§ 3. Правове становище директора (керівника) радгоспу та іншого державного сільськогосподарського підприємства і його компетенція

1. Чинне законодавство визнає директора радгоспу, іншо­го ДСГК уповноваженою власником посадовою особою, якій довірено безпосереднє управління господарством, його ви­робничо-господарською і соціальною діяльністю, а також державною власністю. Одночасно директор радгоспу, іншого державного підприємства є членом трудового колективу і в його складі бере участь у самоврядуванні підприємства.

В умовах ринкової економіки, посилення методів захисту прав та інтересів власника змінився порядок призначення ке­рівника підприємства, визначення його функцій і компетен­ції, відповідальності за результати управлінської діяльності, за стан справ на підприємстві.

2. Відповідно до Закону "Про підприємства в Україні" ке­рівник підприємства наймається (призначається) власником чи обирається власниками майна. Виходячи з цього, директор державного підприємства призначається уповноваженим дер­жавою органом. Постановою Кабінету Міністрів України "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником пщприємства, що є у державній власності" від 19 березня 1993 р. встановлено, що найняття керівника дер­жавного підприємства, яке перебуває в державній власності та діє на основі Закону "Про підприємства в Україні", здій­снюється міністерством, відомством або іншим органом, уповноваженим управляти цим підприємством, через підпи­сання з ним контракту і призначення його на посаду.

Контракти як особлива форма трудового договору спрямо­вуються на забезпечення умов для ініціативності та самостійності працівника з урахуванням його індивідуальних здібнос­тей і професійних навичок, підвищення взаємної відповідаль­ності сторін, правову й соціальну захищеність керівника під­приємства. В них рекомендовано передбачати строк дії контракту, результати виробничо-господарської та комерцій­ної діяльності підприємства, досягнення яких має забезпечи­ти керівник, права, обов'язки й відповідальність сторін, умо­ви організації та оплати праці, соціально-побутові та інші умови, необхідні керівникові для виконання зобов'язань, які беруться ним з урахуванням стану справ на підприємстві, йо­го виробничих і фінансових можливостей, підстави для розір­вання контракту. При цьому умови контракту не можуть по­гіршувати становище керівника державного підприємства, визначене чинним законодавством.

Найняття і звільнення керівників державних підприємств, які перебувають у загальнодержавній власності та входять до складу об'єднань, може здійснюватися за дорученням мініс­терства чи відомства його генеральним директором.

Контракт підписується керівником уповноваженого орга­ну та особою, яка призначається на посаду керівника підпри­ємства, і набуває чинності з моменту його підписання сторо­нами. Він може бути змінений тільки за згодою сторін. Розір­вання контракту проводиться на підставах, встановлених чинним законодавством, а також передбачених сторонами в ньому. При цьому треба враховувати, що коло основних пи­тань, які належать до компетенції директора, встановлено за­конодавчими актами, зокрема його право самостійно вирішу­вати питання діяльності підприємства, за винятком тих, які віднесені статутом до компетенції інших органів управління підприємством.

Детальніше компетенція керівника може бути визначена в Статуті підприємства. В ньому можна, наприклад, вказати, що керівник без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в усіх вітчизняних та іноземних підприємствах, у фірмах, організаціях, розпоряджається майном під­приємства, укладає договори, в тому числі трудові, видає до­віреності, відкриває в банках розрахунковий та інші рахунки, користується правом розпорядження коштами, затверджує штати виконавчого апарату дирекції, видає накази, дає вказівки, обов'язкові для всіх працівників підприємства.

3. В Законі "Про підприємства в Україні" (п. 2 ст. 16) за­писано, що власник не має права втручатись в оперативну ді­яльність керівника підприємства. Це застереження особливо важливе для спільних підприємств, найвищий орган управ­ління яких утворюється з представників господарств-учасників, які не беруть безпосередньої участі в управлінні підпри­ємством.

Важливою гарантією забезпечення прав керівника підпри­ємства з управління ним є встановлене Законом правило, що керівник підприємства може бути звільнений з посади до за­кінчення строку контракту на підставах, передбачених у контракті або чинному законодавстві.

У статуті або в контракті можуть бути визначені права та обов'язки директора, які випливають з місцевих умов госпо­дарювання, специфіки діяльності підприємства. Для директо­ра сільськогосподарського підприємства, наприклад, можуть бути додатково передбачені такі обов'язки:

забезпечувати раціональне і високоефективне використан­ня землі, інших природних ресурсів, підвищення врожайнос­ті сільськогосподарських культур і продуктивності тварин­ництва;

забезпечувати прибутковість сільськогосподарського ви­робництва, збереження майна, належного власникові та тру­довому колективові.

Ефективна діяльність керівників середньої ланки вироб­ництва і спеціалістів забезпечується встановленням і чітким розмежуванням функцій, прав і обов'язків кожного керівника і спеціаліста.

4. Відповідно до Закону "Про підприємства в Україні" встановлено, що при найнятті на роботу керівників структур­них підрозділів державних підприємств, які перебувають у за­гальнодержавній власності, з ними, за їхнім бажанням, мо­жуть укладатися трудові договори у формі контракту на умо­вах, передбачених цією постановою.

Діяльність керівників середньої ланки виробництва (цехів, дільниць, ферм, бригад, відділень тощо), відділів апарату уп­равління, а також спеціалістів, інших працівників регламен­тується, як правило, положеннями про відповідні підрозділи, служби, посадовими інструкціями, які розробляються і за­тверджуються директором підприємства.

В положеннях чи посадових інструкціях визначається міс­це і роль кожного керівника чи спеціаліста в структурі управ­ління підприємства, основі завдання, обов'язки, права і від­повідальність. Після введення контрактного порядку найман­ня керівників в окремих підприємствах його впроваджено щодо наймання на роботу також керівників середньої ланки виробництва і спеціалістів. За таких умов відпадає потреба у прийнятті окремих положень та посадових інструкцій. Ос­новні вимоги до їхньої діяльності, права і обов'язки визнача­ються в договорі або угоді.

5. З метою повнішої оцінки кваліфікації спеціаліста, його ставлення до своїх обов'язків можуть встановлюватися квалі­фікаційні категорії за посадами, зайнятими спеціалістами з вищою і середньою спеціальною освітою.

Спеціалістам, які виконують особливо складні обов'язки, може встановлюватися перша кваліфікаційна категорія, а тим, що виконують обов'язки підвищеного ступеня склад­ності, — друга. Кваліфікаційні категорії встановлюються спе­ціалістам за результатами атестацій, які періодично прово­дяться атестаційними комісіями.

Спеціалістам, котрі очолюють бригади в рослинництві й тваринництві в сільськогосподарських підприємствах, можуть присвоюватися класні звання (І та II класу). Це робиться в такому ж порядку, як і встановлюються кваліфікаційні кате­горії з оплати праці.

Присвоєння спеціалістам класних звань і кваліфікаційних категорій враховується директором при встановленні розмірів оплати праці, інших видів матеріального стимулювання.

Розділ XVI

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ПІДПРИЄМСТВ