хисту соціального статусу громадян.

За цим критерієм можна виділити такі типи держав - ста­новий, представницький і цивілізований.

¹ Назаренко Г.В. Теория государства й права: Учеб. пособ. - М., 1999. - С. 35-36.

272 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Характеризуючи становий тип держави, слід мати на увазі, що він законодавче закріплює і захищає нерівне становище різ­них класів та станів, а також привілеї різних соціальних груп всередині стану. Якщо порівняти цей критерій з формаційним підходом до типології держави, то ми побачимо, що становому типу держави відповідає рабовласницька і феодальна держава.

На відміну від станової сучасна представницька держава .законодавче закріплює формальну рівність громадян. Представ­ницькому типу держави відповідає право формальних можливо­стей, яке фактично не гарантує і не забезпечує рівності тим, хто не може скористатися послугами адвоката чи не має зв'язків у суспільстві.

Цей недолік має бути подоланим в рамках цивілізованого типу держави. Саме він повинен подолати формалізм права за допомогою системи соціальних гарантій, у тому числі всебічну підтримку соціальне не захищених верств населення - безробіт­них, пенсіонерів, інвалідів, студентів тощо. Цьому типу відпові-

Соціетальний критерій типології держави. В Росії з'явила­ся типологія, яка затверджувала соціетальний підхід до держа­ви і суспільства. Суть цього підходу (його основоположником можна вважати Р.Т. Мухаєва¹) полягає в тому, що держава може служити суспільству або навпаки. За цим підходом виділилися такі типи держав, як поліцейська, правова і соціальна.

Поліцейська держава характеризується всебічною опікою над населенням та надзвичайним розвитком карної функції, яку здійснює розгалужена система державного насильства: армія, органи охорони правопорядку та безпеки, тюрми.

Правова держава - це спосіб зв'язку держави і особистості за допомогою права, за якого владні прагнення держави обмежу­ються таким чином, що гарантуються гідність людини, свобода, справедливість та правовий захист її як у відносинах з держав­ною владою, так і між індивідами.

Соціальна держава прагне створити кожному громадянину максимально сприятливі умови існування, реалізації індивіду­альних талантів і здібностей, забезпечити високий рівень соці­ального захисту.

За цим підходом процес розвитку держави йшов від полі­цейської до соціальної через правову. Спочатку поліцейська